Українець. Офіцер. Дипломат. Людина, котра присвятила життя служінню Батьківщині – Олег Володарський (відео)

Поделиться

Зустріч співробітників Експертної служби з головою Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України»

В Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі 09 грудня 2016 року була проведена зустріч співробітників Експертної служби з головою Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України» Смішним Романом Вікторовичем та заступником голови спілки Каноніком Петром Івановичем.

Під час робочої зустрічі було проінформовано про діяльність громадської організації, розглянуті питання взаємодії спілки з колективом Експертної служби, а також були нагороджені нагрудними знаками «УЧАСНИК АТО» 16 співробітників Центру, які безпосередньо брали участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Канонік Петро Іванович, учасник російсько-української війни, полковник запасу, голова координаційної ради ветеранів силовиків та атовців Вінниці і Вінницької області, екс-заступник начальника управління верифікації ГШ ЗС України

Мене з дитинства навчали жити правдою. Якою б складною та болісною вона не була. Коли закінчуються сили, коли з усіх боків поливають брудом, котрий роз’їдає душу, залишатися вірним своїй правді, своїм переконанням та надважливим постулатам честі та гідності, котрих ніколи не зраджував. Саме це дає сили не опускати рук, навіть коли це надскладно, майже неможливо.

Адже принциповість та переконаність наче кістка в горлі маріонеткам та ляльководам сьогоднішніх подій в нашій державі. А соціум ще не подорослішав та не навчився не піддаватися на маніпуляції режисерів тієї трагікомедії, що відбувається на теренах нашої країни. Але залишившись на самоті ти розумієш, що інакше не можна, адже тоді ти втратиш себе. Можна жити й без принципів. І зграя пристосуванців та підлабузників, котру нам активно видають за еліту суспільства, всім своїм єством намагається демонструвати, яким простим, солодким та безтурботним є буття запроданця. Недобитки червоного режиму намагаються повернути систему, в якій возвеличують зручних та лояльних і водночас знищують справжніх та неугодних.

Влада змінює своє забарвлення, замінює одних посадових маріонеток іншими, вигукує інші лозунги… Та все це вкотре спрацьовує лише тому, що посеред нас ще так багато тих, кому зручно і звично жити рабом. Майдан і війна змінили суспільство і сьогодні ми спостерігаємо разючий контраст між сильними, вірними, непокірними та аморфними, байдужими, котрих не цікавить нічого, окрім можливості їсти спати та отримувати кошти на своє існування. Є, звичайно, і третя категорія, категорія професійних запроданців, пристосуванців та активістів, котрі намагаються усидіти на усіх стільцях і ухопити крихти хоч з якогось пирога, але вони взагалі не варті того, щоб звертати на себе увагу. Ворог намагається розділити нас на Схід та Захід, на російськомовне та україномовне населення і створити ще безліч штучних перепон для єднання Нації.

Але правда в тому, що суспільство давно розділилося на УКРАЇНЦІВ: тих, кому болить сьогоднішній стан речей і котрі потужно та дієво боронять, відбудовують та розбудовують нашу країну, і тих, кому байдуже, на якій землі вони живуть і які події тут відбуваються, аби тільки тарілка була повна, ліжко зручним і якась копійчина в гаманці була. Нація розділилася на тих, хто вишколений системою вести рабське життя і тих, хто ніколи не схилить голови і йтиме до кінця.

Йтиме до кінця, чим би це йому не загрожувало. Над людьми, для котрих є цінності набагато вищі за власне сите життя, страх не владний. Їх не купиш і не звернеш зі шляху за гроші, почесті, владу чи обіцянку солодкого життя. Адже принципи не продаються. Честь не купується. Батьківщину не зраджують. Але диявольська підступність режиму в тому, що таких людей ізолюють, штучно створюють у них враження, що вже не залишилося тих, хто розділяє їхні цінності та принципи. Розділяй і володарюй. Але рятівна для України правда в тому, що такі люди, такі українці є. І в цій війні з зовнішнім та внутрішнім ворогом вони знаходять одне одного, навчаються об’єднуватися та довіряти.

Наша сила в єдності. І коли усі ті, кому не байдуже, зможуть об’єднатися, жоден ворог не вистоїть проти цієї сили. Це розуміємо і ми, і ворог. Але ми намагаємося зайвий раз не говорити про це вголос. Чому? Просто тому, що вб’ють. По-звірячому жорстоко і по-диявольськи підступно. Уб’ють. Морально. Духовно. Фізично. А нам будь-що треба жити далі. Саме тому вони мовчать. Але в цій мовчазній тиші поступово набирає оберти надпотужна сила справжнього українства.

Українець. Офіцер. Дипломат. Військовий. Людина, котра присвятила життя служінню Батьківщині. Відчувається, що для нього це не просто професія, а покликання. Але він давав присягу служити Україні, а не Кремлю, як це сьогодні роблять більшість з тих, хто обіймає керівні посади в державі. Йому болить, що все склалося саме так. Що нам не дають створити свою потужну українську армію, котра не залежатиме від примх паркетних генералів і недолугості кабінетних чиновників. Болить, що не зайшли в Донецьк та Луганськ. Що втратили стільки наших. Найкращих. Відданих. Справжніх.

Сьогодні він пише, працює, розмірковує. Він і досі живе Україною, досі живе війною. Адже захищати Батьківщину, служити Батьківщині – це не просто спеціальність чи професія. Це в першу чергу покликання. Цей офіцер не буде принижено скавучати перед московитами. Він буде продовжувати боротьбу. Жорстко. Принципово. Гідно.

«Сповідь» – це також про совість. Але коли ти жив та вчиняв так, як тобі велить совість, то відчуваєш біль не через зроблене, а через те, що не встиг, чого не досяг, що не завершив. Ти прокидаєшся серед ночі, вдивляєшся в темряву… А потім, заспокоївшись, все одно віруєш в майбутнє України.

Я зателефонував йому під час написання статті та запитав: «Чому так складно?»

– Знаєш, чому правдивій та чесній людині в десятки разів складніше перемогти тих, хто поливає її брудом і довести свою правоту? – спокійно промовив він, – Це все тому, що ми обмежені правдою, законами та мораллю. А у ворога в його брехливій ницості та підступності немає жодних обмежень.

Але ми не будемо про сумне. Краще говорити про святе. Усі ми діти своєї країни. І поступово, нехай і страшною ціною, але ми вчимося тому, що нам треба відбудувати державу з людським обличчям, високою мораллю, справедливими законами й беззастережною любов’ю до своєї святої землі.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Канонік Петро Іванович, учасник російсько-української війни, полковник запасу, голова координаційної ради ветеранів силовиків та атовців Вінниці і Вінницької області, екс-заступник начальника управління верифікації ГШ ЗС України

Related posts

Leave a Comment