Рядки про кохання Світлани Травневої, що лунали зі сцени Барського МХАТу, глибоко зачепили мою душу – Олег Володарський (відео)

Поделиться

Історія одного кохання…

Моє кохання з присмаком ожини

Летить у мрію з криком журавлиним

І падає серпанком серед нив.

Пючи ранкову – до спяніння – просинь,

Мене вертає у достиглу осінь…

Світлана Травнева

Чи можна відчути повноту людського щастя не пізнавши силу кохання?.. Не відчувши його нестримно-жагучий подих та проникливу присутність у кожній частинці душі і тіла?..

Барський міський художній аматорський театр представив унікальну виставу за творами поетеси Світлани Травневої «Кохання, як воно є», створену в рамках проекту «Театр рівності» за підтримкою Українського культурного фонду. Вражаюче дійство захоплює в пристрастні тенета кохання, глибоко проникає в твоє єство і ти цілком поринаєш у його непізнанний та багатогранний світ. Мить всеосяжного щирого щастя, барвисте суцвіття яскравих емоцій і неповторну ейфорію почуттів передали з великою любов’ю актори глядачам. Зворушливо… Чаруюче… Талановито.

Яка прониклива сила духу!.. У кожному слові, з кожним кроком, рухом, подихом… Скільки творчої жаги, нестримного бажання сіяти зерна любові у людські серця. Дивовижне, багатогранне, всепоглинаюче, загадкове, відчайдушне, трепетне,… ніжне кохання талановитого лірика Світлани Травневої пробуджує і надихає. Сонячний неповторний світ її поезії п’янить любистком, чебрецем та м’ятою, обіймає чистою просиню ніжності і краси та переповнений всеосяйною любов’ю жінки, доньки, матері – світлий і вічний мов святе неземне почуття…

Наталія Січкоріз, член Національної спілки журналістів України,завідуюча бібліотекою ДПТНЗ «Вінницьке МВПУ»

Світлана Єлісєєва-Травнева, вчителька, поетеса, журналістка, член правління Вінницького об’єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, член Національної спілки журналістів України

«Я проросту у Слові світлим Одкровенням,

Відкрию мрійному світанку навстріч двері,

Ув орлім клекоті знайду своє натхнення

І чебрецем п’янким приляжу на папері».

Світлана Травнева

Давно не дивився в небо. Отець Небесний, Він чує та допомагає. Блукаючи дорогами життя, досягаючи якихось цілей мені здається, що всі ці справи по-справжньому важливі. Та лише Молитва, лише розмова з Богом пробуджують душу та надихають радіти кожній миті життя, насолоджуватися кожною хвилиною, посміхатися душею, вітаючи кожен новий день.

Десь там саме зараз вирішується моя подальша доля. З вдячністю за все подароване Ним, щиро віруючи в Божу мудрість та любов, я готовий прийняти все, що мені буде послано Господом. Я обіцяв пані Світлані написати те, що я знаю про любов. Там, в будинку культури під час вистави Барського МХАТу її рядки про кохання, що лунали зі сцени, глибоко зачепили мою душу. Можливо саме тому я й дав таку обіцянку.

– Кохати – це боляче?

– Так! В цьому багато болю. Болю і страху. Коли ти розчиняєшся в іншій людині і ви стаєте частинкою одне одного, знаючи, що це назавжди. Замість Я, з’являєтесь МИ. І все інше стає не важливим, другорядним.

Любов – це подарунок Бога. Його Дар людям. Найбільше щастя. І надскладне випробування довжиною в життя. Часто люди виявляються не готовими ані до такого щастя, ані до випробувань. І тоді їх роз’єднують, щоб вони могли на відстані втрати усвідомити ціну та цінність єдино важливих речей і цим усвідомленням змінити себе на краще.

Та любов не можливо втратити. Вона – частинка нас самих. Часто ми не цінуємо її, втрачаючи цим самих себе. Нам здається, що любов почекає, що є набагато більш важливі та правильні речі. І як же часто ми намагаємося бути правими замість того, щоб просто бути щасливими! Не розуміючи, в цій правоті, позбавленій любові, немає Бога, а значить немає і правди.

В любові так мало логіки й так багато відчуттів. В ній є одна ковдра на двох, солодкий присмак гіркої кави на вустах і неймовірне тепло найдорожчих обіймів. Любов – це коли біль коханого болить вдвічі більше за власний, а розлука вкрай болить обом. Любов – це назавжди. Вона не вмирає. Вона надихає тебе танцювати душею весіннє танго під краплинами травневого дощу.

Розум намагається осмислити кохання. Та воно настільки вище, глибше та потужніше за все, що нам доводилось зустрічати, що ці намагання зароджують в нас страх перед настільки неусвідомленим для нас станом. Любов нам дарують Небеса. І в ній стільки Бога, що намагання її зрозуміти заздалегідь приречене на поразку.

На перший погляд здається, що в любові багато жертовності. Та це примарна омана. Адже віддаючи, відмовляючись від того, що лише здається важливим і правильним, ти отримуєш настільки більше, що годі й казати. В цьому мудрість любові, її іспит та випробування.

Надскладна для розуміння, любов надзвичайно проста, якщо не ускладнювати її власними недолугими міркуваннями про те, як все має бути і чому все не так, як ми вважаємо правильним. Нею потрібно просто дихати, насолоджувати й наповнювати її сяйвом кожну мить життя. Все інше – зайве. Якщо ти кохаєш, ти – найщасливіший. Живи цим відчуттям. Кохай. Тихо. Мовчазно. Молитовно.

Кохай, щоб не сталося. Навіть через біль, роки чи випробування. Кохай назавжди. Любов вірна та віддана. Вона всеосяжна. Я розумію чому Світлані Травневій так важливо своєю творчістю дарувати та примножувати в цьому світі любов. Вміння любити – це найбільший людський талант й найвища чеснота.

Я часто запитую у героїв «Сповіді» за що вони люблять Україну. І кожна відповідь на це запитання важлива для мене. Та справжнім одкровенням для мене стало, коли протоієрей Микола Щербань, завідувач богословського відділення ЧНУ ім. Федьковича, запитав мене у відповідь: «А хіба люблять за щось?». І скільки ж в цьому мудрості! Адже коли кохають за щось – то це не любов, а різновид усвідомленої вигоди від певних проявів почуттів.

Якщо любити, то і в щасті і в радості. За будь-яких обставин та умов. Щоб там не сталося. Тільки так любити Україну і тільки так кохати. А інакше життя буде прожите марно. Пишу ці рядки і бачу суворий, материнський погляд неймовірної Вчительки та поетеси. Сподіваюся, я зумів скласти цей іспит перед вимогливою та люблячою вчителькою.

Авторська програмаОлега Володарського«СПОВІДЬ». Герой програми – Світлана Єлісєєва (Травнева), вчителька, поетеса, журналістка, член правління Вінницького об’єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, член Національної спілки журналістів України

Related posts

Leave a Comment