Злочин і спроба уникнути покарання (відео)

Поделиться

Винуватець ДТП Дмитро Ільїч 3 роки намагається втекти відповідальності

Ця страшна аварія трапилась уже більше 3-х років тому. Гарного погожого дня 15 жовтня 2018 року із самого ранку пані Еліна зі своїм батьком Олексієм Нестеровичем вирушили в особистих справах. Їхали, не поспішаючи. Та, на жаль, дуже поспішав молодик Дмитро на прізвище Ільїч, котрий рухався з боку с. Демидів у напрямку с. Лютіж, що у Вишгородському районі Київської області. Можливо, 23-літній Дмитро напередодні – 14 жовтня – гарно відзначав свято Покрови. Втім, як би там не було, але поводив себе він на дорозі зухвало та занадто впевнено, спричинивши ДТП, завдавши громадянам Лукашенко Еліні Олексіївні та Лукашенку Олексію Нестеровичу значних тілесних ушкоджень. Внаслідок тієї аварії Еліна Лукашенко 4,5 місяця перебувала в стаціонарах лікарень, а також ще 10,5 місяця – на безперервному лікарняному, тривалий час пересуваючись на інвалідному візку, та й нині без палиці не виходить з дому. Як все це трапилось і що було після аварії наша подальша розповідь.

Як йдеться у «Повідомленні про підозру» старшого слідчого СВ Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції Палєєва Олександра Вікторовича, Ільїч Дмитро Ростиславович підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху. Керуючи автомобілем марки «BMW 530 D», реєстраційний номер JTR 573 (на підставі доручення №170604-04 від 04.06.2017 року), громадянин Ільїч Д. Р. спричинив потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто звинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15 жовтня 2018 року близько 7-ї години 15 хвилин, проїжджаючи ділянку дороги із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху у кожному напрямку на автодорозі сполученням «Київ-Овруч» в районі кілометрового знаку 36 + 350 м у Вишгородському районі Київської області на мосту через річку Ірпінь, водій Ільїч Д.Р., перевищив максимально допустиму швидкість, діяв необережно, а саме проявляв злочинну самовпевненість, порушивши вимоги п.10.1 і п. 11.3 Правил дорожнього руху України.

Старший слідчий Палєєв О. В. також пояснив, що «на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об’їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Під час руху по мосту через річку «Ірпінь» Ільїч Д.Р., маючи об’єктивну можливість виявити автомобіль Лукашенко Е.О., яка рухалась в зустрічному напрямку по своїй смузі руху даної автодороги, невірно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, не надав переваги в русі останній, в зв’язку з чим, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення. Передньою частиною кузова автомобіль марки «BMW 530 D», керований Ільїчем Д.Р., зіткнувся з передньою частиною кузова автомобіля марки «Diahatsu Terios», яким управляла постраждала Лукашенко Е.О.».

До речі, громадянин Дмитро Ільїч до цієї події кілька разів притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху!

Отже, що ще було потрібно, аби згідно із законодавством довести до логічного завершення в суді все встановлене досудовим розслідуванням? Але в тому-то й полягає особливість українського судочинства, що далеко не все очевидне, а в даному разі – це доведений злочин в ході ДТП, закінчується справедливим вироком.

Чи то через пасивність вишгородських правоохоронців, чи поблажливість місцевого суду, але їм трьох років не вистачило, аби довести кримінальну справу до логічного завершення. А з другого боку судового процесу, в принципі ніхто з адвокатів обвинувачуваного чи його родичів і не приховував, що судову тяганину вони намагаються довести до 3-х років, аби минув термін давності згідно із статтею ККУ, за якою передбачено подібне покарання.

Дмитро Ільїч

Мало того, Дмитро Ільїч, його батько Ростислав Ільїч навіть на словах не вибачились перед потерпілими, не кажучи вже про те, щоб посприяти у лікуванні.

До речі, пан Ростислав далеко не бідна людина, який має кілька підприємств. А ще він в Демидові уславився як одіозний депутат селищної ради, односельці ж називають його одним з місцевих царків.

Цей царьок може безпосередньо на сесії місцевої ради заспівати гімн СРСР. Тож порушувати закони України в сім’ї Ільїчів є справою буденною.

Ростислав Ільїч

Після вчинення злочину родичі вирішили миттєво спровадити 24-річного Дмитра до служби в армії. Ось так! Хоча громадянин Ільїч Д.Р. мав би і в 2014 або хоча б у 2015 роках прислужитись Україні, адже тоді юнаку 12.06.1995 р. н. уже було 19-20 років.

Але на що тільки не підеш, аби ухилитися від покарання! Ось таким чином сімейка Ільїчів цілий рік виграла в залік терміну давності. Після служби (не будемо вдаватися у подробиці, де саме проходив її Дмитро) звинувачуваний повернувся цілим і неушкодженим.

Дмитро Ільїч з батьком разом з обома адвокатами вже потирали руки, чекаючи завершального судового засідання, на якому хотіли отримати жадане рішення про звільнення винуватця ДТП від покарання.

Але не так сталося, як Ільїчам гадалося.

22 листопада 2021 року у кримінальній справі № 363/1416/20 за обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України гр. Ільїча Д. Р. відбулося чергове засідання Вишгородського районного суду Київської області, в якому судом було долучено до матеріалів кримінальної справи клопотання представника потерпілих адвоката Цисара І.О. про застосування у кримінальній справі № 363/1416/20 положень Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року та продовження судового розгляду у справі.

Від цього неочікуваного кроку сторони потерпілих Дмитро Ільїч і його адвокати дещо оторопіли. Адже цей хід адвоката Ігоря Цисара позбавив бажання інших учасників цієї справи звернутися до суду з клопотанням про застосування положення ст. 49 Кримінального Кодексу України, а саме п. 2 ч. 1 вказаної статті у відповідності до якого особа, у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Безперечно, що цьому посприяв згаданий адвокатом потерпілих у своєму клопотанні висновок, сформульований Європейським судом з прав людини у рішенні від 15 червня 2021 у справі «Barovov v. Russia», яким чітко й однозначно проголошено, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі спливу строків давності явно свідчить, що держава в особі органу досудового розслідування та суду не бажала та не доклала ніяких зусиль, щоб слідство було оперативним та ефективним, що є порушенням ст. 3 Конвенції з прав людини.

Таким чином, судове слухання у справі було продовжено, але у зв’язку з черговою неявкою свідків сторони обвинувачення за яку, до речі, відповідає прокурор, у слухані було оголошено чергову перерву до 07 грудня 2021 року і свідків, про що свідчить відповідна ухвала суду, спробують під керівництвом, знову ж таки, прокурора доставити до суду приводом сили місцевого відділку поліції…

До речі, прокурорці пані Заді Нільді на цьому судовому засіданні було явно ніяково. Адже саме вона або її колеги безпосередньо причетні до судової тяганини з метою позбавити покарання правопорушника даного ДТП, бо справа надійшла до суду тільки у квітні 2021 року.

Будемо сподіватись, що у головуючого судді в даному кримінальному процесі не виникне бажання взяти приклад у прокурорів, а нарешті справити справедливе судочинство.

Стас ЧЕРКАС

Related posts

Leave a Comment