А завтра почалася війна

Поделиться

Чудово пам’ятаю цей день рік тому 23 лютого 2022 року. Тоді ми були в Києві, погода була чудова, пахло весною, світило тепле сонце, щебетали птахи, хотілося радіти та веселитися. За старою традицією Наталья Романенко Наталочка мені зробила подарунок – білі кросівки, вони були дуже легкі і я був дуже вдячний. Ми гуляли Києвом у передчутті весни, коли йшли в офіс зустріли нашу Любу, вона сказала, що ми схожі на Бонні та Клайда, ця фраза нам запала. Увечері вирішили відзначити цей прекрасний день у своїй квартирі на Троєщині, ми купили пляшечку коньяку посмажили картоплі, зробили салат і включили фільм про парочку «Б і К», а потім, як зараз пам’ятаю, я солодко заснув з усмішкою… на цьому все, наше колишнє життя закінчилося назавжди і безповоротно змінивши весь світ і устрій , завтра трапилося все найстрашніше, що могло б статися, до нас прийшла ВІЙНА.

Я став дивитися новини — по всім новостним каналам говорилося, що ворог атакує Україну з усіх боків, переглянув карлика виродка, побачив збожеволілий погляд живого трупа і зрозумів, що це серйозно. Готівки на рука було дуже мало і я вибіг на вулицю в бік банкомату, небо було сіре, швидко пролітали чорні похмурі хмари, люди бігали в розгубленості, але як такової паніки не було, я з дух карт зняв лише 3 тис. більше не давали. Потім близько двох годин стояли в черзі в АТБ, трохи закупилися стратегічними продуктами та повернулися додому, було трохи моторошно, лякала невідомість. У міру розвитку подій трохи вималювалася картина того, що відбувалося, у нас були квитки на Ж/Д на 25 лютого до Миколаєва, але коли нас привіз і залишив товариш на вокзал, ми дізналися, що потяг скасували так як розбомбили вокзал. З цього дня ми залишилися до 10 березня на Оболоні у друга, якому довелося нас забрати того ж вечора, ще не було комендантської години, але Київ був страшенно порожній, періодично чулися віддалені вибухи, як виявилося, це стало новою віхою в історії не лише України. а й усього світу. Ми остаточно відрубали пуповину зі смердючим дегенератом, і ми зрозуміли, що іншого шляху, ніж перемога у нас немає…

Олексій Воронцов

Related posts

Leave a Comment