Без завершеної процедури автокефалії УПЦ (МП) залишається під юрисдикцією РПЦ. Митрополит Олександр Драбинко наголошує, що світове православ’я не визнає статусу «канонічна незалежність», а страх перед покаранням із боку Москви тримає священиків у патріаршому лоні.
Архієрей ПЦУ про те, чому без автокефалії УПЦ (МП) лишається частиною РПЦ
«Ми незалежні, але з московським паспортом»: митрополит Олександр Драбинко – про канонічний статус УПЦ (МП)
У центрі діалогу з митрополитом ПЦУ Олександром Драбинком — новий закон про захист конституційного ладу і його вплив на УПЦ МП, мовчання церкви під час початку війни, тінь московського впливу, феодальні рудименти православної моделі, а також складні перспективи об’єднання церков.
Канонічна незалежність чи лінгвістичний оксиморон?
У 2022 році, на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у заявах керівництва Української Православної Церкви (Московського Патріархату) з’являється термін, який викликав подив навіть серед досвідчених каноністів: «канонічна незалежність».
«Ми канонічно незалежні», — зазначив митрополит Онуфрій у зверненні після рішення собору УПЦ від 27 травня 2022 року. Проте, що стоїть за цими словами?
Канонічна карта: лише два шляхи — автономія або автокефалія
Митрополит Олександр Драбинко, архієрей Православної Церкви України, відомий своєю глибокою обізнаністю в канонічному праві, прямо пояснює: «У канонічному праві існують лише два визнаних статуси для церков — автокефальна та автономна. Іншого статусу просто не існує. Якщо ти « »незалежний з правами широкої автономії” — то це, перепрошую, лише красиве словесне обрамлення без жодного юридичного підґрунтя».
Автономія – завжди у складі когось
За словами митрополита Олександра, автономна церква не може бути самодостатньою одиницею — вона завжди залишається частиною материнської церкви.
«Навіть «широка автономія» не означає повну незалежність. Це все одно — частина Російської Православної Церкви. Паспорт – московський, і як би хтось не заявляв про незалежність, світове православ’я бачить саме цей факт».
Світове сприйняття: у диптиху УПЦ (МП) не існує
У канонічному списку — диптиху православних церков — сьогодні на 15-му місці знаходиться Православна Церква України. УПЦ (МП), яка заявила про свою «незалежність», але не вийшла зі складу РПЦ, у цьому списку не значиться.
«Щоб бути визнаним автокефальним, треба пройти чітку процедуру: звернення до Предстоятелів Помісних Церков, офіційне проголошення автокефалії, прохання внести себе до диптиху. УПЦ цього не зробила. Відтак вона залишається в складі РПЦ — хоч як би себе не називала», — пояснює митрополит Олександр.
Хиткий ґрунт церковного права і страх заборони
Одна з ключових причин, чому священники та парафії УПЦ (МП) не переходять до ПЦУ — страх.
«Якщо вони оголосять про вихід з-під Московського патріархату, то, за законами РПЦ, будуть заборонені в служінні. І тоді — до якого єпископа вони належатимуть? Це головна перепона. Їх тримають не канони, а страх втратити сан і громаду», — каже владика.
«Судитиме Москва»
Митрополит Олександр з іронією підсумовує ситуацію: «Онуфрій незалежний доти, доки Кирило не вдарить кулаком по столу. Бо саме Москва має верховенство над ним за власними ж канонами. Це не духовна свобода, а ілюзія незалежності».
Закон вимагає чіткості
Новий закон, який має набрати чинності, вимагає прозорості: релігійні організації повинні визначитися — чи вони є частиною держави-агресора, чи обирають українську канонічну територію.
Церковне питання — не лише богословське. У час війни — це також політичне, національне й моральне. «Незалежність» без юридичного й канонічного підтвердження — це мильна бульбашка. А істинна свобода — в правді й відповідальності.
ПЦУ має автокефалію. Має визнання. Має шлях. І саме цей шлях обирає все більше українських сердець.
