Митрополит Олександр Драбинко про те, чому «широка автономія» не звільняє від Московського Патріархату

Поделиться

Без завершеної процедури автокефалії УПЦ (МП) залишається під юрисдикцією РПЦ. Митрополит Олександр Драбинко наголошує, що світове православ’я не визнає статусу «канонічна незалежність», а страх перед покаранням із боку Москви тримає священиків у патріаршому лоні.

Архієрей ПЦУ про те, чому без автокефалії УПЦ (МП) лишається частиною РПЦ

«Ми незалежні, але з московським паспортом»: митрополит Олександр Драбинко – про канонічний статус УПЦ (МП)

У центрі діалогу з митрополитом ПЦУ Олександром Драбинком — новий закон про захист конституційного ладу і його вплив на УПЦ МП, мовчання церкви під час початку війни, тінь московського впливу, феодальні рудименти православної моделі, а також складні перспективи об’єднання церков.

Канонічна незалежність чи лінгвістичний оксиморон?

У 2022 році, на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у заявах керівництва Української Православної Церкви (Московського Патріархату) з’являється термін, який викликав подив навіть серед досвідчених каноністів: «канонічна незалежність».

«Ми канонічно незалежні», — зазначив митрополит Онуфрій у зверненні після рішення собору УПЦ від 27 травня 2022 року. Проте, що стоїть за цими словами?

Канонічна карта: лише два шляхи — автономія або автокефалія

Митрополит Олександр Драбинко, архієрей Православної Церкви України, відомий своєю глибокою обізнаністю в канонічному праві, прямо пояснює: «У канонічному праві існують лише два визнаних статуси для церков — автокефальна та автономна. Іншого статусу просто не існує. Якщо ти « »незалежний з правами широкої автономії” — то це, перепрошую, лише красиве словесне обрамлення без жодного юридичного підґрунтя».

Автономія – завжди у складі когось

За словами митрополита Олександра, автономна церква не може бути самодостатньою одиницею — вона завжди залишається частиною материнської церкви.

«Навіть «широка автономія» не означає повну незалежність. Це все одно — частина Російської Православної Церкви. Паспорт – московський, і як би хтось не заявляв про незалежність, світове православ’я бачить саме цей факт».

Світове сприйняття: у диптиху УПЦ (МП) не існує

У канонічному списку — диптиху православних церков — сьогодні на 15-му місці знаходиться Православна Церква України. УПЦ (МП), яка заявила про свою «незалежність», але не вийшла зі складу РПЦ, у цьому списку не значиться.

«Щоб бути визнаним автокефальним, треба пройти чітку процедуру: звернення до Предстоятелів Помісних Церков, офіційне проголошення автокефалії, прохання внести себе до диптиху. УПЦ цього не зробила. Відтак вона залишається в складі РПЦ — хоч як би себе не називала», — пояснює митрополит Олександр.

Хиткий ґрунт церковного права і страх заборони

Одна з ключових причин, чому священники та парафії УПЦ (МП) не переходять до ПЦУ — страх.

«Якщо вони оголосять про вихід з-під Московського патріархату, то, за законами РПЦ, будуть заборонені в служінні. І тоді — до якого єпископа вони належатимуть? Це головна перепона. Їх тримають не канони, а страх втратити сан і громаду», — каже владика.

«Судитиме Москва»

Митрополит Олександр з іронією підсумовує ситуацію: «Онуфрій незалежний доти, доки Кирило не вдарить кулаком по столу. Бо саме Москва має верховенство над ним за власними ж канонами. Це не духовна свобода, а ілюзія незалежності».

Закон вимагає чіткості

Новий закон, який має набрати чинності, вимагає прозорості: релігійні організації повинні визначитися — чи вони є частиною держави-агресора, чи обирають українську канонічну територію.

Церковне питання — не лише богословське. У час війни — це також політичне, національне й моральне. «Незалежність» без юридичного й канонічного підтвердження — це мильна бульбашка. А істинна свобода — в правді й відповідальності.

ПЦУ має автокефалію. Має визнання. Має шлях. І саме цей шлях обирає все більше українських сердець.

Related posts

Leave a Comment