Олексій Лелюк — колишній народний депутат чотирьох скликань, член Партії регіонів, довірена особа Віктора Януковича та голова Держрезерву за його президентства.
Олексій Лелюк
Після Революції Гідності він нібито пішов із політики, проте залишається власником 68,5% акцій одного з найбільших облгазів України — АТ «Полтавагаз» та людиною, яка намагається впливати на ситуацію в регіоні. Чому держава, яка конфіскувала активи Фірташа, досі не зачепила бізнес екс-регіонала? Розслідування з’ясовує, як колишній олігарх із оточення Януковича зберіг контроль над критичною інфраструктурою країни в умовах повномасштабної війни.
Як Олексій Лелюк зійшов на політичний Олімп
Лелюк Олексій Володимирович народився 30 листопада 1969 року у Харкові. За освітою – інженер-механік МДТУ імені Баумана (Москва, 1992) та юрист Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (2001). Бізнес-шлях розпочався з МП «Егіда» у Харкові, потім — ТОВ «Цитрон» та Харківського заводу харчових кислот.
Політична кар’єра Лелюка стрімко пішла нагору після приходу до влади Партії регіонів. Він був народним депутатом IV, V, VI та VII скликань, очолював Полтавський обласний осередок Партії регіонів з 2003 року. Саме 2003 року Лелюк увійшов до правління ВАТ «Полтавагаз». Керував компанією майже 2 роки.
Пізніше він став довіреною особою Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року. У грудні 2010 року – вже за президентства Януковича – Лелюка призначили головою Державного агентства резерву України. За даними розслідування Корупціонер в Україні, на цю посаду він потрапив за квотою. Андрія Клюєва — одного із найближчих соратників тодішнього президента. Саме Клюєв представляв Лелюка колективу Держрезерву.
У Полтаві Лелюка знають під прізвисько «Дядько з Відня» — епітет запустив екс-нардеп Сергій Каплін. Після Революції Достоїнства політичною діяльністю Лелюк не займався, у виборах до Верховної Ради не брав участі. Проте його бізнес-імперія збереглася.
Ключовий актив сім’ї – АТ «Полтавагаз». Структура власності: Олексій Лелюк — 42,51% акцій, його батько Володимир Олександрович — 26,01%, НАК «Нафтогаз України» — 25%, решта — дрібні акціонери. Формально сім’я Лелюків контролює 68,52% компанії. Серед пов’язаних активів — ТОВ «Полтавагаз збут», ТОВ «Полтавагаз-постачання», ПрАТ «Полтавапропангаз», ТРО «Контакт» (медіа), ІА «Енерголайф».
Отримання контролю над «Полтавагазом»
Найбільш показовим періодом у біографії Олексія Лелюка є його керівництво Державним агентством резерву з грудня 2010 року по листопад 2012 року. Саме за цей час сталася ключова подія, яка закріпила контроль сім’ї Лелюків над «Полтавагазом».
Як тільки Лелюк очолив Держкомрезерв, Фонд державного майна виставив на продаж 26% акцій «Полтавагаз», цей пакет «очікувано» придбала родичка Лелюка. Ця операція довела сімейний пакет акцій до 68,5%, що дало повний контроль над компанією.
Тобто Лелюк, як державний чиновник, використав свою посаду для збільшення власного контролю над стратегічним підприємством. Втім, це не єдина вигода, яку отримав Лелюк на державній службі.
За його керівництва Держрезервом «Полтавагаз» виграла державних тендерів на 167 млн грн. Тобто керівник Держрезерву, який мав дбати про державні інтереси, водночас був бенефіціаром компанії-постачальника, яка отримувала державні контракти.
Журналісти «Наших грошей» фіксували непрозорі держзакупівлі із завищенням цін на 20-40%, тендери з одним учасником та схеми продажу із держрезерву зі знижками «у розмірі націнки». Збитки державі оцінювалися у мільярди гривень.
Історій із маніпуляціями на тендерах у той період було багато. Розслідування Bihus.Info 2015 року зафіксувало зникнення 8700 тонн зерна із ДП «Златодар» — системи Держрезерву. Лелюк призначив туди керівника із оточення «регіоналів».
Олексій Лелюк. Крадіжка пільгового газу у «Нафтогазу»
Щодо «Полтавагазу» триває кримінальне провадження за фактом розкрадань природного газу в особливо великих розмірах. Зокрема, компанію звинуватили у перепродажі газу, придбаного у «Нафтогазу» для населення за пільговою ціною (7,96 грн/м³), промисловим споживачам за готівку за іншою ціною (13,6-19,2 грн/м³ у 2024 році).
Що найбільш цинічно — крадіжки «пільгового» газу та заробіток на державі відбувалися з початку повномасштабного вторгнення і до вересня 2024 року, коли пов’язана з Лелюком збутова компанія ТОВ «Полтавагаз збут» (100% акціонером є АТ «Полтавагаз») остаточно не мала можливості постачати газ населенню. Усіх споживачів автоматично перевели на постачання до державного «Нафтогазу».
Кримінальне провадження за цими розкраданнями розпочалося на початку 2025 року. У січні 2025 року у приміщеннях «Полтавагаз» пройшли обшуки. Правоохоронці вилучили сотні документів: журнали, акти відновлення газопостачання, рахунки, договори, телефони. Кримінальне провадження відкрито за ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення майна в особливо великих розмірах) санкція передбачає до 8 років позбавлення волі.
Найближчим часом очікується, що основні фігуранти у цій справі отримають підозри. Один із ключових підозрюваних – директор «Полтавагаз» Сергій Погребняк. Близький до сім’ї Лелюків людина.
Що цікаво, Олексій Лелюк та Ко не просто перепродували пільговий газ, обкрадаючи державу, але ще систематично багато років поспіль не розраховувалися за газ із «Нафтогазом». Сумарна прострочена заборгованість «Полтавагазу» перед «Нафтогазом» становить 973,7 млн грн. Цей обов’язок підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.04.2021 р.
Нові-старі схеми крадіжки газу на ВТВ
Поки правоохоронці розслідують одні масштабні розкрадання, Лелюк уже будує нові схеми. Цього разу він налагодив схему крадіжки газу не у «Нафтогазу», а у його дочірньої компанії «Укргазвидобування».
Класичний механізм через ВТВ, тобто газ на покриття втрат у мережах. Це давня схема, якою облгази роками крали ресурс для перепродажу над ринком.
За інформацією із внутрішніх джерел у компанії, існує змова між працівниками «Укргазвидобування» та «Полтавагазу», яка дозволяє останньому продовжувати систематично обкрадати державну компанію.
Попередні оцінки шокують: працівники облгазу вкрали понад 50 мільйонів кубів газу під виглядом ВТВ. Збитки, завдані державі, оцінюються за поточними цінами у понад 1 300 млн грн.
Олексій Лелюк. Про що мовчать СБУ та НКРЕКУ
Нещодавно НКРЕКУ терміново ухвалила рішення щодо проведення позапланових перевірок 11 облгазів, серед яких виявився і «Полтавагаз». Приводом для перевірки став запит СБУ щодо можливого заподіяння шкоди інтересам держави з боку облгазів.
За інформацією СБУ, 11 облгазів свідомо завищували обсяги споживання газу населенням при внесенні даних до інформаційної платформи Оператора ГТС. Зокрема, зафіксовано багато випадків незрозумілих стрибків обсягів споживання за певними споживачами, суттєві відхилення від середньостатистичних показників, а також багаторазове коригування даних. Саме ці обставини стануть предметом нового розслідування.
Через ці маніпуляції найбільше страждає державний «Нафтогаз», який постачає газ населенню. Через розбіжності між показниками на лічильнику та тими обсягами, які облгази внесли на платформу Оператора ГТС і які пішли до платіжки «Нафтогазу», населення не хоче платити за газ, зростають обсяги боргів перед «Нафтогазом».
Інтернет-видання «Полтавщина» неодноразово згадувало у своїх публікаціях про випадки скарг з боку побутових споживачів на незаконне відключення їх від газопостачання співробітниками «Полтавагазу». Зараз у фокусі полтавських медіа нова схема — газопостачальна компанія олігарха Лелюка «Полтавагаз збут» розсилає полтавцям, які навіть ніколи не були її клієнтами, претензії щодо фіктивних боргів.
Чому споживачі на Полтавщині платять удвічі більше
Завдяки тісним зв’язкам Лелюка у НКРЕКУ «Полтавагаз» уже вдруге пролобіювала підвищення тарифу на розподіл. При цьому під час військового стану для більшості облгазів перегляд тарифів узагалі був заморожений.
Динаміка тарифу на розподіл Полтавщиною вражає. Ще минулого року споживачі області платили облгазові 2,11 грн. за кубометр за послугу розподілу газу. З 1 січня 2026 року ціна зросла до 3,16 грн. за кубометр. А з 1 квітня 2026 року подорожчала ще до 3,83 грн за кубометр.
Для порівняння — середньозважений тариф на послугу розподілу газу Україною становить 2,3 грн за кубометр з ПДВ. Тобто споживачі Полтавщини платять майже вдвічі більше за середньоукраїнський показник.
Це класична схема: монополіст, який контролює інфраструктуру, через лобістів у регуляторі вибиває собі надприбутки за рахунок простих споживачів. При цьому ці надприбутки точно не йдуть на розвиток мереж, про що свідчить критичний фінансовий стан компанії.
Куди ж зникають гроші?
Тимчасове управління у «Полтавагазі»?
Через таке управління «Полтавагаз» доведено вже майже до критичного стану. У НКРЕКУ розглядають можливість запровадження тимчасового управителя в компанію для запобігання її банкрутству.
Цифри промовисті. Поточна кредиторська заборгованість облгазу становить 1 888 млн. грн. — майже вдвічі перевищує його річний дохід (910 млн. грн.). Дебіторська заборгованість за товарами – 18 млн грн, тоді як кредиторська за товарами – 1 710 млн грн. Переважно цю величезну заборгованість сформовано перед «Нафтогазом», з яким облгаз систематично не розраховується. Лише 2025 року борг зріс додатково на 176 млн грн.
Парадокс у тому, що споживачі розраховуються з компанією вчасно. Гроші надходять, але компанія «майже нікому не платить». Куди подіються кошти — питання, яке має відповісти слідство. Фінансовий аналіз вказує на систематичний висновок активів: компанія збирає гроші за газ, але не розраховується з постачальниками та накопичує борги.
Підписуйтесь на наш канал у X и Telegram-канал!
Будьте в курсі, хто робить бізнес, політику та підтримує корупцію в Україні!
Олексій Лелюк. Нерухомість у Москві та підозри у співпраці з РФ
Незважаючи на те, що Лелюк формально не веде публічну політичну діяльність, його дії викликають серйозні питання. Найбільше турбує те, що, за даними наших джерел у правоохоронних органах, Олексій Лелюк має російський паспорт та придбав уже кілька об’єктів нерухомості у Москві.
Зокрема, нещодавно він придбав квартиру у преміальному житловому комплексі LUZHNIKI COLLECTION, першу чергу якого буде введено в експлуатацію наприкінці 2026 року. Літає до Москви Лелюк через Дубай – для маскування своїх переміщень.
На цьому тлі особливо дивним виглядає той факт, що Лелюк досі залишається власником «Полтавагазу», який є частиною критичної інфраструктури України.
Питання без відповідей
Ситуація не нова — колишній «регіонал», який формально залишив політику, зберіг контроль над критичною інфраструктурою України в умовах повномасштабної війни. При цьому його компанія перебуває під кримінальним провадженням за масштабні розкрадання газу, ця ж компанія продовжує красти газ у державних компаній на мільярди гривень, він сам підозрюється у співпраці з РФ та має нерухомість у Москві.
Що цікаво, на початку повномасштабної війни держава націоналізувала облгази олігарха Дмитра Фірташанезважаючи на відсутність прямих доказів його власності. Водночас, Олексій Лелюк зміг зберегти свої активи від такої «м’якої» націоналізації.
Дуже багато питань, що залишаються без відповіді. Ну а поки що «Дядько з Відня» продовжує заробляти на українських споживачах — навіть якщо частину цих грошей він інвестує у нерухомість… у Москві.
