Багато хто пророкував, що після приходу до влади Петера Мадяра Угорщина залишиться такою ж проросійською, якою вона була за Віктора Орбана. Мовляв, зміниться прем’єр, зміняться політичні декорації, але стратегічний курс Будапешта залишиться незмінним.
Однак останні рішення угорського уряду дедалі більше свідчать про протилежне.
Найяскравіший сигнал — рішення Будапешта вислати одразу 10 російських дипломатів. 8 вересня угорське Міністерство закордонних справ повідомило російського посла, що десятеро співробітників дипломатичної місії займалися в Угорщині діяльністю, яка, за оцінкою угорської влади, є неприйнятною для дипломатів відповідно до Віденської конвенції. Їм наказано залишити країну.
Угорська влада не розкрила деталей того, чим саме займалися ці люди. Але сам масштаб рішення говорить багато про що.
Одразу десять дипломатів — це безпрецедентний крок для Угорщини. За попередньої влади подібний випадок був у 2018 році, коли Будапешт вислав лише одного російського дипломата. Цього разу йдеться про десятьох представників російської дипломатичної місії.
Причому угорський уряд прямо заявив, що рішення ухвалене задля захисту безпеки та суверенітету країни. Водночас Будапешт наголосив: це не означає розриву дипломатичних відносин із Москвою. Угорщина залишає канали для необхідного діалогу, але вимагає взаємної поваги та дотримання правил.
Реакція Кремля виявилася прогнозованою. Москва вже заявила, що відповідь буде «жорсткою та болючою».
І ось тут виникає головне питання: що змінилося в Угорщині?
Віктор Орбан протягом 16 років будував особливі відносини з Москвою, виступав проти окремих санкцій ЄС, підтримував тісні енергетичні зв’язки з Росією та регулярно конфліктував із Брюсселем через політику щодо України.
Петер Мадяр, який прийшов до влади після перемоги на виборах, очевидно, намагається змінити цей баланс. І справа не лише в російських дипломатах.
Для України це особливо важливо.
За нового угорського уряду відносини Будапешта і Києва справді почали помітно змінюватися. Зокрема, саме за нового керівництва Угорщини було досягнуто домовленостей, які дозволили просунути процес відкриття переговорних кластерів щодо вступу України до ЄС. У червні 2026 року ЄС офіційно відкрив перший кластер переговорів з Україною — «Основи», а вже в липні було відкрито переговори за кластером №6 «Зовнішні відносини».
Не менш важливим є і фінансовий напрямок.
Європейський Союз у 2025–2026 роках погодив масштабний пакет підтримки України на €90 млрд на 2026–2027 роки — €30 млрд економічної допомоги та €60 млрд на військові потреби. Механізм фінансування було оформлено таким чином, щоб бюджетні зобов’язання Угорщини та деяких інших країн не використовувалися як гарантія цього кредиту.
Тому правильніше говорити не про просте «зняття угорського блокування», а про те, що ЄС знайшов механізм, який дозволив рухатися вперед без участі Угорщини у відповідних фінансових зобов’язаннях.
Є й ще один показовий епізод.
У травні 2026 року Угорщина повернула Україні активи державного Ощадбанку, які були затримані угорськими правоохоронцями. Йдеться про $40 млн, €35 млн та 9 кг банківського золота. У серпні угорські правоохоронці повідомили про припинення кримінального провадження, встановивши законне походження коштів і дорогоцінного металу та відсутність складу злочину.
Усе це поки що не означає, що Угорщина перетворилася на найбільшого союзника України в Європі. І було б передчасно робити висновок, що Будапешт повністю відмовився від власної специфічної політики.
Але тенденція очевидна.
Угорщина більше не виглядає тією Угорщиною, яку Європа знала за Віктора Орбана.
І висилка одразу десяти російських дипломатів — мабуть, один із найсильніших символів цієї зміни.
Особливо показово, що Будапешт не просто вислав дипломатів, а прямо пов’язав це рішення із захистом власної безпеки та суверенітету. Це означає, що російський вплив, розвіддіяльність та можливі гібридні операції Москва вже не може сприймати як щось гарантовано недоторканне навіть у країні, яка ще вчора вважалася одним із найбільш зручних партнерів Кремля в ЄС.
Тож критики Петера Мадяра, які ще вчора пророкували «другого Орбана», сьогодні отримують дуже незручне запитання: якщо він справді збирався продовжувати політику свого попередника, навіщо його уряд одночасно видворяє десять російських дипломатів і перебудовує відносини з Україною та Європейським Союзом?
Можливо, відповідь значно простіша.
Мадяр не обов’язково став «проукраїнським» політиком у класичному розумінні. Але він явно намагається зробити Угорщину менш залежною від Москви, повернути її ближче до європейського мейнстриму та поставити на перше місце власні національні інтереси й безпеку.
І це вже принципово інша політика.
Для України залишається лише сподіватися, що нинішній розворот Будапешта — не ситуативний маневр, а початок справді нової сторінки у відносинах Угорщина — Україна — Європейський Союз.
Бо якщо десять російських дипломатів справді стали першими, хто отримав від нового Будапешта сигнал «час їхати додому», можливо, угорська зовнішня політика справді переживає значно глибші зміни, ніж багато хто очікував.
