Республіканці дедалі голосніше дистанціюються від курсу Білого дому, а конфлікт із провідними американськими медіа виходить у судову площину
Нове опитування CNN/SSRS показало рекордно низьку підтримку зовнішньої політики Дональда Трампа. Війна з Іраном, ціни на паливо та конфлікт із медіа створюють для Білого дому дедалі більше проблем.
Провал зовнішньої політики, війна з Іраном і «Trump TV»
Лише 29% американців схвалюють зовнішню політику Дональда Трампа. Війна з Іраном дедалі більше б’є по його рейтингах, частина республіканців починає дистанціюватися від президента, а спроба Білого дому створити власний інформаційний майданчик уже зіткнулася з проблемою аудиторії.
Дональд Трамп прийшов до другого президентського терміну з обіцянками діяти швидко, жорстко й без огляду на традиційні правила американської політики. Але восени 2026 року цифри соціології показують зовсім іншу картину: саме зовнішня політика, яку президент зробив одним із головних напрямів свого другого терміну, перетворюється на одну з його найсерйозніших проблем.
Нове опитування CNN/SSRS показало: лише 29% американців схвалюють те, як Трамп веде зовнішню політику, тоді як 71% не схвалюють. CNN називає це найнижчим показником Трампа за обидва його президентські терміни. Одночасно лише 26% опитаних схвалюють його дії щодо Ірану. І це особливо промовисто напередодні виступу президента у Генеральній асамблеї ООН.
Війна, яка мала бути швидкою, затягується
Головним фактором падіння підтримки стає Іран. Американці дедалі менше вірять, що Сполучені Штати виграють цю війну. За даними CNN/SSRS, 64% респондентів вважають, що США не перемагають, і лише 36% бачать ситуацію інакше. Ще 70% опитаних заявляють, що війна завдала шкоди американським інтересам.
Ще один показник — 78% американців вважають, що Трамп робить недостатньо для завершення війни, а 75% кажуть, що президент не має чіткого плану виходу із ситуації.
Це вже не просто дискусія між прихильниками та противниками Трампа. Йдеться про проблему, яка починає проникати всередину його власної політичної коаліції.
У березні 73% республіканців схвалювали те, як президент поводився щодо Ірану. Тепер таких 60%. Падіння не означає розколу Республіканської партії, але воно показує, що безумовна підтримка курсу Білого дому вже не є такою монолітною.
Республіканці починають говорити те, що ще недавно було майже немислимим
Найпоказовіше це проявляється у передвиборчій кампанії. Кандидат-республіканець у Сенаті від Мічигану Майк Роджерс заявив, що війна з Іраном має завершитися якнайшвидше, оскільки її продовження б’є по американських сім’ях через високі ціни на енергоносії.
Республіканка Ешлі Хінсон, яка балотується до Сенату від Айови, також закликала до якнайшвидшого завершення війни. Інші представники партії в конкурентних штатах роблять подібні заяви.
Причина очевидна: війна вже давно перестала бути винятково геополітичною проблемою Вашингтона. Вона відбивається на ціні пального, дизеля, добрив та інших витратах американських домогосподарств і бізнесу. Особливо гостро це відчувають аграрні штати.
Таким чином, для республіканських кандидатів виникає практична дилема: наскільки довго вони можуть захищати курс президента, якщо виборці дедалі сильніше пов’язують цей курс із дорожчим паливом і затяжною війною?
Трамп: вибори тут ні до чого
Сам президент, однак, демонструє, що не збирається підлаштовувати зовнішню політику під календар виборів. У виступі перед Генеральною асамблеєю ООН Трамп заявив, що не ухвалюватиме військові чи дипломатичні рішення щодо Ірану, виходячи з перспектив проміжних виборів. Це принципова позиція Білого дому: президент намагається показати, що рішення про війну визначаються не рейтингами, а його баченням безпеки США.
Водночас цифри опитувань демонструють іншу сторону проблеми: зовнішня політика вже стала внутрішньополітичним питанням. І що довше триває конфлікт, то важче відокремити міжнародну стратегію від її економічної та політичної ціни.
Найгірша цифра — вже не тільки для Трампа
Особливо промовистим є порівняння з іншими президентами. Аналітик CNN Гаррі Ентен звернув увагу, що нинішній показник Трампа означає мінус 42 пункти чистого схвалення щодо зовнішньої політики. За його аналізом, це найгірший результат серед президентів, яких CNN порівнював у своїх історичних даних. Це важлива деталь.
Ще восени 2025 року ситуація виглядала зовсім інакше. Тоді CNN повідомляв про 43% схвалення зовнішньої політики Трампа — показник, який перевищував аналогічні результати Джорджа Буша-молодшого та Барака Обами на відповідних етапах їхніх других термінів. За кілька місяців картина перевернулася.
Тобто нинішній провал не можна пояснити лише традиційно високою поляризацією американської політики. Йдеться про різке погіршення сприйняття зовнішньополітичного курсу навіть порівняно з попередніми етапами президентства самого Трампа.
І тут з’являється «Trump TV»
На цьому тлі Білий дім зробив ще один крок, який виглядає символічним. Після того як адміністрація Трампа заборонила журналістам CNN, MS NOW та Politico доступ до Білого дому, ці три медіа звернулися до федерального суду. Вони заявляють, що рішення адміністрації порушує гарантії свободи преси, закріплені Першою поправкою до Конституції США.
Ситуація набула значно ширшого масштабу. ABC, CBS, NBC і Fox News оголосили про припинення участі у телевізійному пулі, який забезпечує спільне відеопокриття президентських заходів. Таким чином, конфлікт між Трампом і кількома медіа перетворився на суперечку навколо самого механізму висвітлення роботи президента.
І саме в цей момент Білий дім запустив власний цілодобовий відеопотік TRUMP TV: The Essentials Station.
Задум очевидний: адміністрація отримує власний канал комунікації з аудиторією, без редакційного посередництва традиційних медіа. Білий дім позиціонує його як місце, де можна безпосередньо побачити головні події президентства.
Але власний канал — ще не власна аудиторія
Саме тут виникла друга проблема. За даними, наведеними у повідомленнях про запуск Trump TV, перші трансляції привертали відносно невелику кількість одночасних глядачів на YouTube. При цьому канал уже мав мільйони підписників. Ця різниця принципова.
Підписатися на канал — не означає дивитися його ефір. Trump TV транслює промови президента, записи офіційних заходів, інавгурацію, документальні матеріали та інші відео про діяльність адміністрації.
Тобто Білий дім отримав можливість говорити безпосередньо до аудиторії. Але питання полягає в іншому: наскільки велика ця аудиторія готова регулярно слухати лише одну версію подій? Саме це стане головним випробуванням нового медіапроєкту.
Війна з журналістами переходить у суд
Тепер конфлікт має вирішуватися вже не тільки політичними заявами. CNN, MS NOW та Politico подали позов до федерального суду, вимагаючи відновити доступ своїх журналістів до Білого дому. Судове слухання заплановане на середу.
Медіа стверджують, що їх усунули саме через зміст їхнього висвітлення. Адміністрація Трампа натомість заявляє, що йдеться не про напад на свободу преси, а про боротьбу з тим, що вона називає «фейковими новинами».
Тобто тепер питання стоятиме вже перед судом: де закінчується право адміністрації визначати порядок доступу до Білого дому і починається гарантоване Конституцією право преси контролювати владу?
Це не теоретична суперечка. Від відповіді залежатиме, за якими правилами американські журналісти працюватимуть у президентському пулі надалі.
Дві проблеми, які зійшлися в одній точці
У підсумку перед Трампом зараз стоять дві різні, але пов’язані між собою проблеми.
Перша — довіра до його зовнішньої політики. 29% схвалення і 71% несхвалення — це найнижчий показник за обома його президентськими термінами в опитуваннях CNN. Окремо — лише 26% схвалення його політики щодо Ірану. Друга — контроль над інформаційним простором навколо президента.
Білий дім намагається скоротити залежність від традиційних медіа, запустивши власний канал, тоді як три великі редакції оскаржують своє усунення в суді. Одночасно частина провідних телеканалів відмовилася брати участь у президентському телевізійному пулі. У результаті виникає парадокс.
Чим сильніше адміністрація намагається говорити з американцями без посередників, тим гострішою стає суперечка про те, хто має право визначати, яку інформацію про президента отримує суспільство. А паралельно сама аудиторія вже дає відповідь на інше питання — чи подобається їй зовнішньополітичний курс президента.
Поки відповідь американських виборців звучить дедалі жорсткіше: ні. І якщо війна з Іраном триватиме, ціни на енергоносії залишатимуться високими, а конфлікт із журналістами продовжиться в судах, Трампу доведеться одночасно вирішувати дві проблеми — не лише переконувати світ у правильності своєї зовнішньої політики, а й переконувати власних громадян у тому, що її ціна для Америки виправдана.
