Технології місцевих виборів, тенденції, аутсайдери

Поделиться

Уже зараз можна сміливо говорити: «слуги народу» тотально програють місцеві вибори всього лише за півтора роки від свого тріумфу у липні 2019-го.


Можна скільки завгодно сперечатися про провал Зеленського, на котрого люди ставили, як на чарівника, який вирішить їхні основні проблеми. Але у дійсності для цього є багато об’єктивних і суб’єктивних підстав.

Загальні особливості кампанії

У кінці серпня минулого року в Офісі президента була ідея щодо проведення дострокових місцевих виборів. Швидкі зміни до Конституції зробити було неможливо. Тож пропонувалося провести місцеві вибори «по-бєспрєдєлу».

Бо і позачергові вибори до Верховної ради не були вершиною з точки зору права, але і суспільство, і західні партнери це проковтнули.

Джерело ukrpress.info

Навпаки, українське суспільство з радістю і у приступі віри у порядність не тільки Зеленського, але і його команди провело б на місця купу монобільшостей.

Восени минулого року Зеленський не взяв би може 2-3 обласні ради і 4-5 обласних центрів.

Виборчий прорив пропонували Коломойський і всесильний тоді Богдан. І це б пройшло. Але проти були західні партнери і обережно проти – група представників громадськості у самих «слугах».

Володимир Олександрович, впевнений у своїй харизмі і рейтингах, погодився на цивілізаційний шлях. І шанс проґавив.

Швидкоплинна електоральна мода на нові обличчя змінилася. А телеканали і соцмережі почали формувати нову (тобто лише підзабуту) моду на міцних господарників.

А з огляду на (порівняно з минулим) великі бюджети розвитку у громадах і особливо в обласних центрах за допомогою місцевих ЗМІ сформовано новий міф – про мерів як міцних господарників.

Тому замість загальнонаціональних тенденцій ми бачимо лише купу місцевих.

Але все ж певні тенденції є і про них треба сказати.

Загальні тенденції у місцевих виборах

Крім Рівного, де нинішній мер іде на політичну пенсію, фактично по всій Україні маємо чітку тенденцію: «старі» мери тотально перемагають. У більшості випадків – з першого туру.

1)  Партія мера, як правило має 60-70% рейтингу міського голови. Тому у половині обласних центрів ми матимемо монобільшості у радах.

Показовий випадок – у місті Суми. Діючий мер Олександр Лисенко має підтримку до 40% виборців міста, які обіцяють прийти на дільниці. Але він довго не міг визначитись, від кого буде балотуватися – самовисуванцем чи від якоїсь із партій.

Водночас до початку липня за партію «Слуга народу» готові були проголосувати на 10% більше, ніж за «Батьківщину». І тут міський голова Сум вирішує йти від «Батьківщини». І буквально за місяць змінюється електоральна тенденція: тепер уже «Батьківщина» має перевагу у 10% перед партією «Слуга народу».

2)  Десь 30-40% виборців голосують за партію мера і в обласну раду. І тут теж цікаво. У таких містах, як Дніпро, Харків, Одеса, де містяни складають добру половину виборців області, мерські проєкти сильними фракціями зайдуть в обласні ради. «ПроПозиція» Філатова, «Блок Кернеса «Успішний Харків» і «Довіряй ділам» Труханова потіснять і «слуг», і ОПЗЖ і матимуть вплив в обласних радах.

3)  Тут маємо прогнозований висновок, характерний для Харкова і Одеси, але у значній мірі і для інших міст Сходу і Півдня: Труханов і Кернес і для електорату ОПЗЖ, і для електорату «слуг» є своїми. І перетоки тут логічні і для виборця неболючі.

4)  Захід має подібні тенденції: там, де міський голова має статус патріота і одночасно господарника, перетоки можуть іти від ЄС, Голосу і Свободи до місцевих блоків. Проте ця тенденція не наскільки виражена.

5)  Ніхто не навчає виборця. Нікому не потрібно, щоб сформовані так важко і у болісних комунікаціях списки у міські та обласні ради – через виборчу квоту у 25% змінили якісь місцеві лідери громадської думки. Тому прогнозовано: що більша громада, то менша вірогідність того, що список рухатиметься.

З огляду на можливість формування обласних рад виключно на умовах коаліцій тривожить наступне.

Хто формуватиме коаліції в областях на сході України?

Однозначним буде повернення регіоналів у Сумській області. Крім ОПЗЖ, під керівництвом Юрія Чмиря прогнозовано в раду зайдуть «За майбутнє» депутата ВР Ігоря Молотка та «Наш край» Андрія Деркача. 

Усі ці хлопці – колишні регіонали. Крім того, в обласній раді їх чекатиме фракція партії «Батьківщина», обласну печатку якої викупив франшизою той же Молоток і очолює обласну організацію друг Чмиря Вадим Лисий.

І у підкріплення їм «слуги народу», серед яких відомий побиттям активістів ще у 2004 році Сергій Киричок. І теж – колишній регіонал. Так пазл і зійдеться.

Матимемо всеукраїнський парадокс: у колись помаранчевій і явно проукраїнській області до влади повернуться колишні регіонали.

У Харкові теж можливе подібне об’єднання, де «Наш край» представлятиме соратник Деркача по плівковому скандалу Костянтин Кулик. І він підсилить фаворитів у Харківській області: Блок Кернеса «Успішний Харків» та ОПЗЖ. І ще одна проросійська обласна рада в кишені.

На півдні України реванш регіоналів – поки що не даність. Так, тут до обласних рад багато набере ОПЗЖ. Але тут усе ще сильні позиції «слуг народу». А також сильні  – місцеві мерські блоки.

Блок Буряка «Єдність» у Запоріжжі та «Довіряй ділам» Труханова у Одесі безперечно візьмуть більшість до міських рад та відносну більшість до обласних рад. Тому в цих обласних радах важливо – з ким зблокуються «слуги народу».

І якщо «слуги» зблокуються не з мерськими партіями – а з ОПЗЖ – ми матимемо нову лінію можливого конфлікту. І ключові для росіян області тут – це Запорізька і Херсонська. Адже це шлях до Дніпровських дамб і пуску води в Крим. 

Навіть якщо Зеленський після виборів заспокоїться і захоче спокійно досиджувати термін на останніх відсотках рейтингу, як свого часу Ющенко, у цих областях проросійські команди не дадуть йому цього зробити.

Адже ж можна дружно проголосувати за регіональні мови в регіонах чи рішенням облради – за пуск води в Крим. І конфлікт неминучий.

До того ж не можна забувати, що саме обласні ради впливатимуть на кадрові призначення. І з боку Києва. І самі – за розстановку кадрів в обласні установи.

І ми можемо одного разу з новин дізнатися, що якийсь центр патріотичного виховання чи спортивний інтернат у Харкові чи Сумах очолить вихованець «Оплоту».

Так ми і до Гіркіна-Стрєлкова можемо догратись.

Віктор Бобиренко, для УП

Related posts

Leave a Comment