Потенціал активної молоді та я к його реалізувати — Ілля Фещенко

Поделиться

«А тепер поговоримо про молодь» — давненько ми не чули бодай схожих слів в Українському медіапросторі. Не дивлячись на те, що українці віком від 14 до 35 років складають більше ніж третину всього населення України, ніхто особливо не переймається становищем молодого покоління у суспільстві, а державні інституції не забезпечують нас достатньою участю в житті країни.


Процеси політичної соціалізації молоді відбувається на вкрай низькому рівні, що в свою чергу не дає змогу розвиватись громадянському суспільству. Наприклад, за даними всеукраїнського опитування «Покоління Z»  лише кожен десятий українець цікавиться політичною ситуацією в країні. Більше того, всього 60% респондентів вважає, що Російська Федерація несе відповідальність за розпалення війни на сході України. Це все результат відсутності уваги до розвитку та соціалізації молоді.

 Сучасна суспільно-політична парадигма передбачає акцент лише на сьогоденні або недалекому майбутті. Приймаючи певне рішення, політики зосереджуються на роботі та результаті, максимум, в період своєї каденції, незважаючи, на результати своєї роботи в довгостроковій перспективі.

Як наслідок цього, ми маємо довіру молоді до політичних лідерів лише у 24% опитуваних. Саме тому, якщо ми хочемо залишити наступним поколінням комфортну для життя Україну, потрібно збільшувати представництво небайдужою молоді в державних інституціях та налагоджувати діалог між молоддю та владою. Але яким чином?

Джерело УкрПресс Інфо

Відповіддю на це питання може стати молодіжний парламентаризм. Ініціатива, котрій більше ста років, ідея, що довела свою ефективність у багатьох розвинених державах. Молодіжний парламентаризм – це інструмент політичної участі молоді, за якої при державних інституціях створюються консультативно-дорадчі представницькі органи, що покликані сприяти взаємодії влади та молоді. Молодіжні парламенти(ради, асоціації і т.п.) здійснюють громадський контроль та сприяють соціалізації молоді у вирії суспільно-політичного життя міста. Це можливість найініціативнішій та найкреативніший частині нашого суспільства реалізовувати свій потенціал та плекати гідне майбутнє.

В Україні таких рад налічується близько 87: деякі з них неактивні, бо не отримали достатньої підтримки від влади, деякі успішно працюють. Але найсумніше те, що наша столиця, в якій проживає більше за все студентів та школярів, не має такої ініціативи. Задача активної молоді Києва консолідуватися та спільною роботою створити найефективніший молодіжний парламент, що буде слугувати прикладом для інших міст та громад України. Такий парламент буде мати свою структуру й повноваження, а найголовніше — підтримку міської влади. За основу, звісно, буде взято молодіжну політику міста, але й осторонь інших справ(таких як: бюджет, інфраструктура, екологія та ін.) не залишиться.

Та моя міцне переконання, молодіжний парламент Києва має взяти за основу роботи такі напрямки:

  • Співпраця зі студентським та шкільним самоврядуванням
  • Розробка освітніх проектів для молоді
  • Підтримка молодих сімей
  • Пропагування здорового способу життя
  • Екологія
  • Міжнародна співпраця
  • Національно-патріотичне виховання

Це основоположні стрижні молодіжної політики, що не суперечать ані міжнародним, ані урядовим й ні місцевим програмам. Ми вберемо досвід побудови й роботи молодіжних парламентів європейських країн та спроектуємо під українську парадигму реальний механізм залучення молоді,  як важливого етапу у прийняті рішень.

  Маю надію, що ми, як майбутнє України, почнемо демонструвати наше бажання змін та покращень в рідних містах та селах, адже гідні умови життя для молоді – є запорукою розвитку нашого суспільства. А державі, в свою чергу, слід формувати в української молоді високий рівень патріотизму, культивувати повагу до культури та традицій рідного народу, розвивати почуття громадської відповідальності, значущості й залученості до суспільних процесів, тим самим виховуючи гідного громадянина у взаємоповазі один до одного в сильній та квітучій Україні.

Що ж, про молодь ми вже поговорили, а отже час діяти!

Ілля Фещенко, студент-політолог 4го курсу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Related posts

Leave a Comment