Кремль за будь який спосіб намагається нарощувати свою присутність у країнах Африки

Поделиться
Було б помилкою думати, що таке «накачування» Росії в Африці – всього лише інструмент, що допомагає політичним союзникам Кремля прийти до влади або зберегти її. Крім цього, Росія відстежує соціальні конфлікти і намагається їх посилити, щоб дестабілізувати країни-мішені, які входять до кола інтересів агонізуючої імперії.

Намагання вплинути на африканську самоідентифікацію за допомогою використання будь яких можливостей, в тому числі і військових, має на меті спробу зменшення впливу західних демократій на Африканському континенті. Тим самим створюючи ідеальне підґрунтя для посилення залежності від російської влади через економічні контракти або політичний обов’язок диктаторських режимів, підтриманих Кремлем.

Судан має велике геостратегічне значення для Росії серед багатьох інших гравців. Протягом довгого часу обидві країни підтримували економічні, політичні та військові відносини, в результаті чого Судан розглядався Кремлем як пріоритетний партнер-сателіт на Африканському континенті. Таке ставлення постійно підкріплювалось заявами Судану про агресивні дії Сполучених Штатів, для протидії яким влада Судану потребує військової допомоги з боку Росії.
ПВК Вагнера є одним із головних засобів впливу на країни, які «цікаві» Кремлю.
Найманці цієї ПВК з’явилися в Судані в кінці 2017 року, після того, як правлячий в цій державі фельдмаршал Омар аль-Башир під час свого візиту в Росію попросив у Володимира Путіна захисту «від агресивних дій США» і пообіцяв, що його країна зможе стати для Кремля «ключем до Африки».
Президент РФ тоді зазначив, що Судан цікавий Росії з точки зору енергетики, геологорозвідки, видобутку і обміну ресурсами. Незабаром з’явилися новини про те, що дві пов’язані з «групою Вагнера» компанії – Meroe Gold і M Invest – почали геологорозвідку в Судані з пошуку родовищ золота. Також в Судані «група Вагнера» захищає інтереси російської золотодобувної компанії Alliance for Minning Co. LTD (контролюється російським ВАТ «Газпромбанк»).
Крім того, Судан багатий ураном, посідаючи третє місце в світі за його запасами. В даний час уран є ключовою сировиною для створення будь якої потужної держави. І Росія завжди зацікавлена ​​в нових джерелах урану для підтримки своєї ядерної промисловості.
У 2018 року російські найманці з ПВК Вагнера тренували сили швидкого реагування в регіоні Дарфур і військовослужбовців армії Судану.
Очікувалося, що «група Вагнера» допоможе Омару аль-Баширу приборкати вуличні протести, що посилилися в країні. Однак у квітні 2019 року режим аль-Башира був повалений, і Росії довелося докласти чимало старань, щоб допомогти утримати владу змістившим його генералам.
Росія спрямувала безліч ресурсів в парламентські і президентські вибори в Судані, які відбулися в квітні 2020 року. Застосувавши весь арсенал можливих маніпуляцій та масову дезінформацію у ході виборів, Кремль зміг привести до влади в країні потрібних Росії кандидатів. Як результат, Угода про створення на території Судану російської військової бази була підписана в Хартумі 23 липня 2019 року та 1 грудня 2020 року в Москві. Така база має стратегічне значення для Москви через своє розташування – в районі ключового нафтотранспортного маршруту з Азії в Європу. Завдяки будівництву такої бази Москва могла б «наглядати» за транзитом нафти з Південного Судану, що надходить в нафтотермінал в Порт-Судані по єдиному трубопроводу.
Президент РФ Путін видав розпорядження про розміщення в Судані «пункту матеріально-технічного забезпечення Військово-морського флоту». У грудні угоду підписали обидві сторони – і Москва, і Хартум. Згідно з документом, Судан дозволяв Росії розмістити у себе до чотирьох кораблів, включаючи оснащені «ядерною енергетичною установкою».
Але вже у квітні цього року в Хартумі заблокували розміщення в Порт-Судані, на базі «Фламінго», будь-яких російських кораблів до тих пір, поки угода не буде ратифікована суданським парламентом.
Офіційна позиція влади Судану полягає в тому, що сама угода ще не ратифікована парламентом, а значить, є законна можливість переглянути вже укладену угоду на користь африканської країни. Саме необхідність «перегляду угоди на користь Судану» є офіційною «легендою» того політичного торгу, що відбувається.
В обмін на базу Судан хоче отримати гарантовані поставки зброї і військової техніки. Сама угода повинна бути укладена на 25 років з можливістю автоматичної пролонгації ще на 10, якщо обидві сторони не висловлять зацікавленість в її перегляді.
Фактично Судан пропонує Росії варіант, який з точки зору Хартума, може влаштувати Росію і в той же час не образить США, які намагаються заблокувати можливість появи російської військової бази на узбережжі Червоного моря.
Більш за все, Кремль погодиться на умови влади Судану. Путін звично вже переоцінює власні можливості та вплив на світову політику, намагаючись «влізти» у зону інтересів Вашингтона та Пекіну, який десятиліттями вливає в Судан колосальні інвестиції, реалізовуючи інфраструктурні та промислові проекти. Пекін допомагав Судану майже у всіх сферах: і черговий палац аль-Баширу будував, і залізницю від Хартума, до речі, до Порт-Судану; і вугільні та газові електростанції, і енерготранспортну інфраструктуру, і багато іншого.
Деструктивна присутність росіян заважає планам КНР. І, ясна річ, в Пекіні дуже зацікавлені у витісненні росіян з Судану, куди вже влиті величезні гроші. І які Пекін продовжує вливати у економіку цієї країни. В березні цього року міністр інвестицій Судану Аль Хаді Мухаммед Ібрагім обговорив з бізнес-делегаціями з Китаю чергові вкладення в суданську економіку в розмірі $ 1 млрд. Така сума для Росії непідйомна. Єдиним гравцем, хто здатний конкурувати з Китаєм в цьому плані, є Сполучені Штати, які з 2019 р почали розширювати свій вплив в Африці, витісняючи росіян.
Тому поява російської військової бази у Порт-Судані та експорт Росією до Судану великої кількості зброї та військової техніки навряд чи сприятиме зменшенню напруги у регіоні. Але Кремлю вже давно байдуже до проблем міжнародної безпеки. Політику РФ формують лише «бункерні» хворобливо-імперські забаганки Путіна, якому глибоко начхати на майбутнє не тільки власної країни, а й Світове майбутнє загалом.
Саме тому, розуміючи можливі негативні наслідки таких домовленостей між Москвою та Хартумом, з метою демонстрації злочинних дій РФ в країнах Африки, 11 серпня активісти громадської організації «Ардіс» провели Акцію під Посольством Республіки Судан в Україні.
Маємо велику надію, що світова демократична спільнота змусить владу Судану не піти на будь які домовленості з Кремлем, перетворивши Судан на осередок загарбницьких інтересів Путіна та на країну–спонсора міжнародної напруги.

Related posts

Leave a Comment