Інформаційна епідемія

Поделиться

Термін «інфодемія» є скороченням від «інформаційна епідемія».  У 2003 році вперше термін використав політолог Девід Дж. Роткопф. В авторській колонці про епідемію SARS для «The Washington Post».

Девід Дж. Роткопф пояснює, що інфодемія – це факти, змішані зі страхом, спекуляціями та чутками. Автор наголошує, що завдяки технологіям така інформація може дуже швидко поширюватися по світу та впливати на різні аспекти життя суспільства, зокрема безпекові.

https://www.washingtonpost.com/https://www.washingtonpost.com/archive/opinions/2003/05/11/when-the-buzz-bites-back/bc8cd84f-cab6-4648-bf58-0277261af6cd/

У лютому 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я заявила про існування інфодемії.

План дій проти дезінформації презентували 5 грудня 2018 висока представниця ЄС Федеріка Могеріні. План дій, який опублікувала Європейська Комісія, визнає загрозу дезінформації, яку створює Росія та інші країни з-поза меж ЄС. Плані дій розглянуто чотири сфери:

  • Удосконалення механізму виявлення дезінформації;
  • Скоординоване реагування на дезінформацію;
  • Розбудова онлайн-платформ та індустрії;
  • Підвищення рівня поінформованості та підтримка громадян.

 Єврокомісія може запропонувати додаткові заходи, зокрема й нормативно-правового характеру.

Нарешті і  в Україні Указом Президента № 685/2021 від 28 грудня 2021 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року “Про Стратегію інформаційної безпеки”.

Інформаційна безпека та медіа грамотність — життєво необхідні! Особливо  в контексті російської інформаційної агресії. Основним здобутком  громадського руху , акцій та реалізованих проектів  тощо є рішення : «затвердити у тримісячний строк план заходів з реалізації Стратегії інформаційної безпеки та забезпечити контроль за його виконанням». Задача влади – розбудова та створення інструментів для забезпечення інформаційної стійкості суспільства та держави Україна.

Багато українських громадських організацій , об’єднань та платформ через проекти, конференції , тренінги  доводять до громадськості – що таке інфодемія, саме в аспекті тих історичних подій, починаючи з 2014 року і до сьогодні, в контексті агресії  Російської Федерації.

 Конче необхідно просувати медіа грамотність і інформаційну гігієну. Фейкові новини поширюються з великою швидкістю, але отримуючи інформацію, люди по-різному ставляться до її сприймання. Це залежить від багатьох факторів, які можуть бути фоном чи фігурою при сприйнятті інформаційного простору. Інфодемія стає одним з найстрашніших явищ на Землі. Основною задачею розповсюджувачів фейків є: при відсутності якісного медіа простору бути першоджерелом, посіяти сумнів у аудиторії там, де вже є інформація, ефективне використання заголовок де є слова «Сенсація», «Терміново», «Щойно повідомили» і це лише маленький інструмент створення сенсації, ціль якої відома одиницям. Коли ми знаємо лише шматок інформації, мозок може самостійно домалювати ту частинку, яка йому не відома.

Російська Федерація використовує у інформаційній війні для  поширення  неправдивої та недостовірної інформації  навмисно та цілеспрямовано: періодичну пресу, громадські об’єднання, інтернет-медіа ресурси, соціальні мережи, ЗМІ , ІПСО, агентів впливу, політика (ів) який бореться за збереження влади тощо. Також не пряме поширення  неправдивої й недостовірної інформації у підсумку зловмисної інформації у війні через економіку, релігію, відео та комп’ютерні ігри, родинні зв’язки, рекламу, гасла, спорт, публічні виступи та різноманітні гастролі.

Інформаційна загроза – потенційно негативне явище, тенденції і чинники інформаційного впливу на людину, суспільство і державу, що застосовуються Російською  Федерацією в інформаційній сфері з метою унеможливлення чи ускладнення реалізації національних інтересів та збереження національних цінностей України  прямо завдають шкоди інтересам держави, її національній безпеці та оборони. Інформаційна політика Російської Федерації  – загроза не лише для України, але й для інших демократичних держав.

Велика кількість інформаційного потоку вибудовує надмірну емоційність змісту інформаційних повідомлень, медійної інформації , як наслідок є неймовірним інформаційним тиском на людську психіку, це  значно знижує здатність раціонально мислити та сприймати дійсність, розмиває наше бачення важливих проблем, заважає виносити зважені судження та адекватні рішення у повсякденному житті. Кілька фактів, змішаних зі страхом, спекуляціями та чутками, які швидко поширюються та передаються по всьому світу сучасними інформаційними технологіями, впливають на національну та міжнародну економіку, політику та навіть безпеку таким чином, що є абсолютно непропорційно корінній реальності. Інфодемія набрала такої потужності, що потрібна медіадієта та медіаліки. Добре лікує від інфодемії наявність посилання на першоджерела, закони, дані органів влади, міжнародних організацій. Якщо немає, то задумайтесь, наскільки достовірною може бути новина, якщо першоджерела від вас приховали.

Контент інноваційної  медіа грамотності формує навички критичної оцінки медіа повідомлень, розуміння власної ролі у запобіганні інфодемії та відповідальне ставлення щодо поширення «вірусної» інформації. Когнітивне здоров’я – здатність чітко мислити, вчитися і пам’ятати – це важлива складова повсякденної діяльності.

Але якщо інфодемія – це хвороба, то знання  — це ліки, треба постійно моніторити, аналізувати та оперативно відповідати на зафіксовану дезінформацію та маніпуляції. Розвивати позитивний, демократичний нарратив про Україну. Працювати над технічною та правовою сторонами прозорості політичних та інформаційних кампаній , культивувати довіру до ЗМІ. Тому конче необхідне посилення кримінальної відповідальності за поширення дезінформації, на підставі загрози інтересам держави та національній безпеці та оборони. Необхідно втілювати взаємодією основних ЗМІ, спеціалізованих ЗМІ та інтернет-сайтів, використовувати «неформальні» засоби масової інформації, мати захищений інформаційний простір України. Зрозуміло що інфодемія – явище ,яке буде лише ускладнювати інформаційну безпеку. Профілактикою захворювання інфодемії є :

  • поновлення системи стратегічних комунікацій, розуміти вплив медіа :
  • проводити інформаційні кампанії, підвищувати рівень грамотності громадян та медіа споживання;
  • підвищення рівня цифрової грамотності;
  • навчання захищати персональні загалом;
  • адаптувати складні теми під простий формат.

Підсумовуючи вище написане, висновок безумовно один –  інформаційна епідемія, це глобальна проблема сучасності. Лікувати інфодемію потрібно державною стратегією, заходами забезпечення захисту українського інформаційного простору,  розвитком сталого процесу інформаційної реінтеграції громадян України. А профілактичні заходи унеможливлення виникнення  інфодемії проводити зі школи.

Людмила Пухова

Related posts

Leave a Comment