Ісламська течія — один із основних напрямків в ісламі. Розбіжність течій в ісламі почалося при Омейядах і тривало за часів Аббасидів, коли вчені почали перекладати арабською праці давньогрецьких та іранських вчених, аналізувати і інтерпретувати ці праці з ісламської точки зору.
Незважаючи на те, що іслам об’єднував людей на основі спільності релігії, етноконфесійні протиріччя в мусульманських країнах не зникли. Ця обставина відбито у різних течіях мусульманської релігії. Усі відмінності між течіями в ісламі (сунізмом та шиїзмом) фактично зводяться до питань правозастосування, а не догматики. Іслам вважається єдиною релігією всіх мусульман, але між представниками ісламських течій існує низка розбіжностей. Є також значні розбіжності в принципах юридичних рішень, характері свят щодо іновірців.
Відповідно до більшості джерел, приблизно 85% мусульман світу становлять суніти, 15% — шиїти разом з невеликою меншістю, до якої входять члени ісламських сект (ахмадити, алавіти, друзи, ібадити, ісмаїліти та інші).
