Вплив пропаганди на психіку вивчають ще з минулого століття, але ми досі не знаємо, який вигляд має «промитий» мозок. Проте відомо, що наша найрозумніша частина організму часто діє всупереч логіці. Чому так відбувається, чи може «відмерти» критичне мислення та як мозок, що зазнав впливу пропаганди, формує нашу ідентичність, — розповідає українській редакції RFI нейробіолог Сергій Данилов.
Вивчаючи мозок Альберта Ейнштейна, науковці виявили: у ньому ділянки, відповідальні за мову, зменшені, а за оброблення числової та просторової інформації — збільшені. За результатами цього дослідження вчені хотіли з’ясувати, що саме робить мозок людини геніальним. Звісно, для об’єктивного висновку потрібно хоча б сто однакових Ейнштейнів.
Частина наукової спільноти вважає дослідження мозку часом спекулятивними, але саме вони привертають увагу до проблеми зміни структури мозку під впливом зовнішніх чинників. Цей аспект і досі не до кінця вивчений.
«Будь-який досвід змінює мозок. Чим триваліший цей досвід, тим сильніші зміни. Є купа досліджень, як у спортсменів формується спортивна навичка. Наприклад, якась діляночка кори, яка відповідає за координацію м’язів, стає трішки більшою. Але при цьому, коли мозок працює, ця робота стає більше енергоефективною… Відповідно, якщо він перестане цим займатись, зв’язки поступово ставатимуть менш потужними, але навичка збережеться на все життя, та (її) якість буде гіршою. Так само і з думками», — пояснює нейробіолог Сергій Данилов.
«Натреновані» звивини потребують менше зусиль та уваги. Схожим чином працює і мозок музикантів, які під час репетицій затверджують рухи до автоматизму. Постійна повторюваність дій формує у мозку стійкі нейронні зв’язки. За цим принципом побудована і пропаганда.
«Коли людині дають інформацію, що суперечить її переконанням, у неї активуються не лобні долі мозку, які мають контролювати прийняття рішень, а амігдала, острівцева кора, яка пов’язана з інтерналізацією (ідентифікація. — Ред.) неприємних відчуттів, типу відрази. У цей момент у мозку ніби вимкнули тумблер, який відповідає за раціональне сприйняття інформації. І людина не думає про достовірність джерел, (їхню) якість», — каже Данилов.
На кого діє пропаганда?
Різні люди, включно з інтелектуалами, вразливі до пропаганди, бо вона активує природні інстинкти, які можуть бути сильнішими за внутрішні переконання.
«Власне, якщо уявляти і дивитися на результати інших досліджень, ми знаємо, що люди при прийнятті рішень стосовно небезпечної ситуації дуже добре розуміють контекст. Що можна казати, чого не можна. Вони просто свідомо перемикаються в режим емоційної відповіді. Власне, чому пропаганду потрібно постійно повторювати? Щоб у людини був шаблон відповіді. Хай вона нераціональна, але працює як маркер приналежності до групи. Якщо людина, аби показати власну приналежність до групи, замазується у відповідних діях, вона все більше починає захищати себе. І ця ідея, яку захищає, вже стає частиною ідентичності. Мозок сприймає загрозу ідентичності безпосередньо як фізичну», — пояснює нейробіолог.
Сергій Данилов певен, що пропаганда не працює так, як ми уявляємо. Вона лише формує поведінку та відповідне середовище. А далі працюють природні інстинкти. Наразі немає офіційних досліджень мозку людей, які тривалий час перебували під дією пропаганди. По-перше, це питання етики. По-друге, людині важко погодитися з тим, що вона зазнає впливу. Водночас заради власної безпеки мозку простіше прийняти колективну думку, яку просуває пропаганда, але мати при цьому і власну.
Власне критичне мислення проти колективного
«Є таке класне дослідження, коли людей просили уявити себе присяжними в суді. Ось є випадок. Скільки років має отримати ця людина? Учасник експерименту передивився матеріали, подумав і зробив висновок — сім років. Потім у томографі досліджують, які ділянки мозку активуються. Коли в людини є матеріали справи і вона сама приймає рішення, у неї активується фронтополярна кора, частина лобної кори. А потім цій людині кажуть, що інші учасники призначили менший або більший строк. І дається можливість змінити свою думку. Виявляється, що коли людина сприймає інформацію від групи, у неї більше активується поясна звивина між двома півкулями. Але коли потрібно прийняти остаточне рішення на основі цією інформації, ці дві зони між собою «перетягують» рішення», — наводить приклад Данилов.
Отже, окремі дослідження показують, що мозок відрізняє, яке саме рішення є раціональним, а яке емоційним. Але на остаточну ухвалу впливає багато чинників. Наприклад, людина не може вирішити щось самостійно — не вміє, їй не дають цього робити чи вона боїться. Тоді на її дії більше впливатимуть центри мозку, які відповідають за соціально-емоційні реакції, — та сама поясна звивина.
«Наш мозок заряджений на те, щоб копіювати оточення. І ці наші найбільш емоційні реакції, модулі мозку, які відповідають за сприйняття реакції оточення, сильніші, ніж наші власні логічні реакції», — каже Данилов.
Але критичне мислення людини повністю «не відмирає». Як і натренована звивина спортсмена, навичка сумніватися може відновитися навіть після тривалої пропаганди. Але не у всіх.
Як позбавитися впливу пропаганди?
На думку Сергія Данилова, щоб вивести мозок людини з-під впливу пропаганди, треба повністю змінити інформаційний фон та оточення. У людей, які більше відкриті до нового, шанси позбавитися впливу вищі.
Проте подивитися на світ під іншим кутом можуть заважати окремі «фрейми» — фундаментальні знання, що стають опорними конструкціями людської ідентичності.
Наприклад, якщо людина сприймає Другу світову війну тільки як «вітчизняну», то навколо цієї бази створюються нові ідеологічні нашарування, які стають невіддільною частиною людини. Інтелект у цьому не заважає пропаганді діяти. Бо людина у своїх діях та рішеннях повторює прийняті в суспільстві культурні моделі.
«Це вже загальний консенсус у багатьох науках, від антропології до етнографії, біології. Розум — це не найбільша наша чеснота. У нас немає особливого розуму, навіть якщо порівнювати з тваринами. Найбільша сила — це вміння завдяки культурному наслідуванню закріплювати (для себе) ефективні рішення інших. У більшості випадків ми маємо не розмірковувати, а мати ту модель, яка прийнята. Звісно, ми в трішки дивному суспільстві живемо, якому, умовно, сто років. Буржуазні революції призвели до того, що інноваційний підхід став більш престижним, і здається, що ми багато чого вирішуємо розумом. Але вся наша еволюція не на цьому побудована. А на тому, що ми автоматично повторюємо культурні моделі», — пояснює нейробіолог.
Світ викривленої інформації
Сергій Данилов разом із колегами започаткував стартап Anima, який вивчає роль викривлення інформації в житті людини. Під час експерименту за допомогою вебкамери фіксують рух очей, щоб визначити, наскільки у піддослідного зміщений розподіл уваги.
«У нас постійно викривлюється інформація. Викривлень купа, і вони частково формуються соціумом. Наша генетика переважно сформована культурою, а не навпаки. Якщо мозок постійно працює на відбір програм соціального конформізму (прийняття готових стандартів. — Ред.), то у якийсь момент вони стають нашою сутністю. Якщо ти розумієш, на що спрямована твоя увага, ти можеш трішки раціональніше її контролювати. У цьому є цей момент свободи волі. Але чи є бажання та сила це робити — у кого як», — каже Данилов.
Загалом мозок людини достатньо гнучкий, щоб перелаштуватися до нових умов. Данилов наводить приклад північнокорейських біженців, яким після втечі від тоталітарної пропаганди поступово вдається звикнути до вільного життя. Щоправда, чим довше «оброблюють» мозок, тим фантастичнішим здається йому потім світ без брехн
