Відпочинок та рибна ловля на човнових станціях міста Миколаєва що розташовані на берегах Південного Бугу та Інгулу-давня традиція містян.
У минули часи човнові кооперативи створювалися суднобудівними заводами для колективного відпочинку працівників на воді. Кожен охочий мав можливість придбати човен, катер або яхту та насолоджуватися водними пейзажами, юшкою з бичків та катанням по безмежнім акваторіям південного міста.
З покоління у покоління водне захоплення передавалося від дідусів та батьків дітям та онукам, що формувало ідентичність та етнічну культуру миколаївців у яких з дитинства все життя було пов’язано з річками та судноплавством.
Занепад суднобудівної галузі що була основним спонсором водного відпочинку, який розпочався у 90 роки не міг не вплинути на човнові станції. Поступово це призвело до руйнування причальних споруд, зменшення кількості водної техніки і як наслідок до обмеження можливостей для мешканців що живуть у місті оточеним водним простором.
У Миколаївському міськвиконкомі відбулася нарада з представниками водної галузі
Але якщо проаналізувати досвід прибережних міст інших країн і місцеву політику відносно аналогічних човнових станцій то побачимо що їх розвиток розглядають не тільки як місце колективного відпочинку для населення на воді, а й «туристичний магніт» який приваблює охочих з різних міст та країн.
Цього вдалося досягнути через спільну політику місцевої влади та водників яка перетворила місця зберігання човнів у «відкриті простори».
Так, наприклад човнова станція в естонському місті Нарва здобула міжнародну популярність під назвою «Нарвська Венеція» яка приваблює туристів для участі у фестивалях та ярмарках, різних артпроєктах та вечоринках на воді що збирає молодь, художників, музикантів з усього світу.
Відновлення міст в Україні після закінчення бойових дій — це основне завдання місцевих громад. І при розробці програм відновлення Миколаєва питання використання історичних переваг міста з самою довгою прибережною смугою в Україні займає одне з головних завдань для місцевої громади.
«Концепція розвитку річок та маломерного судноплавства у місті Миколаєві на 2019-2030 роки» що була розроблена представниками різних водних галузей визначила стратегію перетворення у перспективі міста Миколаєва у центр маломірного судноплавства.
Стратегія передбачає декілька основних напрямків :
Перший: Залучити якомога більшу кількість яхтсменів за рахунок постійного проведення регат та змагань водних видів спорту.Залучити власників усіх видів плавзасобів за рахунок впровадження виставок продаж яхт та катерів.
Другий: Створити умови для впровадження водно-розважальної індустрії у районі центральних набережних що буде передбачати набір водних послуг який у комплексі буде сконцентрований тільки у місті Миколаєві: Колективні та індивідуальні поїздки на яхтах та катамаранах, оренда усіх видів водного транспорту, каякінг, серфінг, свята, вечоринки, дегустація на воді та ін.
Третій: Запровадити водні маршрути пасажирських перевезень населення що будуть з’єднувати центр міста з іншими мікрорайонами; «Корабельним», «Інгульським»,«Намивом»,»Коренихою»,»Варварівкою»,»Соляними», «Ракетною рощою», « Аляудами».
Четвертий: Відновити бази стоянки з наданням повного спектру послуг для водного транспорту, перш за все для зимового зберігання. Створити умови для розвитку малих кампаній по будівництву та ремонту маломірних суден.Це дозволить залучити достатню кількість судновласників для обслуговування їх суден та створити додаткові робочі міста для мешканців міста.
І створення умов для розвитку човнових кооперативів, поетапна їх реконструкція у сучасні марини для суден з малою осадкою у перспективі- це п’ятий напрямок.
Який дозволить :
По перше -збільшити и кількість населення що зможуть дозволити собі придбання та експлуатацію індивідуальної водної техніки .
По друге -використовуючи переконливий естонський досвід «Нарвськоі Венеції» створити водні простори, які за рахунок організації форумів, фестивалей та інших розважальних заходів дозволять залучати туристів що віддають перевагу відпочинку на воді.
