Україна перетворила удари дронів по нафтогазовій інфраструктурі Росії на стратегічну зброю, що б’є не лише по військовій економіці Кремля, а й по його соціально-політичній стабільності. Forbes у свіжій публікації порівняв ситуацію в РФ із передреволюційним 1917 роком: тоді, як і зараз, держава втрачала контроль над тилом, коли дефіцит пального та економічні проблеми підігрівали масові настрої.
Нафта як «життєва артерія» війни
Наприкінці 2023 року Київ уже намагався бити по російських НПЗ, але тоді Білий дім стримував цю кампанію через ризики стрибка світових цін. З літа 2025 року позиція Вашингтона змінилася, і Україна розгорнула систематичну атаку на «нафтове серце» РФ.
За різними оцінками, Росія вже втратила 17–20% потужностей з переробки нафти. Це спричинило дефіцит бензину та зростання цін усередині країни.
Колишній радник Міноборони України Сергій Кузан наголосив: «Дрони досягли того, чого не змогли санкції». Москва навчилася обходити обмеження Заходу, але так і не знайшла способу зупинити безпілотники.
Черги на заправках і пропаганда
Російські пропагандистські ЗМІ змушені пояснювати паливні кризи «сезонним попитом» або «плановими ремонтами». Але черги на АЗС, які час від часу просочуються у відкриті джерела, дедалі складніше приховувати.
Forbes підкреслює: ударів по енергетиці недостатньо, щоб самостійно завершити війну, однак вони суттєво послаблюють тилові можливості Кремля.
Історичний відгомін
«Путін любить порівнювати себе з царями, які відновлюють імперію. Але варто пам’ятати: Микола II під час Першої світової також мав розтягнуті фронти і внутрішні дефіцити. Саме це стало каталізатором революції 1917 року», — резюмує видання.
Сьогодні Кремль опинився в схожому положенні: фронт виснажує ресурси, а тил тріщить під тиском економічних ударів. І хоча новий «1917 рік» у Москві ще не настав, Україна вже відкрила його сторінку.
