За інформацією джерел у правоохоронних органах, детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) документують діяльність злочинного угруповання, пов’язаного з бізнесменом Тімуром Міндічем, одним із давніх партнерів Володимира Зеленського. Згідно з матеріалами досудового розслідування, учасники цієї групи могли використовувати народну депутатку Анну Скороход (обрану у 93-му окрузі від партії «Слуга народу») для оформлення депутатських запитів у власних бізнесових інтересах.
1. Біографічний та політичний контекст
Анна Скороход увійшла до Верховної Ради у 2019 році від президентської партії, але згодом втратила підтримку фракції. Після конфліктів у парламенті, її діяльність стала фокусом уваги правоохоронців — через серію запитів до державних установ, що часто стосувалися конкретних комерційних спорів, будівельних конфліктів або питань енергетики.
Тімур Міндіч — бізнесмен і продюсер, відомий як один із співзасновників студії «Квартал 95» та низки медійних компаній (ТОВ «Квартал ТВ», «Драйв Продакшн», «Солюшнс» тощо). За даними відкритих реєстрів, він фігурує у понад десятку юросіб, частина з яких має сліди спільного власництва з фігурантами з оточення ОП.
2. Суть схеми: депутатські запити як інструмент тиску
Відповідно до зібраних матеріалів, члени угруповання Міндіча використовували Скороход як «транзитного депутата» для формального оформлення запитів, що мали забезпечити:
- Отримання службової інформації з державних структур (особливо в сферах енергетики, медіа, будівництва);
- Тиск на опонентів у комерційних конфліктах;
- Легітимізацію звернень до Кабміну, правоохоронців чи навіть військових структур — під виглядом турботи про «суспільний інтерес».
У більшості випадків зміст запитів не мав безпосереднього стосунку до її округу, що вже викликало запитання серед колег-депутатів.
3. Аналіз відкритих даних: запити Скороход (2023–2025)
Згідно з реєстром депутатських запитів Верховної Ради, зафіксовано понад 40 звернень, з яких значна частина має дивну повторювану тематику:
- контроль фінансових потоків у державних підприємствах;
- перевірки окремих приватних компаній;
- втручання у процеси призначення керівників державних установ.
📎 Приклад:
- Запит №1554705 (27.05.2024) — до голови ВРУ Руслана Стефанчука щодо «нарахування та виплат працівникам апарату».
- Запит №1805485 (02.03.2025) — до Офісу Президента про «питання оборони і нацбезпеки».
Обидва документи оформлені у схожій структурі: неконкретна тема, відсутність чіткої мети, але потенційно відкривають доступ до внутрішньої інформації держорганів.
За оцінкою експертів з антикорупційної політики, така тактика є типовою для груп, які прагнуть збирати закриті дані під виглядом депутатських запитів.
4. Міндічеві структури: можливі вигодонабувачі
| Компанія | ЄДРПОУ | Роль Міндіча | Сфера діяльності |
|---|---|---|---|
| Квартал 95 | 37663088 | Засновник (історично) | ТБ-виробництво |
| Квартал ТВ | 40555143 | Засновник | Медіа / Реклама |
| Драйв Продакшн | 37772581 | Засновник | Продакшн / Івенти |
| Солюшнс | 34530959 | Засновник | Консалтинг |
| АТ «Генезіс» | — | Керівник | Бізнес-структура |
| ФОП Міндіч Т.М. | — | ФОП | Особиста діяльність |
Водночас кілька із цих структур з 2023 року почали фігурувати у контрактах із державними або наближеними до влади підрядниками. Це дозволяє припустити, що депутатські запити могли використовуватись як інструмент для забезпечення інформаційного чи адміністративного супроводу таких контрактів.
5. Як саме працювала схема (за даними джерел НАБУ)
- Група Міндіча формулювала інтерес (наприклад, перевірка підприємства-конкурента або доступ до документації Мінкульту).
- Анна Скороход оформлювала депутатський запит, що відкривав легальний канал доступу.
- Запит надсилався офіційно до потрібного міністерства, після чого копія передавалася виконавцям схеми.
- Отримані відповіді або аналітичні довідки використовувалися для тиску, корекції тендерів або медійних атак.
НАБУ фіксує кілька таких випадків, де документально видно, як запити співпадають у часі з діями компаній, пов’язаних із Міндічем.
6. Юридичний аспект
Формально депутатський запит — законний інструмент парламентського контролю. Проте його використання в приватних або корупційних цілях підпадає під статті 364 та 368-5 Кримінального кодексу (зловживання владою та незаконне збагачення).
Якщо НАБУ доведе, що запити подавалися в інтересах третіх осіб із метою отримання неправомірної вигоди, Скороход може стати підозрюваною у справі, а Міндіч — організатором схеми.
7. Географія та вплив
Найбільша концентрація запитів Скороход припадає на Київ і Київську область, тоді як її округ — Переяслав, Кагарлик, Миронівка. Це вказує на вихід за межі мандатних інтересів, типовий для замовних звернень.
8. Висновки
- НАБУ має підстави вважати, що депутатські запити використовувались як засіб впливу і збору внутрішніх даних.
- Міндічеве оточення могло застосовувати парламентські механізми для просування власних комерційних проєктів.
- Політичні наслідки можуть бути серйозними: справа стане тестом для незалежності антикорупційних органів і покаже, наскільки вони готові діяти проти осіб із «медіа-ядра» старої «кварталівської» команди.
