Європейський Союз поставив чітку умову: без незалежної прокуратури, відкритих конкурсів та чесних кадрових процедур нові мільярди євро можуть так і не надійти до українського бюджету
Брюссель переходить від політичної підтримки до жорсткого контролю за виконанням реформ. Однією з головних умов фінансування України стала докорінна перебудова прокуратури та усунення політичного впливу на її діяльність. Україна ризикує втратити мільярди євро європейської допомоги, якщо не виконає ключові вимоги щодо реформи прокуратури. ЄС наполягає на відкритих конкурсах, незалежності кадрових рішень та ліквідації політичного впливу на систему правосуддя.
Європа ставить ультиматум українській прокуратурі
Європейський Союз дедалі чіткіше демонструє: епоха безумовної фінансової підтримки України завершується. Відтепер мільярди євро прив’язуються не лише до війни та стійкості держави, а й до здатності української влади виконувати власні обіцянки щодо реформ.
Однією з ключових вимог Брюсселя стала реформа прокуратури — системи, яка роками залишається символом політичного впливу, кадрових маніпуляцій та недовіри суспільства. Саме прокуратура сьогодні опинилася в центрі нового етапу переговорів між Києвом та ЄС.
25 реформ як тест на європейське майбутнє
Оновлений План Ukraine Facility містить 25 конкретних реформ, від виконання яких залежить виділення Україні понад 10 мільярдів євро фінансової допомоги. Однією з принципових вимог є повернення відкритих конкурсів на керівні прокурорські посади. За реалізацію саме цього пункту Європейський Союз готовий профінансувати Україну ще на 550 мільйонів євро.
Крім того, невиконання всього пакета реформ ставить під ризик найближчий транш у 2,86 мільярда євро, який є критично важливим для функціонування української економіки та фінансування державних потреб під час війни.
Що не влаштовує Брюссель
Європейські партнери відкрито звертають увагу на проблему політичного контролю над прокуратурою. Попри численні декларації про реформування системи, кадрові рішення в Офісі Генерального прокурора значною мірою залишаються залежними від керівництва відомства. Особливе занепокоєння викликають зміни, ухвалені парламентом під час каденції Генерального прокурора Руслана Кравченка. Саме тоді Верховна Рада підтримала законопроєкт №12414, який значно розширював повноваження Генерального прокурора та одночасно послаблював незалежність НАБУ і САП.
Після масштабної хвилі громадського обурення парламент повернув незалежність антикорупційним органам. Однак положення, які стосувалися самої прокуратури, залишилися чинними. Сьогодні під час воєнного стану прокурорів можна переводити до Офісу Генерального прокурора чи обласних прокуратур без проведення відкритих конкурсів, а окремі керівні посади можуть отримувати особи поза системою прокуратури. Саме ці механізми ЄС вважає такими, що суперечать принципам прозорого державного управління.
Не лише конкурси, а й політична незалежність Генпрокурора
Окремим блоком стоїть ще одна вимога. У межах переговорного кластера «Основи» Україна взяла на себе міжнародне зобов’язання деполітизувати процедуру призначення Генерального прокурора. Ідея проста. Якщо всі прокурори проходитимуть чесні конкурси, але керівник усієї системи залишатиметься політичним призначенцем, справжня незалежність прокуратури так і не буде досягнута.
Саме тому Європа наполягає на створенні прозорої конкурсної процедури призначення та звільнення Генерального прокурора відповідно до європейських стандартів. За словами віцепрем’єр-міністра Всеволода Ченцова, вже сформовано експертну групу, яка аналізує європейські моделі. Перші напрацювання мають бути представлені восени і стати основою нового законопроєкту.
Суспільство давно говорить те саме
Цікаво, що дискусія навколо прокуратури давно вийшла за межі кабінетів Брюсселя. Коментарі українців під повідомленням Антикорупційного центру «МЕЖА» демонструють майже одностайне переконання: без реальної реформи прокуратури жодні антикорупційні зміни не працюватимуть.
Одні вважають прокуратуру головним осередком системної корупції. Інші наголошують, що зміни повинні охопити не лише прокуратуру, а й усю вертикаль державної влади. Є й протилежні думки.
Частина коментаторів переконана, що вимоги ЄС є надто жорсткими для країни, яка веде повномасштабну війну, а зміна фундаментальних механізмів державного управління зараз може бути ризикованою. Інші нагадують, що більшість нинішніх реформ Україна запропонувала сама ще до початку переговорів про вступ до Європейського Союзу. Тобто нині Брюссель лише нагадує Києву про вже взяті міжнародні зобов’язання.
Ціна затягування реформ
Сьогодні питання прокуратури перестало бути внутрішньою кадровою історією. Воно безпосередньо впливає на фінансову стабільність країни, міжнародну довіру та темпи європейської інтеграції. Для України ці понад десять мільярдів євро — це не абстрактні цифри.
Це фінансування бюджету, підтримка соціальних виплат, відновлення економіки, забезпечення державних програм та зміцнення стійкості країни в умовах війни. Саме тому питання реформи прокуратури вже давно перестало бути лише юридичною темою. Воно стало політичним індикатором того, чи готова українська влада остаточно відмовитися від старої моделі ручного управління правоохоронною системою.
Європейський вибір перевіряється не заявами, а рішеннями
Україна вже багато років декларує прагнення жити за європейськими правилами. Тепер настав момент, коли ці правила потрібно не лише підтримувати на міжнародних конференціях, а й втілювати всередині держави. Європейський Союз фактично поставив просту умову: незалежна прокуратура, прозорі конкурси, деполітизоване керівництво та чесні кадрові процедури.
Для української влади це може стати одним із найсерйозніших тестів за весь період переговорів про вступ до ЄС. Бо сьогодні йдеться вже не лише про гроші. Йдеться про довіру — до українських інституцій, до обіцяних реформ і до здатності держави остаточно розірвати із практиками, які десятиліттями гальмували її розвиток.
