Ієрей Віктор Котик – не перший герой «Сповіді», котрий усвідомив своє прагнення служити Богові у досить дорослому віці – Олег Володарський (відео)

Поделиться

Молитва св. Іоанна Золотоустого на всяку годину дня і ночі

Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ. Господи, визволи мене від вічних мук. Господи, розумом чи думкою, словом чи ділом згрішив я – прости мені. Господи, визволи мене від усякого незнання, забуття, легкодухості, закам’янілої нечутливості. Господи, визволи мене від усякої спокуси. Господи, просвіти моє серце, затьмарене злою похіттю. Господи, як людина, я згрішив, Ти ж, як Бог щедрий, помилуй мене, знаючи неміч моєї душі. Господи, пошли благодать Твою на поміч мені, щоб я прославив імя Твоє Святе. Господи Ісусе Христе, запиши мене, раба Твого, в книзі життя і подай мені кінець благий.

Господи Боже мій, хоч нічого доброго не вчинив я перед Тобою, але дай мені з благодаті Твоєї покласти добре починання. Господи, зроси моє серце росою Твоєї благодаті. Господи неба і землі, помяни мене, грішного, мерзенного і нечистого раба Твого, у Царстві Твоїм. Господи, прийми мене в покаянні. Господи, не залишай мене. Господи, не дай мені впасти у спокусу. Господи, дай мені благі помисли. Господи, дай мені сльози каяття, память про смерть та упокорення. Господи, дай мені твердий намір покаятись у гріхах моїх. Господи, дай мені смирення, чистоту тіла мого та послух. Господи, дай мені терпіння, великодушність і лагідність. Господи, вкорени страх Твій благий в серце моє. Господи, сподоби мене любити Тебе від усієї душі моєї і в усьому виконувати волю Твою. Господи, захисти мене від лихих людей, і бісів, і пристрастей, і від усього шкідливого для мене. Господи, твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, і нехай буде воля Твоя у мені, грішнім, бо Ти Благословенний єси навіки. Амінь.

У 397 році, проти власної волі, завдяки своєму ораторському таланту Іоан був обраний Архієпископом столиці Східної імперії. У Константинополі, приділяючи увагу людям, він помножував лікарні та центри доброзичливості, проголошував Благу вість у сільській місцевості та навіть готам, які оселилися в цьому районі.

Він зайняв дуже сміливі політичні позиції, виступаючи проти міністра, який хотів скасувати право на притулок, а потім захистив його від бунту, коли той шукав притулку в базиліці. Він намагався навчити вище духівництво більшій покорі та нагадати імператорському двору про вимоги Євангелія.

Це було занадто для його ворогів, які об’єднали свої сили та заслали його до Вірменії у 404 році. Він три роки залишався там під домашнім арештом. І все-таки його листування, численні його відвідувачі, в тому числі багато з Антіохії, хвилювали владу, тому його заслали ще далі — до берегів Чорного моря. Він зробив виснажливу подорож пішки. У Конаї, зовсім втомившись, він приготувався до смерті: надягнув білі одежі, прийняв причастя, помолився за оточуючих і віддав свого духа зі словами: «Слава Богу за все».

Джерело: https://www.taize.fr/uk_article24537.html

Ієрей Віктор Котик, настоятель храму святителя Іоана Золотоуста (м. Чернівці)

Чоловік, котрий відслужив строкову службу, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і жив мирським життям, раптово вирішує докорінно змінити це саме життя. Його шлях до Бога був не простий і багатий на випробування. Це не перший герой «Сповіді», котрий усвідомив своє прагнення служити Богові у досить дорослому віці і, внаслідок чого, різко змінює напрямок свого життєвого шляху.

– Як? – запитають багато з нас. – Це стан душі, коли нічого окрім молитви не здатне заповнити порожнечу, котра спустошує тебе.

– Але ж це не логічно! У світі так багато всього вражаючого, цікавого! А там тиша… там замовкають невтомні голоси у твоїй голові, й залишаєтесь лише ти і Бог.

– Це незрозуміло! Не нормально. Це не так страшно, як день у день жити, не замислюючись над думками, словами та вчинками, жити замурувавши душу від можливого болю та переживань. Замурувавши мурами, котрі не впускають і не випускають любов.

Ми тендітні. Ми вкрай незахищені. А найсильніші з нас мають найбільш зболілі серця. Ми захоплюємося ними, не зазираючи в їх душі. А якби зазирнули, то були б шоковані тією незліченною кількістю шрамів, котрі їх вкривають. А душевні рани, навіть загоївшись, болять не менше, а може навіть більше за фізичні. І вилікувати цей біль може тільки молитва.

Отець Віктор говорив, а я згадував ті часи, коли міг розпочати молитися о четвертій ранку, а випірнувши із молитви, зрозуміти, що вже спустилися вечірні сутінки.

– Це дуже інтимне запитання, – відповідає більшість на запитання про їх розмову з Богом.

Не інтимне, а незручне. Тому що треба почати розуміти себе.

«Білкам в колесі» немає різниці в який бік бігти. Невроз поспіху. Як же боляче ламаються душі. Розбиваються, наче порожні пляшки об асфальт. Розлітаються на шматки. І тоді вже їх неможливо наповнити. Відчуваючи цю порожнечу, люди намагаються заповнити її їжею, коштовностями, статками, перемогами…

– Це схоже на алкоголізм! Ми не такі! – обуряться ті, хто ніколи не падав…

Ні, ви наркомани часу, котрий піском крізь пальці спливає, поки ви перебуваєте в дурмані гедонізму. Ви стаєте рабами задоволень, замість того, щоб набути свободу беззастережно любити й жити з відкритим серцем.

Ми говорили зі священником Віктором Котиком, а він згадував нелегкі часи, котрі йому довелося пережити. Ми всі просто люди. Слабкі та беззахисні. І для того, щоб отримати ілюзію захищеності, ми заковуємо наші душі в глуху броню і в нескінченному бігу по колу навіть забуваємо про те, що ця душа в нас є. Слабкі одразу здаються, і життя несе їх на узбіччя, наче зів’яле листя. Сильні борються. Прагнуть. Метушаться. Заплутуючись все більше і більше… поки не зваляться… душею об асфальт.

Але в усіх нас є Бог. Тільки я зараз говорю не про велетенські свічки, позолочені ікони, і купівлю «благодаті». Я не про це. Шукайте свого Бога, свою молитву, своє каяття. А священник стане вашим провідником до Господа. Це його Хрест. Його священний обов’язок. Його суть – любити, співчувати, сповідувати та допомогти покаятися. Він і сам знає, що таке біль, адже на шляху до Господа зустрів чимало випробувань. Він обійме душею і буде молитися за тебе.

Я теж бачу багато чого неправильного й обурливого. Але не мені судити про те, що добре, а що погано. Але водночас є священники, котрих я просто обожнюю за їх чистий дух і вміння своєчасно прийти на допомогу.

– Отче, душа розривається від болю, – говориш йому інколи навіть не маючи сили привітатися.

–Я помолюся за тебе, брате, – чую у відповідь.

Бережіть себе. Бережіть не тіло, а душу. Довгих років життя – яке звичне, але безглузде побажання. Хіба головне – це кількість? Тиші й мудрості твоїй душі! Молитви й співчуття. І не зламатися. Зламана душа лікується набагато складніше. Але лікується. Обов’язково з Господом. Тільки з Господом. «Дякую Богу за все».

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Ієрей Віктор Котик, настоятель храму святителя Іоана Золотоуста (м. Чернівці)

Related posts

Leave a Comment