«Негаснуче світло…» Ті квітучі поля, кучеряві ліси і діброви, Увертюри дощу, вальсування опалого листя… Ця велична краса, ця безсмертна нетлінна основа, Як і твоя душа досконала, довершена, чиста… І минають віки, і минають царі і придворні, І минають ілюзії ма́рних і пафосних мрій, Не минає любов, та, що істинна, не бутафорна, Не минає краса тих одвічних безмежних стихій… І сьогодні твій час дарувати себе цьому світу, Серед тиші віків, пізнавати свою глибину, Бо у тобі — душа, те нетлінне, негаснуче світло Що пройде крізь віки, і запалить для когось свічу……
Як часто ми не помічаємо красу світу навколо, я ще раз усвідомив це, коли Тамара Болеславівна провела для нас екскурсію виставковими залами — Олег Володарський (відео)
