Кримінальні коріння Аржаликського лиману Одещини — подробиці

Поделиться

Весь великий бізнес в Україні, як правило, має кримінальні коріння. Не виключенням є і найбільша приватна стивідорна компанія – Товариство з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (далі ТІС).


В Одеські області якщо і кажуть щось про ТІС, то лише добре, майже як про небіжчика. І дійсно, засноване за ініціативою Олексія Ставніцера в далекі 90-ті роки на березі Великого Аржаликського лиману спільне з державою підприємство, в якому частка держави Україна (портові причали та транспортна інфраструктура) складала 49% статутного капіталу, зараз виглядає як флагман портової справи на теренах нашої країни.

Проте, мало хто замислювався, що за роки хазяйнування Ставніцера з партнерами на причалах Аржаликського лиману, державна власність якимось дивним чином повністю випарувалася, а причали, що за законом можуть належати лише державі, опинилися у приватній власності групи компаній ТІС!

Більш того, в буквальному сенсі золоті землі навколо лиману, які за Законом також повинні бути надбанням всього українського народу – теж опинилися в приватній власності. Кримінальна справа прокуратури м. Київ №42017100000000637 від 26.05.2017, яка була відкрита по факту злочинної змови власників ТІСу та Фонду Держмайна України, які в 90-ті роки «прихватизували» безцінну власність всього українського народу, спокійно собі лежить під сукном, а сотні мільйонів на рік прибутку, який повинна була отримати Держава, отримують лише декілька осіб – власники фірми ТІС.

Давайте подивимось хто ж такі ці власники? Найбільшим акціонером ТІСу є російський олігарх та аферист міжнародного масштабу – Олексій Федоричев. Достатньо почитати статтю в Вікіпедії про цього діяча, щоб оцінити масштаб його кримінальних талантів: торгівля зброєю, дахування злочинного бізнесу з проституції по всій Європі, торгівля наркотиками… список можна продовжувати ще і ще. Достатньо нагадати, що НАБУ відкрило кримінальну справу №52017000000000166 по факту розкрадання зерна з Державної зернової корпорації України на суму 1,5 мільярда грн, і по цій справі пан Федоричев оголошений в міжнародний розшук. По інформації з ЗМІ саме Федоричев організував цю оборудку, причому безпосередньо через ТІС вивозилося викрадене у держави зерно.

Також треба згадати, що Федоричева вносили в санкційні списки РНБО України за часи Порошенко як особу, що загрожує національної безпеці України. Під час першого року президенства Зеленського Федоричева з санкційного списку РНБО прибрали…
Що казати за 90-ті роки, коли вже після Революції Гідності, коли наша Держава з останніх сил намагається протистояти російській навалі, акціонери ТІСу прихватили ще один причал в акваторії ДП «Южний». Законність отримання прав та обтяжень на 18 причал піддали сумніву у антикорупційній прокуратурі.

Судова справа № 916/898/20 розглядалася декілька років, проте по суті суд так і не прийняв рішення, відхилив позов САП, як такий, що підміняє собою функції інших державних органів, мовляв цією справою повинна опікуватися Адміністрація Морських портів України. АМПУ, дійсно, подала відповідний позов, але як тільки суд закрив справу за позовом САП, АМПУ одразу звернулася до суду з заявою, що відзиває свій позов по 18 причалу закрити і претензій до ТІСу не має…

Колись, в радянських підручниках писали про вади монополістичної економіки, коли великий бізнес контролював буквально все в регіоні. В наших умовах олігархом №1 в Одеському регіоні є акціонери фірми ТІС. У них є своя телекомпанія «ТІС-ТВ», свої газети: «Новини Визирки», «Южний округ», «Слава хлібороба», своє радіо та навіть своя залізнична станція!

Але головне, що вони 100% контролюють голову та депутатський корпус Визирської сільської ради, на території якої розташований ТІС. До того ж акціонери ТІСу одночасно є і депутатами Южненської міської ради та Одеської обласної ради. Отже, маємо класичний приклад олігархізму, коли великий бізнес зливається з владою.

До речі, відданий ТІСу голова Визирської сільради – Валерій Стоілакі, добре відомий тим, що возив тітушек на антимайдан взимку 2014 року, а в 2016 році був спійманий на дрібному хабарі в 300 доларів, про що особисто щиросердно повинився в суді… Майже як «двічі несудимий» четвертий «гарант» Конституції України. Чому і дивуватися, якщо Янукович – це кумір пана Стоілакі, про що він особисто зізнався в етері обласній телекомпанії. Загалом, які акціонери у ТІСу – такі ж і їх ставленики на різні посади в Визирській громаді.

Олігархічні війни ТІСу з всесильним Рінатом Ахметовим за вантажні потоки до порту «Южний», адміністрацію якого давно і міцно контролює власник фірми «Метінвест», призвели до виходу в ефір розслідування від каналу ТРК Україна24 «Слідами по вулиці Ставніцера», в якому прозвучали звинувачення про співпрацю ТІСу з олігархами з найближчого оточення Путіна, а одного з власників фірми ТІС – Олега Кутателадзе взагалі публічно визначили, як «відомого своєю хамською поведінкою», за його манеру спілкуватися з пресою та громадськістю. Жодних публічних спростувань від ТІСу чи його акціонерів, як і судових позовів, щодо неправдивості сюжету Україна24 «Слідами по вулиці Ставніцера» у відкритих джерелах не опубліковано.

Закон він або є, або його немає. Україна в 2014 році обрала шлях до цивілізації, демократії та верховенства права, отже, якщо досягнення власників ТІСу в економічній сфері здобуваються за рахунок вкраденої державної власності або вкраденого у держави зерна, або штучно занижених залізничних тарифів на перевезення вантажу для ТІСу, або співпраці з окупантами, то таких власників не нагороджувати треба званням «Людина року», а саджати до буцигарні, попередньо повернув все вкрадене Державі.

Вся інформація в статті отримана з відкритих джерел: публікації на сайті Судової влади України, матеріали ЗМІ, реєстри юридичних осіб, публічні інтернет джерела. Особлива подяка сервісу аналітична система YOUCONTROL за надання громадським структурам безкоштовного доступу до публічних баз даних та зручну обробку інформації і корисну аналітику.

Потьомкін Сергій ГО » Місцеві ініціативи- Першотравневе»

Related posts

Leave a Comment