Чоловік розповів, як вони ризикували життям, щоб вийти до сусіда за їжею
Юрій Маленок на позивний «Артист» проживав у Київській області, неподалік від Бучі, де на власні очі побачив російську армію. Його родина прожила в окупації до звільнення Київщини, оскільки не встигла вчасно виїхати. В ексклюзивному інтерв’ю для TSN.ua чоловік розповів про те, як росіяни приходили до його будинку, про встановлені «правила»та те, як вони пережили окупацію.
За словами Юрія Маленока, після окупації їхнього села його зупинили росіяни. Тоді він був одягнений у чорну куртку. Російські солдати вважали, що їх носять військовослужбовці Збройних сил України.
«Таке я тільки в фільмах бачив… Вони роздягнули мене повністю, познімали, труси, все… А в мене рукав забитий — по старослов’янській релігії знак Перуна. Я йому одразу кажу, що це Перуна знак. А він такий: «Я що на деб*ла схожий?». Я руки підняв і спитав, що ви шукаєте. Він каже, що нацистські знаки. Мені стало цікаво, це які? Свастика, чи що? «Ні, герб України або прапор». Я кажу, почекайте, а якщо ви собі орла наб’єте або прапор Росії, то хто ви? «Ми патріоти». Я сказав, що щось не сходиться. Він перезарядив автомат…», — розповів військовий.
Тоді чоловіка відпустили, але сказали зняти чорну куртку, одягнув щось світле і білу пов’язку — щоб було зрозуміло, що це цивільні люди.
«Десь на п’ятий день вони почали їздити по домівкам. Їхній головний десь взяв квадроцикл. Ми буржуйку організували на задньому дворі, їсти готували. Газу ж немає, нічого немає. І щось я сиджу біля цієї буржуйки, повертаюся, а двоє стоять з автоматами і дивляться на мене. У мене такий страх, я аж впав. Спитав, що треба. Вони кажуть: «Зброя є?». А я кажу, що її ніколи і не було, тільки ось мачете, ми ним дрова рубали. «Так, хто ще в будинку є?». Я кажу, заходьте в підвал, подивитесь, там діти. Спустилися вони в підвал, позаглядали, пройшли по будинку», — розповів Юрій Маленок.
Коли росіяни прийшли вдруге, за словами військового, вони забрали солодощі, бо «їм потрібніше».
«Кожен день — це виживання. Варити щось їсти, сходити до сусіда Володі — ризикнути життям, щоб взяти трилітрову банку молока, і повернутися назад», — каже Юрій Маленюк.
