Це історія надзвичайно обдарованого вченого, який знає 58 мов, але його життя переповнене трагедіями та переслідуваннями. Від дитинства до останніх днів Агатангел Кримський був незвичайною постаттю, проте його геніальність та любов до України не захистили його від репресій та засудження.
Життя і трагедії великого мовознавця та українського патріота
Жила в Києві людина, ім’я якої я завжди вимовляю з придихом – Агатангел Кримський. Вимовляю не тому, що ім’я рідкісне, а тому, що ця людина знала 58 мов. У його долі все було незвично.
Його далекий предок кримський мулла з Бахчисараю виїхав із Криму до Білорусі, прийняв там християнство і одружився з місцевою жінкою, взявши прізвище Кримський. Його батько Юхим Кримський був літератором та талановитим педагогом, і коли у 1871 році у нього народився син, його назвали таким незвичайним грецьким ім’ям – Агатангел, що означає «добрий вісник».
Батько багато займався з сином і в 3 роки хлопчик навчився читати, а в 5 років батько віддав його в початкове училище. Зваживши на його зовсім незвичайні здібності, у тому числі й до вивчення іноземних мов, його прийняли у Києві до знаменитої Колегії Павла Галагана, навчального закладу, який давав унікальну середню освіту. І до 18 років він знав уже 8 мов.
У Колегії він навчався у Павла Житецького, одного з найвідоміших філологів української мови, який прищепив йому любов до української мови, та Агатангел, у жилах якого не було жодної краплі української крові, на все життя став найвідданішим захисником української мови та української історії.
Потім Агатангел Кримський виїхав до Москви, де навчався у Московському університеті на історико-філологічному факультеті та паралельно вивчав східні мови в Інституті східних мов. Потім кілька років жив у Сирії та Лівані, де вдосконалював знання арабської мови.
Згодом він став професором і викладав паралельно російську та арабську мови, і історію Сходу. І коли його питали, скільки мов він знає – він говорив, сміючись, що йому легше сказати, які він не знає. Він знав практично всі європейські та слов’янські мови, багато східних, з мертвих – латину, грецьку, церковнослов’янську, санскрит.
Коли йому було 70 років, він вирішив вивчити вавілонську та абіссинську мови. І до 1918 року Агатангел Кримський жив у Москві, але листувався з Іваном Франком, Лесею Українкою і після заснування у 1917 році Української народної республіки він вирішив повернутися в Україну. Він брав участь у науковому житті України і за Центральної Ради, і за гетьмана Скоропадського, і пізніше за Радянської влади. І все спочатку було непогано, він став Академіком Академії наук України, але потім почалися трагедії.
Агатангел Кримський все життя був самотньою людиною, казали, що був безнадійно закоханий у Лесю Українку, з якою все життя листувався. У літньому віці у нього почалися проблеми із зором, йому потрібен був помічник і ним став молодий вчений Микола Левченко, якого Кримський згодом усиновив.
1929 року Левченка, як і багатьох інших українських учених, звинуватили у націоналізмі та відправили до таборів. З табору Микола Левченко повернувся психічно хворою людиною, якийсь час жив у квартирі Кримського і через рік повісився. Це стало для Кримського справжньою трагедією, він почав дуже хворіти. В цей же час самого Кримського почали звільняти з усіх його посад та викладання, позбавили всіх його звань і жив він практично у злиднях.
А 1941 року 70-річного напівсліпого старого заарештували, звинувативши його в націоналізмі. Після болісних допитів йому давали підписувати протоколи, і він, майже сліпий, виправляв у них помилки, бо не міг бачити такої жахливої безграмотності, за що слідчі ненавиділи його ще більше. А потім його відправили до Казахстану і кинули у жахливу в’язницю в Кустанаї, яка «славилася» великою кількістю кримінального елемента, сподіваючись, що його зеки просто приб’ють.
Але за свідченням тих, хто був тоді в цій в’язниці і вижив, зеки-кримінальники Кримського любили, віддавали йому свій хліб і намагалися полегшити його долю. Він помер у січні 1942 року, його тіло скинули в рів разом із тілами таких же нещасних і де його могила невідома.
ЮНЕСКО внесло ім’я Кримського до списку найвідоміших діячів людства. І в Києві його ім’ям названо вулицю, і є меморіальна дошка на будівлі Колегії Павла Галагана. Але, на жаль, ім’я його мало хто знає, адже найдивовижніша була людина!
Наталія Хазан
