Міжнародний досвід протидії терористичним атакам: безпека громадських просторів і підприємств

Сучасні терористичні загрози і виклики

Терористична загроза у світі залишається на дуже високому рівні і постійно еволюціонує. Від нападів страждають як країни, де тривають конфлікти, так і розвинені держави Заходу, що донедавна вважалися безпечними. Міжнародний тероризм не знає кордонів, ставлячи під сумнів стабільність світового порядку та кидаючи виклик системам безпеки різних держав. За останні роки ми неодноразово бачили атаки на не захищені належним чином громадські місця – міські центри, місця відпочинку, торговельні центри, готелі… Це «м’які цілі» (soft targets) – публічно доступні локації з великим скупченням людей, де заходи охорони мінімальні, що робить їх вразливими для атак простими засобами.

Тому по всьому світу триває активний пошук рішень для підвищення безпеки: заходи з удосконалення антитерористичної політики мають постійний характер навіть за умов відносно низького рівня загрози. Багато країн спрямували зусилля на посилення захисту громадян від терористичних актів, особливо у місцях масового перебування людей та на об’єктах критичної інфраструктури.

 Особливу увагу слід приділяти міжнародному досвіду таких країн, як США, Ізраїль, Японія, Велика Британія, Німеччина та Франція, у профілактиці терактів, реагуванні на них та відновленні після атак. Основну увагу слід приділити безпеці громадських просторів (торгові центри, транспортні вузли, бізнес-центри, готелі) та підприємств із власною територією (виробничі об’єкти).

Міжнародні підходи до захисту від тероризму

США: всеосяжна стратегія та партнерство держави з громадою

Сполучені Штати Америки після подій 11 вересня 2001 року кардинально перебудували систему безпеки, створивши Міністерство внутрішньої безпеки (DHS) та переглянувши стратегію боротьби з тероризмом. Терористична загроза розглядається як пріоритет № 1, а захист населення – як спільне завдання уряду, бізнесу і самих громадян. Влада прагне залучити громадян до профілактики нападів. Зокрема, діє загальнонаціональна кампанія «If You See Something, Say Something» (Помітив щось – скажи) для підвищення пильності: вона закликає людей звертати увагу на ознаки можливої підготовки теракту і повідомляти про підозрілу діяльність до правоохоронних органів. Таким чином мільйони звичайних громадян стають додатковими «очима і вухами» правоохоронців у громадських місцях.

США також активно працюють над захистом “м’яких цілей” та багатолюдних місць через партнерство держави і приватного сектору. Наприклад, Агентство кібербезпеки та інфраструктурної безпеки (CISA) при DHS надає власникам об’єктів рекомендації і безкоштовні ресурси для зменшення ризиків на їхніх локаціях. Національні стандарти фізичної безпеки включають контроль доступу, відеоспостереження, перевірку багажу та осіб на транспорті тощо. Після низки нападів у громадських місцях (наприклад, вибуху на марафоні в Бостоні, стрілянини в Орландо та Лас-Вегасі) влада США посилила заходи безпеки на масових заходах: використовуються рамки металодетекторів, поліцейські кінологи, створені швидко розгортані команди реагування. На транспортних вузлах – особливо в авіації – діють наджорсткі протоколи контролю (тотальний огляд багажу, сканери, Повітряні маршали на рейсах тощо). В цілому США роблять акцент на тому, що інфраструктура і публічні місця є цілями високої цінності для терористів, отже потребують посилених мір безпеки та адекватного захисту. Для цього впроваджується цілий комплекс заходів: від розвідки та моніторингу загроз до інженерного укріплення будівель і тренувань населення. Як зазначено у стратегічних документах DHS, захищеність суспільства досягається лише спільними зусиллями усіх рівнів – готовність є спільною відповідальністю, яка вимагає залучення кожного, а не лише держави.

Реагування на атаки в США відпрацьоване на міжвідомчому рівні: створена система спільних терористичних центрів (JTTF) для координації ФБР, поліції, спецслужб та рятувальників. У разі інциденту діє Національна система управління надзвичайними ситуаціями (NIMS), яка швидко об’єднує всі служби. Поліція та спецпідрозділи (SWAT, команди швидкого реагування) регулярно тренуються на сценаріях масових стрілянин чи вибухів, щоб миттєво нейтралізувати загрозу. Пожежно-рятувальні підрозділи та медики (EMS) готові швидко розгорнути польові шпиталі, сортувати постраждалих і надавати допомогу. Наприклад, під час вибуху бомби на Бостонському марафоні 2013 року екстрені служби і звичайні громадяни діяли злагоджено, що допомогло врятувати багато життів.

Відновлення після атак у США включає як матеріальну, так і психологічну складову. Держава забезпечує фінансову допомогу жертвам (існують фонди компенсації), проводиться ретельне розслідування та розбір помилок для запобігання повторення. Зруйновані об’єкти по можливості швидко відбудовують або реставрують, демонструючи, що тероризм не зламає нормальне життя. Громадяни отримують підтримку психологів. Таким чином, досвід США демонструє всеосяжний підхід: попередити – захистити – відреагувати – відновити, залучаючи всі ресурси від пересічного громадянина до спецслужб держави.

Велика Британія: багаторівнева стратегія CONTEST

Велика Британія має одну з найрозвиненіших систем протидії тероризму, оформлену у всеосяжній стратегії CONTEST (Counter Terrorism Strategy). Метою цієї стратегії є зниження ризику тероризму для Британії та її громадян, щоб люди могли жити вільно і впевнено.

CONTEST складається з чотирьох компонентів, відомих як 4P:

Pursue (Переслідувати) – запобігати підготовці терактів, знешкоджувати змови;

Prevent (Попереджувати) – не допускати радикалізації та вербування в терористи;

Protect (Захищати) – посилювати захист потенційних цілей від атаки;

Prepare (Готуватися) – забезпечити готовність до мінімізації наслідків, якщо атака сталася.

Два останні компоненти прямо стосуються безпеки громадських місць та об’єктів.

У рамках Protect британська влада реалізує широкий спектр заходів для укріплення місць масового перебування. Після серії терактів 2005 року (вибухи в лондонському метро) в країні значно розширили систему відеоспостереження (CCTV) у транспорті та громадських зонах. Британія однією з перших почала впроваджувати концепцію “безпека через проектування”: архітектурні рішення, що зменшують уразливість (антивибухові матеріали в будівлях, бар’єри проти під’їзду авто до пішохідних зон тощо). Після хвилі нападів із використанням автомобілів (Лондонський міст, Вестмінстер) по містах встановлено стаціонарні й переносні загородження на тротуарах, що ускладнюють тарани. Торгові центри, спортивні арени, концертні майданчики посилили контроль на входах (металодетектори, огляд сумок) та наймають більше охорони. Уряд розробив докладні інструкції для власників “crowded places” (людних місць) з порадами щодо захисту – від перевірки персоналу до планування евакуації. Наразі у Британії готується до впровадження новий закон, неформально званий «Закон Мартіна» (Martyn’s Law) на честь загиблого у теракті в Манчестері: він зобов’яже власників об’єктів масового скупчення (концерт-холи, стадіони, ТРЦ тощо) виконувати мінімальні вимоги антитерористичної безпеки (планування заходів реагування, навчання персоналу, оцінка ризиків).

Британська поліція тісно співпрацює з приватним сектором у питаннях безпеки. Діє мережа радників з питань контртерористичної безпеки (CTSA), які консультують підприємства, торгові центри, транспортні компанії щодо вразливостей і методів захисту. Для навчання персоналу охорони і менеджерів створені програми “Project Griffin” (базова підготовка з виявлення загроз) та “Project Argus” (імітаційні навчання на випадок теракту). Громадян постійно інформують, як діяти під час нападу: кампанія “Run, Hide, Tell” (Біжи, ховайся, повідомляй) стала загальновідомою. Так, рекомендується при нападі з вогнепальною зброєю або вибухами негайно врятуватися з зони небезпеки, сховатися, якщо втеча неможлива, і якнайшвидше зв’язатися з поліцією, коли це безпечно.

Реагування у Британії забезпечує як місцева поліція, так і спеціальні підрозділи. Поліцейські патрулі у великих містах нині оснащені більш серйозно (на вокзалах і біля туристичних об’єктів можна побачити озброєних автоматичною зброєю офіцерів). У разі масштабного інциденту до операції готові долучитися елітні підрозділи (наприклад, спецпідрозділ «SCO19» столичної поліції або військовий SAS) для нейтралізації терористів, як це було під час захоплення заручників. Медична служба NHS має плани дій на випадок масових жертв, так званий план «Major Incident». Лікарні заздалегідь тренуються приймати великий потік поранених, по швидкій допомозі розсилається сигнал тривоги, мобілізуються додаткові бригади.

Відновлення громадян після теракту у Британії включає як матеріальну підтримку (фонд підтримки жертв тероризму), так і розширену психологічну допомогу. Влада та королівська родина, як правило, беруть участь у меморіальних заходах, підтримуючи сім’ї загиблих. Пошкоджені локації намагаються повернути до роботи якнайшвидше, щоб показати стійкість: наприклад, станції метро в Лондоні після вибухів 2005 р. відкрилися вже наступного ранку. Британське суспільство славиться витримкою – Keep Calm and Carry On. Ця фраза часів Другої світової стала знову актуальною у протидії сучасному терору.

Ізраїль: жорстка оборона “м’яких цілей” і загальна мобілізованість

Ізраїль має унікальний досвід постійної боротьби з тероризмом фактично з моменту заснування держави. За десятиліття вироблено ефективну багаторівневу систему протидії, що спирається як на потужні спецслужби, так і на готовність суспільства діяти в екстрених ситуаціях. В Ізраїлі протидіють терористам скоординовано розвідка (Моссад), Служба внутрішньої безпеки (Шабак), спеціальні підрозділи поліції і армії. Силові структури користуються високою довірою населення, їхні співробітники проходять надзвичайно інтенсивну підготовку, а мережа інформаторів проникає глибоко у ворожі угруповання. Це дозволяє попереджати багато загроз ще на стадії задуму. Крім того, в ізраїльському суспільстві більшість громадян психологічно готові до надзвичайних ситуацій, а окремі з них навіть можуть негайно дати відсіч нападнику. В разі теракту закон дозволяє застосувати зброю не тільки силам правопорядку, але й озброєним охоронцям приватних структур чи випадковим озброєним громадянам для зупинки терориста. Така всеохоплююча мобілізація – коли і держава, і суспільство діють спільно – є надзвичайно ефективним елементом системи безпеки.

В публічних місцях Ізраїлю впроваджені багатошарові фізичні заходи захисту. Наприклад, в усіх великих торгових центрах і на входах до інших громадських будівель відвідувачів зустрічає охоронець: перевіряє вміст сумок, може використати ручний металошукач. Водночас поряд знаходиться озброєний охоронець високої кваліфікації, готовий миттєво нейтралізувати загрозу. На парковках ТРЦ чергують патрулі, які оглядають підозрілі автомобілі, щоб запобігти підвозу вибухівки. Такий “комплексний” підхід – кілька кордонів безпеки від зовнішнього периметру до середини об’єкта – довів свою ефективність: хоча терористам не раз вдавалося атакувати ізраїльські торгові центри, жодного разу за останні роки їм не вдалося прорватися в глиб натовпу всередині будівлі. Вибухові пристрої або нападники-смертники нейтралізувалися на вході ціною менших жертв, ніж могло би бути. За оцінками, ізраїльські торговельні комплекси витрачають до 40% свого бюджету на безпеку, тоді як у США цей показник лише 3-5%. Витрати сприймаються як інвестиція: під час найгірших років Інтифади ізраїльські магазини і кафе залишалися відкритими, забезпечуючи людям відносно нормальне життя навіть під загрозою, саме завдяки високому рівню захисту.

Реагування ізраїльських екстрених служб відбувається буквально за лічені хвилини. У країні створена система оповіщення про вибухи і обстріли, укриття доступні у більшості будівель. Парамедики організації “Маген Давід Адом” патрулюють на мотоциклах і часто прибувають до місця теракту чи обстрілу першими, ще до швидкої допомоги, надаючи критичну допомогу пораненим. Поліція та армія мають постійно чергові спецгрупи. Зокрема, антитерористичний підрозділ “ЯМАМ” поліції славиться тим, що може за кілька хвилин після повідомлення виїхати гелікоптером на місце захоплення заручників або теракту і провести штурм. Населенню регулярно нагадують, як поводитися під час атак – лягти на землю при обстрілі, як розпізнати “пояс смертника” тощо.

Відновлення після інцидентів в Ізраїлі відбувається дуже швидко. Пошкоджені вибухом приміщення часто ремонтують у рекордні строки. Інколи кафе відкривається вже за кілька днів після теракту. Це частина філософії незламності: показати, що терористи не здатні зупинити нормальне життя. Родинам потерпілих надається допомога, держава оплачує лікування поранених. Також у відповідь на особливо криваві напади влада може вдатися до жорстких заходів проти організаторів – аж до адресних операцій з фізичного усунення лідерів терористичних організацій за кордоном, що Ізраїль неодноразово здійснював (такий досвід є у США і Франції). Ці дії викликають дискусії, але ізраїльське керівництво вважає їх елементом стримування майбутніх нападів. В цілому ізраїльський підхід характеризується максимальною продуктивністю: атаці краще запобігти, нейтралізувавши терориста до того, як він натисне на гачок або кнопку вибухівки.

Німеччина: комплексна безпекова система і європейська кооперація

Німеччина тривалий час не стикалася з масовими терактами ісламістів на своїй території, але в умовах загальноєвропейської загрози була змушена посилити заходи безпеки. Поворотним моментом стала трагедія на різдвяному ярмарку в Берліні у 2016 році, коли терорист скерував вантажівку на натовп. Після цього в місцях проведення масових свят по всій Німеччині почали встановлювати бетонні блоки чи важку техніку на під’їздах, щоб унеможливити атаки транспортом. Фізичний захист громадських просторів став пріоритетом: збільшено поліцейську присутність на вокзалах, у аеропортах, біля туристичних об’єктів. Німецька поліція, зазвичай озброєна пістолетами, ввела додаткові патрулі зі зброєю у ключових місцях. Також влада спростила правила відеоспостереження – ухвалено закон, що стимулює встановлення камер у торгових центрах, на стадіонах та транспорті (раніше жорсткі закони про приватність гальмували це). На вокзалах і в метро розгорнуто програми раннього виявлення вибухівки за допомогою датчиків та службових собак.

Окрім фізичних заходів, Німеччина спирається на потужну роботу спецслужб та міжвідомчу співпрацю. Ще з 2004 року діє Спільний антитерористичний центр (GTAZ), де під одним дахом щоденно обмінюються інформацією федеральна служба захисту конституції (BfV), розвідка, кримінальна поліція (BKA) та представники земельної поліції. Цей центр дозволив попередити кілька змов на ранній стадії. Німеччина тісно співпрацює з партнерами по ЄС та США у сфері обміну даними про терористів. Наприклад, з 2001 року діє угода з Європолом і США про обмін персональними даними підозрюваних терористів та призначення офіцерів зв’язку. Поступово ця взаємодія розширилася на сфери фінансування тероризму, відстеження іноземних бойовиків, що повертаються з конфліктних зон, тощо. Контроль кордонів також посилено: у відповідь на міграційну кризу та проникнення бойовиків під виглядом біженців Німеччина (разом з іншими державами ЄС, США і Канадою) запровадила суворіші перевірки на кордоні, моніторинг мігрантів і обмін інформацією про потенційно небезпечних осіб. Це розглядається як важливий елемент запобігання терактам.

Для реагування на теракти у німців також є спеціальні підрозділи. Всесвітньо відомий спецпідрозділ GSG 9 Федеральної поліції був створений ще в 1970-х роках і залишається основною силою для дій при захопленні заручників, авіаційних інцидентах та інших терористичних актах. У кожній федеральній землі поліція має власні SWAT-команди (SEK), готові діяти негайно у разі локальних нападів. Після берлінського нападу в 2016 році з’ясувалося, що бракує координації між різними відомствами при масштабних подіях – тепер в Берліні створили об’єднане командування поліції і спецслужб для кризових ситуацій.

Відновлення після терактів у Німеччині включає державну підтримку жертв через фонд допомоги (діє закон про компенсацію жертвам злочинів), а також суспільну солідарність. Наприклад, після нападу на різдвяний ярмарок у Берліні територію швидко очистили і вже за кілька днів ярмарок поновив роботу – з вшануванням пам’яті загиблих, але як символ того, що страх не переміг.

На рівні Європейського Союзу, членом якого є Німеччина, питання захисту громадських просторів від тероризму стоїть дуже гостро. ЄС схвалив План дій із підтримки захисту громадських місць і впроваджує підхід “Security by Design” – включення елементів безпеки на етапі планування міських просторів. Йде розробка рекомендацій для міської інфраструктури та інструментів оцінки вразливостей будівель. Таким чином, досвід Німеччини і ЄС підкреслює: ефективна протидія тероризму потребує системності (від розвідки до архітектури безпеки) та міжнародної співпраці.

Японія: превентивні заходи і готовність до надзвичайних ситуацій

Японія не належить до країн, що часто стають мішенню міжнародного тероризму, але вона пережила кілька трагічних атак і робить висновки зі світових тенденцій. Найрезонанснішим був внутрішній теракт у 1995 році, коли секта Аум Сінрікьо розпорошила нервово-паралітичний газ зарин у токійському метро, що спричинило загибель тринадцяти і отруєння тисяч людей. Цей випадок показав, що навіть країна з низьким рівнем злочинності може постраждати від нетипової терористичної загрози. Відтоді Японія посилила заходи безпеки на транспорті: у метро з’явилися камери спостереження, працівників навчили розпізнавати ознаки хімічних атак, екстрені служби отримали спецобладнання для роботи в зараженому середовищі. Пожежні бригади Токіо тепер мають підрозділи швидкого реагування на CBRN-виклики (хімічні, біологічні, радіаційні).

На міжнародній арені Японія традиційно була донором, що підтримує глобальні антитерористичні ініціативи, але з ростом загрози ІДІЛ у 2010-х роках Японія почала і внутрішнє посилення законодавства. Було створено Центральний антитерористичний штаб уряду, прийнято закони, що криміналізують підготовку терактів і змову з терористичною метою (навіть без здійснення атаки). Це дало правоохоронцям інструменти для затримання осіб, підозрюваних у плануванні нападів, ще до фази реалізації. Поліція Японії приділяє значну увагу моніторингу радикальних організацій: Публічна служба безпеки (аналоги розвідки) досі стежить за колишніми членами Аум Сінрікьо і неодноразово продовжує заборону діяльності її реінкарнацій.

Особливий акцент Японія робить на безпеці під час великих міжнародних подій. Так, перед чемпіонатом світу з регбі у 2019 році і Олімпійськими іграми 2020 року (відбулися в 2021 році) були безпрецедентно посилені заходи в містах: встановлено додаткові камери з системами розпізнавання облич, в публічних місцях збільшено кількість поліції (в тому числі залучено поліцейських з інших префектур), проводився превентивний огляд сміттєвих баків, вантажівок тощо. У аеропортах і на вокзалах під час подій виставлялися озброєні поліцейські патрулі, чого раніше не практикували повсякденно. Японські правоохоронці співпрацюють з колегами з США, Ізраїлю та Європи для перейняття найкращих практик: зокрема, тренувалися методам профілювання пасажирів в аеропортах (ізраїльський досвід) та управління евакуацією натовпу (британський досвід).

Реагування на можливі теракти в Японії інтегровано у загальну систему реагування на надзвичайні ситуації, відпрацьовану на випадок стихійних лих. В країні добре налагоджена система екстреного оповіщення населення (через смс, гучномовці), що може бути застосована і при терористичній загрозі. Поліція має спеціальні загони SAT (Special Assault Team) – невеликі антитерористичні підрозділи у регіонах, які можна швидко згрупувати разом для більших операцій. Сили самооборони та армія за конституцією не можуть прямо залучатися всередині країни, але у випадку масштабного теракту уряд може оголосити надзвичайний стан і попросити їх допомоги (наприклад, для хімічної деконтамінації або охорони важливих об’єктів).

Відновлення після надзвичайних ситуацій в японському суспільстві традиційно сфокусоване на дисципліні та взаємодопомозі. Хоч великих терактів, на щастя, не траплялося останніми роками, трагедії як от підпал студії “Kyoto Animation” у 2019 році (36 загиблих) показують, що громадськість згуртовується – збираються кошти для постраждалих, уряд швидко реагує законодавчо (посилює контроль за продажем небезпечних речовин, якщо було застосовано, тощо). Японські міста регулярно проводять навчання для населення (в основному на випадок землетрусів і цунамі, але часто з елементами антитерору – як діяти при вибуху чи стрільбі). Таким чином, хоча Японія і не має настільки бойового досвіду як Ізраїль чи Європа, вона прагне “стояти твердо перед лицем безмежної терористичної загрози”, особливо захищаючи свої масові заходи і громадські простори.

Інші активні країни: досвід Франції, Австралії та ін.

Серед інших країн, що зробили значні висновки з останніх хвиль тероризму, варто відзначити Францію. У 2015–2016 роках Франція зазнала серії великих терактів (напади в Парижі на редакцію “Charlie Hebdo”, театр “Bataclan”, стадіон “Stade de France”, вантажівка в Ніцці тощо). У відповідь уряд запровадив надзвичайний стан, а потім постійно інтегрував багато положень у законодавство. Діє загальнонаціональний план “Vigipirate”, який постійно – навіть у мирний час – передбачає підвищені заходи профілактики, захисту і готовності. План “Vigipirate” – це постійна система попередження та захисту, яка об’єднує зусилля держави, місцевих громад, публічних служб, бізнесу та всіх громадян для боротьби з тероризмом. Він сприяє формуванню культури безпеки у суспільстві, коли кожен уважніший до підозрілої поведінки або предметів. Залежно від рівня загрози (у плані “Vigipirate” є рівні, позначені кольорами, наприклад червоний – високий), по країні розгортаються ті чи інші заходи: посилення контролю на кордонах, заборона масових заходів, додаткові перевірки на об’єктах.

Окремо після 2015 року у Франції почалася операція “Sentinelle” – тисячі військових були залучені до патрулювання міст разом із поліцією. І донині на вулицях Парижа чи Ніцци можна побачити озброєні патрулі солдат, які охороняють критичні місця: аеропорти, вокзали, громадський транспорт, торгові центри, туристичні локації. Присутність армії допомагає стримати нападників і швидко реагувати у разі чого. Франція також суттєво посилила спецслужби: створено Центр по боротьбі з тероризмом при Президентові, який координує розвіддані від DGSE (зовнішня розвідка) і DGSI (внутрішня безпека). Прийнято закони, що спрощують проведення обшуків, прослуховування підозрюваних терористів. Проводиться активна робота з мусульманськими громадами для викорінення екстремістської пропаганди.

На іншому кінці світу, в Австралії, хоча масштабних терактів було небагато, уряд дуже проактивно впроваджує заходи захисту. Прийнято Стратегію захисту багатолюдних місць від тероризму (2017 рік), в якій прямо зазначено, що власники та оператори таких місць несуть основну відповідальність за їх захист. Держава розробила для них набір інструментів: онлайн-оцінка вразливостей об’єкта, чеклісти безпеки, керівництва по протидії різним видам атак (від атаки автомобілем до вибухівки чи стрільця) . Ці матеріали у відкритому доступі, щоб навіть невеликий бізнес міг підвищити свою готовність. Поліція Австралії також тісно співпрацює з приватним сектором: проводяться спільні навчання у торгових центрах, готелях. Подібний підхід спостерігається і в Канаді, і в ряді європейських держав, які нещодавно не були цілями терактів, але «краще підготуються, ніж шкодувати потім». Наприклад, Данія, Швеція після атак у сусідів теж посилили охорону своїх публічних просторів (хоч там терактів майже не було, ризики зростають).

У підсумку, огляд практик різних країн показує, що комбінування різних підходів дає найкращий результат. США акцентують співпрацю влади і громадян, Ізраїль – тотальну пильність і жорсткі превентивні заходи, Британія – комплексну стратегію і законодавче зобов’язання безпеки, Франція – мобілізацію армії і суспільства, Японія – завчасну готовність до нетипових загроз. Далі узагальнимо методи захисту в порівняльному форматі.

Порівняння методів захисту в різних країнах

Для наочності наведу порівняльну таблицю ключових заходів безпеки, які застосовуються для захисту громадських просторів у розглянутих країнах:

Країна	Ключові заходи захисту громадських місць
США	Партнерство з суспільством: національні кампанії пильності громадян (“See Something, Say Something” закликає повідомляти про підозріле)​; залучення приватних власників до захисту об’єктів (рекомендації CISA для “soft targets”)​. Фізичний контроль: обов’язковий скринінг в авіатранспорті, посилена охорона на транспортних вузлах (повітряні маршали, кінологи). На входах до стратегічних об’єктів – металодетектори, охорона. Технічні системи: повсюдне відеоспостереження у містах, датчики вибухових речовин в аеропортах. Активний розвиток систем раннього виявлення (напр. аналітика поведінки в CCTV). Планування та навчання: регулярні антитерористичні навчання для поліції і рятувальників; наявність планів евакуації та інформування населення (система оповіщення IPAWS).
Велика Британія	Всеохопна стратегія: реалізація підходу “Protect & Prepare” в межах стратегії CONTEST – законодавчі вимоги до об’єктів масового скупчення (майбутній «Закон Мартіна»). Фізичний захист: встановлення бар’єрів проти автотаранів на площах і тротуарах; контроль доступу на великі заходи (рамки, огляд сумок); озброєні поліцейські патрулі у ключових локаціях. Співпраця з бізнесом: мережа радників з безпеки, програми “Project Griffin/Argus” для навчання співробітників приватного сектору. Поширення серед бізнесу інформації щодо захисту від вибухів, хімічних атак, кібератак. Обізнаність і готовність громадян: активні інформаційні кампанії (“Run, Hide, Tell” та ін.), систематичні навчання населення через ЗМІ, шкільні програми безпечної поведінки.
Ізраїль	Жорсткі перевірки всюди: у всіх ТРЦ, на вокзалах – обов’язковий огляд сумок і металодетектори; багаторівневі кордони безпеки (зовнішні патрулі, контроль на вході, озброєна охорона всередині). Етнічне і поведінкове профілювання відвідувачів як норма (звернення уваги на підозрілу поведінку). Озброєна присутність: значна кількість поліції і військових у цивільному, які можуть негайно втрутитися; багато цивільних охоронців носять вогнепальну зброю. Громадяни з ліцензією часто носять пістолет повсякденно, будучи потенційним резервом для зупинки нападника. Інженерний захист: будівлі спроектовані з урахуванням терризагроз (багато укриттів, декілька виходів); критичні об’єкти оточені міцними парканами, бомбостійкими конструкціями. Розвідка та превенція: потужна агентурна мережа виявляє змови до їх реалізації; підозрюваних затримують превентивно, нейтралізують при опорі. В разі зростання загрози – превентивні удари по базах терористів за межами країни.
Франція	Загальнонаціональна мобілізація: постійно діючий план “Vigipirate” залучає всі рівні – від державних служб до громадян – до культури безпеки​. Школи, підприємства отримують рекомендації, проводяться кампанії “Réagir en cas d’attaque” (як реагувати у разі атаки). Силовий компонент: операція “Sentinelle” – тисячі військових патрулюють вулиці разом з поліцією; на ключових об’єктах виставлені бронеавтомобілі. Постійна видимість сил правопорядку як фактор стримування. Контроль та режимність: на концертах, у музеях, торгових центрах огляд особистих речей став буденністю. Введено паспорти безпеки для великих заходів (організатор має отримати схвалення поліції щодо плану захисту). Заборонено проносити на стадіони і в зони заходів будь-які рідини, великі сумки тощо. Технології: розгортання інтелектуальних камер, систем розпізнавання облич (особливо перед Олімпіадою-2024). Створення єдиної бази даних підозрюваних (фішинг екстремістів у соцмережах).
Німеччина	Координація служб: спільний антитерористичний центр (GTAZ) для обміну розвіданими; регулярні міжвідомчі навчання. Чіткий розподіл відповідальності між федеральними і земельними відомствами при терактах. Захист масових заходів: обмеження руху транспорту поблизу свят і ярмарків (бетонні блоки, вантажівки-перекриття); посилена присутність поліції на фестивалях, різдвяних ярмарках. Контроль входу на великі події – перевірка квитків, вибірковий огляд. Законодавство: криміналізація навіть “підготовки теракту” (змова, навчання у таборах бойовиків); спрощення процедури стеження за потенційними терористами; тісний контроль за обігом зброї серед населення (дуже мало легальної зброї – менше шансів на збройний напад). Інтеграція з ЄС: участь у європейських системах обміну даними (шенгенська система, спільні списки підозрюваних); виконання директив ЄС щодо захисту критичної інфраструктури та публічних місць.
Японія	Безпека транспорту: після газової атаки 1995 року – відеокамери і датчики в метро; охорона на входах у метро під час масових подій; відсутність смітників у метро (щоб не сховали вибухівку). Аеропорти мають багаторівневий контроль з урахуванням ізраїльського досвіду (профілактичні бесіди з пасажирами). Громадський порядок: у містах багато поліцейських будок (koban) – це забезпечує швидке реагування на будь-який інцидент. Поліція патрулює вулиці, особливо туристичні райони, стримуючи потенційних злочинців. Технології і інновації: Японія впроваджує системи штучного інтелекту для аналізу відео з камер (виявлення залишених предметів, підозрілої поведінки). На вокзалах Токіо тестувалися сканери тіл на відстані для пошуку зброї. Культурна підготовка: регулярні навчання з цивільної оборони (в школах, на підприємствах включають сигнали тривоги і відпрацьовують дії). Уряд розсилає пам’ятки “Як діяти при підозрі на теракт або вибух” всім організаціям.

Кожна країна діє, враховуючи власний досвід атак та законодавчі рамки. Наприклад, Ізраїль і Франція радикальніші у заходах (через великий досвід терору), тоді як Японія чи Австралія більше роблять наголос на підготовці наперед, аби запобігти нападам, які у них поки що рідкісні.

Рекомендації з безпеки

Спираючись на розглянуті підходи, можна виділити специфічні рекомендації для різних категорій об’єктів. Очевидно, що заходи безпеки мають бути пропорційні ризику і характеру об’єкта: те, що виправдано в аеропорту, може бути зайвим у бізнес-офісі, але базові принципи (контроль доступу, готовність до надзвичайних ситуацій) залишаються спільними.

Торгові центри та інші місця масового шопінгу

• Контроль на входах: забезпечити фізичну присутність охорони при входах у ТРЦ. Рекомендується вибірковий огляд сумок відвідувачів, особливо при підвищеному рівні загрози. Металодетектори на вході – опція для великих молів або вразливих періодів (свята, заходи). Досвід Ізраїлю показує ефективність виявлення зброї/бомб до потрапляння всередину.
• Відеонагляд і спостереження: встановити камери в усіх зонах (входи, коридори, парковки). Наявність центру моніторингу, де оператори відстежують підозрілу поведінку (залишений предмет, людина з великими сумками в незвичному місці тощо). Системи відеоаналітики можуть допомогти автоматично виявляти нестандартні ситуації.
• Тренування персоналу: охоронці і навіть працівники магазинів повинні пройти інструктаж щодо ознак можливої загрози: підозрілі предмети (покинуті сумки, коробки), підозріла поведінка (людина в довгому одязі в спеку, оглядається, нервує). Персонал має знати алгоритм дій: повідомити охороні/менеджеру, непомітно вивести людей із зони ризику.
• План дій при НС: у ТРЦ потрібен чіткий план евакуації на випадок пожежі чи теракту. Всі виходи мають бути відкриті або швидко розблоковуватись. Проведіть навчальну евакуацію відвідувачів (наприклад, щороку). Продумайте схеми оповіщення: система гучномовців для інструкцій у разі атаки (якщо треба сховатися у магазинах або навпаки вийти).
• Взаємодія з поліцією: налагодьте контакт з місцевими правоохоронцями. Добре, коли дільничні офіцери знають планування центру, у них є схема з позначенням важливих вузлів (електрощитові, кімнати безпеки). Регулярно оновлюйте ці дані. За можливості, запросіть поліцію провести навчання на території молу – це виявить слабкі місця і прискорить реагування у разі реальної події.
• Додаткові заходи: обмежте під’їзд автотранспорту безпосередньо до входів (встановіть болларди або клумби, що зупинять авто). Організуйте контроль доставок до магазинів: всі вантажі через службовий в’їзд з оглядом. Забезпечте хороше освітлення парковок і сходових клітин – щоб унеможливити приховування вибухового пристрою.

Транспортні вузли (аеропорти, вокзали, метро)

• Багаторівнева перевірка: запровадьте настільки ретельний контроль, наскільки це дозволяє інфраструктура. В аеропортах – стандарт ICAO: 100% скринінг багажу і пасажирів, контроль доступу до льотного поля. На залізничних вокзалах і автостанціях повний огляд кожного пасажира складно здійснити, але можна запровадити вибірковий контроль – рамки металошукачів і сканери на вході у вокзал в години пік або для рейсів підвищеного ризику. У метро доцільно мати мобільні групи огляду, які в будь-який час можуть розгорнути пункт перевірки на станції, якщо є інформація про загрозу.
• Візуальне патрулювання і профілюнг: посилена присутність патрулів поліції/охорони на вокзалах відлякує зловмисників. Співробітники, спеціально навчені поведінковому профілюванню (як в ізраїльському аеропорту “Бен-Гуріон”) можуть у натовпі звертати увагу на осіб, чиї дії підозрілі, ввічливо підійти і поставити декілька питань. За реакцією можна зрозуміти багато (нервова поведінка, відсутність чіткої мети подорожі тощо) і, за потреби, запросити для додаткової перевірки.
• Технічні системи та собаки: обладнайте великі транспортні хаби стаціонарними детекторами вибухових речовин (тонко налаштовані “нюхачі” в повітроводах або портали, через які проходять пасажири). Регулярно залучайте кінологічні групи з собаками, навченими шукати вибухівку – як видимо (патруль по залу), так і приховано (обхід парковки, камер схову). На станціях метро ефективні групи з собакою, що обходять вагони і платформи.
• Оповіщення пасажирів: у поїздах, електричках, метро постійно мають лунати оголошення типу: “Шановні пасажири, звертайте увагу на залишені без нагляду речі. Не соромтесь повідомляти працівникам станції про будь-які підозрілі предмети чи поведінку”. Такий підхід у Великій Британії (“See it, Say it, Sorted”) і США дав змогу попередити чимало інцидентів – люди повідомляли, знаходили вибухівку до детонації.
• Інженерні бар’єри: захист від автомобільних атак важливий для вокзалів і аеропортів. Проаналізуйте, де найбільше скупчення людей (черги на вході, зупинки транспорту) – і встановіть фізичні бар’єри між ними та проїжджою частиною. Це можуть бути стаціонарні бетонні блоки, металеві стовпчики, або навіть тактичне розміщення службових авто.
• План дій на випадок теракту: персонал станцій має точно знати, що робити при отриманні інформації про можливу бомбу чи при нападі. Наприклад, при виявленні підозрілого пакета – зупинити відправлення потягів, відвести людей на безпечну відстань, викликати вибухотехніків. При стрільбі чи захопленні заручників – викликати поліцію, не намагатися героїчно знешкоджувати нападника без підготовки, а допомогти евакуювати пасажирів через запасні виходи. Проведіть навчання з імітацією таких ситуацій спільно з поліцією і медиками, щоб з’ясувати, де “вузькі місця”.

Бізнес-центри та офісні будівлі

• Система контролю доступу: бізнес-центр повинен мати рецепцію або прохідну, через яку проходять всі відвідувачі. Встановіть електронні турнікети, що відкриваються перепусткою або після реєстрації у чергового. Усі гості мають отримувати бейдж (перепустку) із вказанням компанії і поверху, куди вони йдуть, та їх має супроводжувати співробітник. Дотримання принципу “ніякого вільного проходу” значно знижує ризик того, що озброєний нападник чи смертник зайде в середину непоміченим.
• Фізична охорона: на випадок терористичної загрози одних електронних систем недостатньо. Рекомендується мати хоча б 1–2 озброєних охоронців або співробітників поліції на чергуванні в великих бізнес-центрах, особливо якщо будівля висотна чи належить до потенційних цілей (наприклад, офіс відомої міжнародної компанії). Охорона має патрулювати критичні точки – парковку, технічні поверхи, дах – щоб унеможливити закладення вибухівки.
• Безпека парковок і гаражів: паркінг під офісом повинен бути доступний лише для відомих машин. Введіть перепустки для авто, шлагбаум. Невідомі автомобілі – тільки після огляду. Призначте відповідального за огляд залишених машин або предметів у гаражі. Бажано мати камери і сигналізацію на всіх рівнях паркінгу.
• Зона ресепшн як перший бар’єр: стійка реєстрації повинна бути захищена куленепробивним склом (якщо є реальний ризик збройного нападу). Потенційний нападник може відкрити вогонь одразу при вході – задача служби безпеки зробити так, щоб він не пройшов далі холу. Для цього можна передбачити автоматичне блокування ліфтів і дверей на поверхи з поста охорони.
• Сканування посилок і кореспонденції: підприємства можуть стати мішенню поштового теракту (конверт або посилка з вибухівкою чи отрутою). Тому поштову кімнату варто обладнати хоча б рентген-сканером для огляду підозрілих пакунків. Співробітників, що розбирають пошту, навчити ознакам небезпечних відправлень (дивні плями, дроти, специфічний запах мигдалю – ознака вибухівки тощо). При найменшій підозрі – не відкривати, винести у нежиле приміщення і викликати поліцію.
• План дій для орендарів: орендарі офісів мають розробити свої внутрішні інструкції на випадок НС. Наприклад, при сигналі пожежної тривоги або іншої тривоги – хто відповідає за евакуацію відділу, де зібратися на поверхах, як перевірити, чи всі вийшли. Висотні будівлі повинні мати “поверхових відповідальних” за евакуацію, навчених користуватися протигазами та вогнегасниками.
• Регулярні навчання і брифінги: хоча б раз на півроку проводьте навчання для орендарів: короткий брифінг від служби безпеки, оновлення контактів екстрених служб. В ідеалі – спільне тренування охорони, поліції і пожежників у вихідний день, щоб відпрацювати сценарій нападу чи вибуху.

Виробничі підприємства та об’єкти з територією

• Периметрова охорона: завод чи фабрика, як правило, має огороджену територію. Цей периметр – перша лінія захисту. Переконайтеся, що паркан високий, без дір, по периметру є освітлення вночі. Встановіть систему відеокамер по периметру або сигналізацію (датчики руху) у віддалених зонах. На воротах – озброєна охорона або хоча б контрольно-пропускний пункт зі шлагбаумом.
• Контроль доступу транспортних засобів: всі вантажівки, що заїжджають на територію, мають перевірятися. Охоронець зобов’язаний звірити документи водія, мету візиту і оглянути кузов/причіп (чи нема сторонніх предметів). У деяких країнах на великих підприємствах використовують дзеркала на довгій ручці, щоб заглядати під машину – перевіряти, чи не прикріплено бомбу. Розробіть процедуру для позаштатних ситуацій: якщо машина підозріла і хоче прорватися крізь ворота – пост охорони повинен мати можливість фізично блокувати проїзд (додатковий внутрішній ворітний шлагбаум, висувні стовпи).
• Ідентифікація працівників: обов’язкові іменні перепустки для всіх співробітників і відвідувачів. На прохідній має бути список очікуваних відвідувачів на день, інших – не пускати без погодження. Працівникам слід носити бейджі на території – це полегшує виявлення сторонніх. Відомий метод: “пропуск за принципом двох осіб” – якщо працівник забув бейдж, він може зайти тільки з іншою уповноваженою особою, яка за нього поручиться. Це не дасть можливості комусь проникнути, скориставшись чужою карткою.
• Зони обмеженого доступу: всередині підприємства виділіть критичні ділянки (склад вибухонебезпечних матеріалів, серверна кімната, цех із легкозаймистими речовинами) і забезпечте до них окремий доступ за принципом “тільки для уповноважених”. Замки з контролем, сигналізація при несанкціонованому проникненні. Таким чином, навіть якщо зловмисник потрапить на територію, він не дістанеться до найнебезпечніших точок.
• Захист від інсайдерів: терористична атака може бути здійснена і співробітником, який пронесе вибухівку всередину. Тому на підприємстві доцільно запровадити програми перевірки персоналу: ретельний відбір при наймі (перевірка біографії, рекомендацій), моніторинг поведінки працівників (чи не демонструють ознак радикалізації). Великі корпорації на Заході мають гарячі лінії, куди колеги можуть анонімно повідомити, якщо співробітник висловлює погрози чи екстремістські погляди – це дозволяє вчасно втрутитися.
• План реагування на напад/вибух: розробіть інструкції для різних сценаріїв. Якщо вибух на території – керівники, перевіряють наявність всіх співробітників, хто викликає екстрені служби. Якщо збройний нападник проник у приміщення – який сигнал тривоги подають (наприклад, по радіо кодова фраза), хто викликає спецслужби. Наявність тривожних кнопок на постах охорони – обов’язкова.
• Тренування і зв’язок з місцевими службами: як і в інших випадках, найкраща підготовка – це навчання. Проведіть спільні тренування з рятувальниками (на випадок вибуху/пожежі) та поліцією (на випадок нападу). Переконайтесь, що екстрені служби мають актуальну карту вашого об’єкта, знають, де небезпечні матеріали, куди можна під’їхати техніці. Періодично переглядайте план антитерористичних заходів і оновлюйте його відповідно до нових загроз.

Чеклісти для самоперевірки системи безпеки

Нижче наведено стислий перелік пунктів, за якими керівники підприємств чи адміністратори громадських просторів можуть самостійно оцінити рівень безпеки свого об’єкта. Ці чеклісти узагальнюють вищенаведені рекомендації. Відзначте, які з пунктів виконано, а над чим слід працювати.

Для підприємства (офіс або виробництво)

• Фізичний периметр: територія огороджена, ворота/двері замкнені або під наглядом; немає легкого способу проникнути зовні непоміченим.
• Контроль доступу співробітників і відвідувачів: запроваджені перепустки або журнали реєстрації; сторонні особи супроводжуються; персонал носить посвідчення/бейджі.
• Охорона: на об’єкті є охоронці у достатній кількості; пост охорони оснащений тривожною кнопкою зв’язку з поліцією; охоронці навчені діям при виявленні підозрілих осіб чи предметів.
• Відеоспостереження: встановлені камери на входах, в коридорах, на критичних ділянках; відео записується і переглядається при інцидентах; є відповідальний за моніторинг в реальному часі.
• Безпека парковки: доступ на парковку контрольований; важливі зони паркування проглядаються камерами; введені правила щодо залишених транспортних засобів (не кидати автомобілі без нагляду надовго, підозрілі авто – перевіряються).
• Захист важливих вузлів: критичні для роботи приміщення (серверна, електрощитова, склад хімікатів) замкнені і мають обмежений доступ; ведеться журнал входу в ці приміщення.
• План евакуації: розроблені маршрути виходу для персоналу; шляхи евакуації позначені знаками, освітленні й не захаращені; призначені відповідальні за перевірку приміщень при евакуації.
• Навчання персоналу: працівники проінформовані про базові правила безпеки (не впускати незнайомців без дозволу, повідомляти про дивні листи чи предмети, знати телефони екстрених служб); періодично проводяться тренування (пожежні тривоги, навчання з укриття).
• Зв’язок та оповіщення: на об’єкті є система оповіщення (сирена, гучномовець) для сигналів тривоги; кожен знає, що означає сигнал; екстрені контакти поліції, пожежних, швидкої допомоги вивішені на видному місці.
• Вразливості у навколишньому середовищі: проаналізовано, які загрози навколо (сусідство з небезпечними об’єктами, відкритий доступ з вулиці, великий потік людей поряд); вжито заходів для зниження ризиків (наприклад, додаткова охорона в години пік, зміцнення вікон, що виходять назовні).

Для громадського простору (ТРЦ, кінотеатр, стадіон, музей тощо)

• Охорона і спостереження: присутні помітні співробітники безпеки; персонал проінструктований звертати увагу на залишені предмети і підозрілих осіб; налагоджений зв’язок охорони з місцевою поліцією.
• Контроль на вході: якщо необхідно, організовано огляд ручної поклажі або рамки металодетектора; принаймні вивішено знак про те, що адміністрація залишає за собою право огляду (це саме по собі відлякує злочинців).
• Обмеження доступу у службові зони: відвідувачі не мають вільно потрапляти в службові приміщення, на сцену, за куліси, у підсобки торгового центру; двері в ці зони замкнені.
• Відеоспостереження та освітлення: територія покрита камерами, сліпі зони мінімізовані; уночі хороше освітлення як всередині, так і зовні (парковки, входи).
• План на випадок евакуації/укриття: зрозуміло, як діяти при різних ситуаціях. Наприклад, при пожежі/вибуху – евакуація назовні по виходах; при стрільбі – навпаки, сховатися всередині магазинів/кімнат і забарикадуватися. Всі працівники знають ці інструкції і можуть допомогти відвідувачам.
• Медична готовність: на об’єкті є аптечки першої допомоги, засоби для зупинки кровотеч (джгути, бинти); персонал навчений базовій першій допомозі. Бажано мати дефібрилятор (AED) у великих ТРЦ чи на стадіонах та тих, хто вміє ним користуватися – це корисно не лише при теракті, а й при будь-яких інцидентах.
• Регулювання потоків людей: в годину пік чи під час заходів слід передбачити розділення потоків на вході/виході, щоб уникнути тисняви (яка може виникнути і при хибній тривозі). Є досвід, коли паніка на масових заходах призводила до жертв не менше, ніж сам напад, тому персонал має вміти заспокоювати натовп і скеровувати його.
• Підготовка до конкретних загроз: якщо об’єкт під відкритим небом – врахувати можливість атаки транспортом (відмежувати пішохідні зони); якщо заходи в приміщенні – продумати фільтрацію на вході (щоб не пронесли зброю). На спортивних стадіонах зараз стандарт – перевірка металодетектором і заборона проносити пляшки/рюкзаки. Чи виконується це у вас?
• Комунікація з відвідувачами: чи проінформовані гості про правила безпеки? Наприклад, у музеї чи ТРЦ можна побачити оголошення “Будьте пильні, повідомляйте персоналу про підозрілі предмети”. Такі нагадування підвищують загальну безпеку.
• Резервні джерела зв’язку та живлення: на випадок атаки можливе відключення світла. Чи є аварійне освітлення для евакуації? Чи мають охоронці рації на акумуляторах? Такі дрібниці можуть стати критичними.

Перевіривши свій об’єкт за цими пунктами, адміністрація отримає уявлення про прогалини, які варто усунути. Впровадження навіть половини з наведених рекомендацій вже значно зменшує привабливість цілі для терористів (вони зазвичай шукають найбільш м’яку та легкодоступну ціль). Як показує міжнародний досвід, планомірна профілактика і готовність здатні врятувати багато життів і попередити катастрофічні наслідки.

 

 Міжнародна практика захисту від терористичних атак демонструє, що успіх забезпечує комплексний підхід: поєднання розвідки та попередження, фізичного зміцнення потенційних цілей, підготовки персоналу і населення до дій у надзвичайних ситуаціях, а також швидкого реагування та відновлення. Кожна країна зіштовхувалася з унікальними загрозами і сформувала власні ноу-хау – від ізраїльської багаторівневої охорони до британської структури CONTEST чи французького Vigipirate, що охоплює все суспільство. Проте спільним є розуміння: тероризму можна ефективно протистояти, лише активно готуючись.

Українським підприємствам та органам влади доцільно запозичувати цей найкращий світовий досвід, адаптуючи його до своїх умов. Терористичні ризики в сучасному світі реальні для будь-якої країни, і наша безпека залежить від того, наскільки серйозно ми ставимося до їх мінімізації заздалегідь. Вживаючи превентивні заходи, навчаючи персонал, співпрацюючи з правоохоронцями і тримаючи план дій напоготові, ми значно підвищимо стійкість наших громадських просторів та підприємств перед загрозою терору.

Руслан Папенко

papenkosecurity.com