Ще кілька років тому на Заході панував оптимізм: світовий пік споживання викопного палива — вже за рогом. Енергетичний перехід здавався невідворотним і навіть наближеним. Однак цього тижня Міжнародне енергетичне агентство (IEA) охолодило ентузіазм «зелених» урядів та екологічних рухів. Його нові оцінки прямо суперечать прогнозам 2021–2023 років: світове споживання нафти та газу не лише не досягне піку у найближчі роки, а й продовжить зростати до кінця десятиліття.
Це — стратегічна перемога для держав, які поставили на продовження нафтово-газової доби: США за президентства Дональда Трампа, Саудівської Аравії та Росії. І водночас — удар по європейських країнах-імпортерах, які будували політику на припущенні, що попит на викопне паливо от-от почне падати.
Однак картина не є однозначною: у короткостроковій перспективі споживачів на Заході очікують низькі ціни на пальне, газ та електрику, а енергкомпанії — серйозні виклики для прибутковості.
1. Тригер №1: політичний реванш Трампа
Повернення Дональда Трампа до влади стало системним енергетичним «поворотом назад»:
Що зробив Трамп?
- скасував більшість кліматичних реформ Байдена — включно з частиною податкових субсидій на ВДЕ та електромобілі;
- зняв обмеження на буріння в Арктиці та на федеральних землях;
- зупинив нові екологічні стандарти для транспорту;
- заявив безкомпромісну доктрину: **«Drill, baby, drill» («Бури, детко, бури»)».
Наслідок:
США різко збільшують видобуток. За новими оцінками, країна може вийти на рекордні 15 млн барелів на день вже до 2027 року, зміцнивши статус найбільшого світового виробника.
Це змінює баланс сил: якщо за Байдена США робили ставку на «зелене лідерство», то тепер — на ціновий демпінг, експансію LNG та підрив позицій конкурентів.
2. Тригер №2: економічний підйом Азії — перш за все Китаю
IEA визнає ключове: світ недооцінив апетит Азії на енергію.
Основні драйвери:
- Китай: повільний, але стабільний відхід від політики «нульового COVID», ріст споживання у промисловості, розширення хімічного сектору, стрімке збільшення авіаперевезень.
- Індія: попит на нафту зростає темпами 3–4% щороку.
- Південно-Східна Азія: будівництво нових газових електростанцій та LNG-терміналів.
Поки Європа та США стимулювали перехід на електромобілі та відмову від газу, Азія нарощувала інфраструктуру для імпорту LNG та нафти.
3. Тригер №3: технологічний оптимізм Заходу виявився надто сміливим
IEA визнає: раніше прогнозувалася надшвидка електрифікація транспорту і промисловості, але:
- постачання критичної сировини (літію, нікелю, кобальту) — нестабільні;
- електромережі в ЄС та США фізично не готові до масового переходу на ВДЕ;
- попит на електромобілі сповільнився;
- теплова енергетика у багатьох країнах відчуває брак інвестицій.
Результат — споживання газу зростає швидше, ніж прогнозувалося, особливо як заміна вугілля.
4. Хто виграє?
1. США
- більше буріння → більше експорту LNG і нафти;
- вища геополітична вага у Європі;
- додаткові робочі місця у нафтовому секторі.
2. Саудівська Аравія
- стабільний попит дає змогу безболісно контролювати ринок через ОПЕК+;
- високі доходи дозволяють фінансувати мегапроекти (NEOM).
3. Росія
Попри санкції:
- російська нафта знаходить збут в Азії;
- низькі ціни на газ у Європі послаблюють інтерес до альтернатив — що Москві також вигідно;
- довгострокове зростання попиту в Азії зменшує стратегічні ризики.
5. Хто програє?
1. ЄС
Європейська стратегія «зеленої революції» спиралася на припущення:
«викопне паливо ось-ось піде на спад».
Тепер доводиться:
- підтримувати імпорт LNG десятиліттями;
- конкурувати за газ із Азією;
- витрачати додаткові кошти на балансування енергосистем.
2. Виробники електромобілів
Лідери ринку — від Tesla до європейських концернів — отримають слабший попит, а країни урізають субсидії.
3. Країни, що поквапилися відмовитися від ядерної енергетики
Німеччина — найбільш очевидний приклад: «зелений перехід» без атомної енергетики робить країну вразливішою до цінових коливань на газ.
6. Але для споживачів на Заході є позитивні новини
IEA зазначає, що попри зростаючий попит, ринок має хронічний надлишок пропозиції.
Нафтовий ринок:
- видобуток у США, Бразилії, Гаяні та Канаді перевищує всі попередні прогнози;
- ОПЕК+ втрачає монополію на управління цінами;
- ринок входить у фазу надлишку.
Прогноз: низькі ціни на бензин у наступні 6–12 місяців.
Газовий ринок:
- глобальні LNG-потужності збільшуються на рекордні кількості у 2024–2027 рр.;
- нові американські та катарські проєкти перевищують очікування.
Прогноз: протягом найближчих 2–4 років газ у Європі здешевшає майже до довоєнних рівнів.
Електрика та опалення:
зниження цін на газ → падіння тарифів на електроенергію та тепло у більшості країн ЄС.
7. Стратегічні наслідки: світ входить у перехідну гібридну епоху
IEA фактично визнає:
енергетичний перехід триває, але вдвічі повільніше, ніж вважалося.
Світ 2030-х:
- нафта все ще домінує у транспорті;
- газ — основа енергосистем багатьох країн;
- вугільна енергетика скорочується, але не так швидко;
- відновлювана енергетика зростає, але не витісняє викопне паливо повністю.
Це не «кінець зеленої революції», але й не її тріумф.
Це тривалий, компромісний, непередбачуваний перехід, у якому немає очевидних переможців.
8. Український контекст
Для України нові прогнози означають:
- стабільно високий інтерес ЄС до української ГТС як альтернативи російському газу (навіть при низьких цінах);
- можливість інтеграції в європейський ринок LNG через інтерконектори;
- стратегічне посилення США як ключового постачальника енергоресурсів у Європу;
- ризик: Росія матиме фінансове «вікно» для продовження війни, адже її енергетичні доходи збережуться.
Висновок
Світ увійшов у нову фазу:
епоха нафти та газу не закінчується — вона переформатовується.
Зелені стратегії Заходу переживають раціональну корекцію, а глобальний попит формує не Європа, а Азія. Водночас надлишок пропозиції забезпечує низькі ціни для споживачів, але ставить під питання рентабельність «зеленого переходу» у тому вигляді, який планувався.
Кінець ери викопного палива не скасовується — він просто відсувається на невизначений термін, відкриваючи нову конкурентну ідеологічну та геополітичну боротьбу між «зеленими» та «вуглеводневими» блоками.
Олексій Платонов
