Павло Фукс — російський бізнесмен українського походження, що був спійманий на антиукраїнській діяльності у співпраці з фсб росії, після втечі до Лондона залишив в Україні справжню імперію корупційних схем, які він реалізовував зі своїми партнерами Андрієм Волковим та Олександром Шніром через групу компаній Investohills: вони розкрадали активи збанкрутілих банків на десятки мільярдів гривень, вичавлювали мільярди з київського метрополітену, маскували тіньові гроші під іноземні інвестиції через офшори в Ліхтенштейні, а гроші обманутих дольщиків ЖК Oasis Фукс пускав на власні потреби. І за все це — російський агент Фукс так і не поніс жодної відповідальності.
«Не було вибору». Як Павло Фукс спонсорував підривну діяльність в Харкові напередодні «великої війни»
В березні 2022 року, через місяць після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну авторитетне американське видання Rolling Stone, що спеціалізується на журналістських розслідуваннях, з посиланням на власні джерела, оприлюднило публікацію про те, що за кілька місяців до вторгнення російсько-український бізнесмен Павло Фукс платив жителям Харкова від 500 до 1500 доларів за те, аби вони малювали свастики на вулицях міста.
Спочатку ця інформація викликає подив — навіщо людині, що будувала на той момент сучасний житловий комплекс в центрі Києва вартістю мільярд доларів, таким займатися? За даними видання, таким чином Фукс брав участь у реалізації плану російських спецслужб по виправданню військової агресії росії в Україні: малюнки повинні були загострити уявлення про нібито «нацистський режим» в Україні.
Про це, зокрема, журналу стало відомо зі звіту розвідки США. Окрім цього, журналісти спілкувались з українським кікбоксером Олегом Плюшем, другом Фукса, який, за його словами, дізнався про замовлення на нацистські символи на харківських будівлях, від посередників, після чого той спитав самого Фукса, навіщо він це робить. Той, за словами Плюша, відповів, що «в нього «не було вибору» і що йому потрібно виконати це «завдання», якщо він хоче зберегти бізнес в регіоні».
За це Павло Фукс був внесений до бази «Миротворець» як агент російських спецслужб (про що йдеться також і в матеріалах американського ФБР), через що після початку «великої війни» він виїхав з України до великої Британії, де він має «золоту візу» та безстроковий статус проживання, і більше сюди не повертався.
Як би він не намагався «відбілити» свою репутацію заявами про нібито «значну благодійну допомогу ЗСУ та гуманітарні проєкти», красномовними залишаються як мінімум два факти: Фукс продовжує мати російське громадянство, з якого він не вийшов після отримання в свій час українського паспорту, і по сьогодні продовжує вести в росії спільний бізнес у сфері комерційної нерухомості в Москві з родиною Андрія Портнова — одного з найближчих соратників Віктора Януковича, вбитого навесні 2025 року в Мадриді.
Так, за даними журналістів «Радіо Свобода», йдеться про значні площі бізнес-центру «Мосфильмовский», які формально оформлені на матір цивільної дружини Портнова та низку офшорних компаній. Зокрема — Nadstow Holdings Limited, що через ланцюг кіпрських та BVI-компаній, за даними міжнародних баз і розслідувань, контролюється Павлом Фуксом. Таким чином, Фукс виступає економічним бенефіціаром активів, формально записаних на осіб з найближчого оточення Портнова.
Як російський бізнесмен Павло Фукс з’явився в Україні
Тож, знайомтесь, Павло Фукс — російський бізнесмен українського походження, який після довгих років життя та бізнесу в росії після Революції Гідності в 2014 році різко з’явився в Україні. Ніхто не може достеменно сказати, що було раніше — співпраця з фсб, та потім «відрядження» в Україну після «втрати» росією маріонеткового режиму Януковича, чи спочатку бізнес, а потім вже «не було вибору» і довелось працювати на спецслужби рф.
Однак, за легендами, що маються в відкритому доступі, у 2014 році Фукса в Україну запросив олігарх Ігор Коломойський, який, начебто, підніс це йому так: «Приїжджай, у нас зараз демократія справжня, клас». Принаймні це офіційна легенда Фукса про свою появу в Україні, висловлена в інтерв’ю «Економічній правді».
Павло Фукс народився в Харкові, проте свій основний капітал заробив у Москві. У 1990-2000 роках він торгував там горілкою і технікою з Сінгапуру. Після спроб діяльності в фінансовому секторі він зосередився на девелопменті — почав з невеликих житлових проєктів, згодом перейшов до будівництва котеджних містечок у Підмосков’ї, а далі — до масштабніших об’єктів комерційної нерухомості, таких як, наприклад, торговий центр «Калузький». Бізнес-партнери Фукса, як-то Михайло Рудяк, засновник компанії «Інгеоком» — одного з найбільших забудовників Москви, чи Олександр Тер-Аванесов, були тісно інтегровані в державні інфраструктурні проєкти. Останній навіть в результаті увійшов до ради федерації рф, яка надавала путіну формальну згоду на введення в Україну військ.
Найбільші проекти Фукса в Москві — будівництво хмарочосів «Євразія» та «Імперія» в діловому центрі «Москва-Сіті». В той же час паралельно з цим Фукс був мажоритарним акціонером російського «Совкомбанку». Співпадіння чи ні, але акурат в часи українського Євромайдану на Фукса в росії було відкрито кілька кримінальних проваджень за підозрами у шахрайстві, що, начебто, й стало передумовою його «переключення» на Україну. Враховуючи, що до відповідальності в росії він притягнутий не був, не виключено, що таким чином російські спецслужби тоді й могли взяти Фукса «на гачок».
Тож після 2014 року, на тлі війни росії проти України, Фукс почав активно з’являтися в українському економічному просторі, зосередившись на девелопменті, банківському секторі та, насамперед, нафтогазовій галузі. Його ім’я пов’язують із компаніями, що отримували спеціальні дозволи на користування газовими родовищами, зокрема «Голден Деррік» та «Іст Юроуп Петролеум», які ставали предметом журналістських розслідувань і кримінальних проваджень, і, в результаті, стали причиною накладання на нього санкцій в 2021 році.
Фукс також був дотичний до великих газовидобувних активів в Україні, у тому числі через партнерства з іншими впливовими бізнес-групами. Одним із ключових бізнес-активів Фукса в Україні була частка у газовидобувній компанії «Укрнафтобуріння» — одного з найбільших приватних газовидобувачів, де він виступав партнером, власне, Ігоря Коломойського та Віталія Хомутинника. У 2021 році Forbes оцінював статки підприємця у 165 млн доларів США, помістивши його на 67 місце рейтингу.
Investohills. Як Павло Фукс та Андрій Волков розкрадали активи збанкрутілих українських банків
Однак, найцікавіше з того, чим займався та заробляв агент російських спецслужб Павло Фукс був не газ. Однією зі сфер, куди він вклав свої російські гроші, була скупка проблемних активів — збанкрутілих банків та підприємств, що опинилися в скруті.
У жовтні 2021 року СБУ відкрила кримінальне провадження, яке розкрило масштабну схему, де Фукс виступав одним із ключових інвесторів. Разом із ним фігурували колишній топ-менеджер «Альфа-банку Україна» Андрій Волков та фінансист Микола Дудник. За версією слідства, вони побудували цілу колекторську імперію під назвою Investohills.
Механіка була простою: коли банки банкрутували, а підприємства потрапляли в кризу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виставляв їхні активи на продаж. І саме тут з’являлися структури Волкова та Фукса, які викуповували права вимоги та майно за суми, що становили лише частку реальної вартості.
За даними слідчих, у 2018–2022 роках через групу компаній Investohills було придбано активів збанкрутілих банків більш ніж на 98 мільярдів гривень. Серед них — підприємства, що мають стратегічне значення для економіки та оборони країни. Але найцікавіше було не те, що купували, а як потім виводили гроші.
Центральним елементом конструкції став інвестиційний фонд «Інновація», формально підконтрольний Волкову. Як інвестиційний фонд спільного інвестування він користувався податковими пільгами, що давало змогу приховувати реальні доходи від операцій. Гроші багаторазово перекидалися між пов’язаними компаніями — головне було заплутати сліди та мінімізувати податки.
Одна з найгучніших історій стосувалася групи компаній T.B. Fruit — одного з найбільших у світі виробників фруктового концентрату для соків, що належала бізнесмену Тарасу Барщовському. Коли його підприємства «Яблуневий дар» та «Танк-Транс» опинилися в боргах, Investohills викупила права вимоги. Потім ці права передали через проміжну групу компаній «Арсенал», а зрештою — корпоративні права виявилися в руках дітей Барщовського — Святослава та Ірини.
Формально все виглядало як повернення активів законному власнику. Насправді ж, за висновками податкової експертизи, така операція дозволила не нараховувати податок на прибуток майже на 100 мільйонів гривень. А сам Барщовський до цього часу переховується від польської поліції за підозрами в податкових злочинах та діяльності злочинного угруповання. При цьому, коли активи «Яблуневого дару» виставили на аукціон у 2024 році, їх продали за 3,9 мільйона гривень замість стартових 39 мільйонів — і єдиним учасником торгів була компанія «Вілла Ріхтера».
Окремим напрямком атаки стала фармацевтична корпорація «Артеріум» Костянтина Жеваго, який, до речі, незважаючи на санкції і арешти продовжує збагачуватись в Україні. Підконтрольні Investohills компанії «Завод-Інвест» та «Зелений Лан Інвест» скупили понад третину акцій «Галичфарму» та «Київмедпрепарату». За інсайдерською інформацією, це було лише першим кроком до повного захоплення фармгрупи — знову ж таки через офшорні схеми та з мінімальними податками.
Найцікавіше розкрилося, коли слідчі отримали доступ до службового Telegram-чату групи Investohills під назвою «Дивіденди». У ньому Волков, його помічник В’ячеслав Масло та начальник управління Нацбанку Андрій Супрун обговорювали розподіл готівки між «інвесторами».
У лютому 2023 року до чату завантажили таблицю Excel, де чорним по білому було розписано: «Испанец» (Павло Фукс) передав 225 тисяч доларів, «Мексиканец» (топ-менеджер Михайло Бакуненко) — 50 тисяч, Волков («АВ») — ще 50 тисяч. Окремо згадувалася банківська скринька № 12, де зберігалися інші кошти.
В іншому файлі, який називався просто «ячейка», було детально розписано, як ділили вилучене: майже 600 тисяч доларів готівкою, понад 2 мільйони гривень та майже 10 тисяч євро. Частки отримували Волков, Фукс, корпоративний сегмент Investohills, а також особи під псевдонімами «грек» та «АП».
Слідство встановило, що ці гроші мали тіньове походження. Частина надходила від боржників — зокрема, 70 тисяч доларів від тієї самої фармкорпорації «Артеріум», ще майже 200 тисяч від людини на прізвище Масюра. Решта — від операцій з активами ліквідованих банків. І, звісно, жодна копійка не показувалася в податковій звітності.
Але найбільше вражає не сама схема, а те, як легко вона працювала завдяки «своїм людям» у державних структурах. Ключову роль відіграли співробітники Фонду гарантування вкладів — тієї самої організації, яка мала продавати активи збанкрутілих банків чесно і прозоро.
Тарас Єлейко, який нині є членом правління Transparency International Ukraine (організація, що бореться з корупцією — яка іронія долі), перебував у контакті з Волковим і допомагав організовувати продаж активів потрібним людям. За його вказівками інший працівник Фонду, Владислав Данилішин, забезпечував проведення аукціонів так, щоб переможцями ставали саме компанії Investohills. До речі, Данилішина у 2024 році затвердили до складу колегії Фонду державного майна України — знову ж таки, приємний кар’єрний ріст з таким-то бекграундом.
Окремої уваги заслуговує Світлана Грошова, яка займалася ліквідацією банків і діяла у змові з групою Волкова. У 2024 році, продовжуючи працювати у Фонді, вона придбала дві квартири загальною площею понад 175 квадратних метрів, паркомісце та новий Lexus ES 350. У своїй декларації вона задекларувала також 93 тисячі доларів готівкою. Загалом у її власності зараз десять об’єктів нерухомості, включно з квартирами в центрі Києва та Дніпра.
Виходить, що посібниця Фукса не тільки вийшла сухою з води, а й забезпечила собі безбідну старість завдяки своїй незаконній діяльності. І найдивніше — її навіть не звільнили з посади після відкриття кримінального провадження. Вона спокійно працювала аж до липня 2025 року.
Ще один цікавий персонаж — адвокат Антон Науменко, який представляв інтереси групи «інвесторів» під псевдонімом «Киевляне». Разом із співробітником Investohills Михайлом Миговським він отримав від Грошової довіреність та документи з недостовірними даними, що дозволило через нотаріуса оформити дублікати іпотечних договорів. Факт узгоджених дій підтверджується їхньою перепискою в Telegram, де напряму обговорювалося отримання цих документів від Грошової.
Коли у вересні 2023 року СБУ провела обшуки, знахідки були вражаючими. Окрім згаданих готівкових грошей у скриньці, співробітники СБУ вилучили понад мільйон доларів на рахунку в «Сенс Банку», що належав громадянці росії, дружині Михайла Бакуненка, десять золотих зливків загальною вагою 850 грамів від швейцарських виробників Argor Heraeus та Credit Suisse, 28 ювелірних виробів від Patek Philippe, Breguet, Cartier, Jacob & Co та інших елітних брендів, вісім автомобілів преміум-класу, включно з двома Porsche 911, Mercedes-Benz S600L та Audi RS 6.
Також під арешт потрапили корпоративні права в низці компаній, маєток площею майже 2,5 тисячі квадратних метрів у Козині під Києвом (формально записаний на Олександру Фукс, дружину Павла), два майнові комплекси в Києві загальною площею 25 тисяч квадратних метрів та земельні ділянки загальною площею понад п’ять гектарів.
Але найбільший сюрприз чекав наприкінці. У липні 2024 року суд раптом звільнив Андрія Волкова від кримінальної відповідальності. Як саме людині, яка, за версією слідства, побудувала цілу корупційну систему розкрадання державних активів, вдалося уникнути покарання — окрема історія. Павло Фукс же, як відомо, продовжує спокійно жити у Великій Британії.
А система, яку вони разом вибудували, показала головне — зовсім не обов’язково чесно вести бізнес, коли в державних структурах є «свої люди» і можна активи збанкрутілих банків вартістю в десятки мільярдів гривень купувати за копійки, виводити гроші без податків, а потім ділити готівку в банківських скриньках під псевдонімами «Испанец» і «Мексиканец».
Як Фукс прикривав мільярдні схеми «іноземними інвестиціями» та вкрав гроші вкладників у ЖК Oasis
Коли СБУ у 2023 році провела обшуки по справі Investohills, здавалося, що основні гравці схеми вже відомі — Волков, Фукс, Бакуненко. Але слідство продовжувало розкопувати нові пласти, і в серпні 2024 року матеріали справи виділили в окреме кримінальне провадження. Цього разу фокус зосередився на тому, як Павло Фукс та його партнери маскували тіньові гроші під «іноземні інвестиції».
Справа виявилася ще витонченішою, ніж попередня. Якщо в схемі з Investohills гроші перекидали між українськими компаніями та ховали через інвестиційні фонди, то тут застосували класичну міжнародну офшорну конструкцію. Кошти заводилися в Україну через компанії-нерезиденти, які формально виглядали як іноземні інвестори, що вкладають гроші в український бізнес. Насправді ж це були ті самі українські бенефіціари, які просто гнали власні гроші по колу через офшори, щоб уникнути податків.
Центральними фігурами цієї схеми стали офшорні компанії BRIDGEWATER HOLDINGS CORP та LOANSTAR. За версією слідства, контроль над цими структурами здійснював Олександр Шнір — фінансист з багаторічним досвідом роботи в «Альфа-Банку» та інвестиційній компанії «Конкорд Капітал». Але, судячи з усього, він виконував роль лише технічного керуючого — людини, яка знає, як правильно побудувати фінансову конструкцію та провести гроші через правильні юрисдикції. Реальними ж вигодоодержувачами слідство називає вже знайомих нам людей — Волкова та Фукса.
Механіка працювала так: офшорні компанії нібито інвестували кошти в українські структури групи Investohills. Ці «інвестиції» проходили через ланцюжок компаній, зрештою осідаючи там, де потрібно. При цьому офіційно все виглядало як легальний іноземний капітал, що давало змогу користуватися податковими пільгами та уникати зайвої уваги контролюючих органів.
Особливу роль у цій схемі відігравав Фукс. За даними слідства, він був не просто одним із інвесторів, а ключовим донором, який претендував на 50% прибутку від операцій. По суті, саме він забезпечував основне фінансування схеми, хоча формально його участь була прихована за офшорними структурами.
Конкретні цифри, які встановило слідство, вражають. Інвестиційний фонд «Київський» перерахував 94,2 мільйона гривень компанії «ФК «Женева». Ще 28 мільйонів гривень пішли від «Інтерстрой Груп» до структур Investohills.
І саме ці 28 мільйонів виявилися найцинічнішою частиною схеми. За версією слідства, ці гроші мають пряме відношення до коштів інвесторів — простих людей, які купували квартири в житловому комплексі Oasis на вулиці Електриків, 28 у Києві, де мали бути зведені шість будівель висотою до 32 поверхів на 1 700 квартир. Люди віддавали свої заощадження, чекаючи на новобудову, а їхні гроші йшли на зовсім інші цілі — крутилися в офшорних схемах та ділилися між «інвесторами» групи Волкова та Фукса.
До речі, саме об’єкт на Електриків, 28 став одним із ключових активів, що потрапили під арешт ще в попередньому провадженні. Слідчі виявили там два майнові комплекси загальною площею 25 тисяч квадратних метрів та об’єкт незавершеного житлового будівництва з паркінгом, через який проганяли мільйони, які мали бути спрямовані на будівництво житла для людей.
Найцікавіше в цій історії — те, як довго слідству довелося пробиватися до реальної картини. Лише в серпні 2025 року, майже через рік після відкриття провадження, СБУ отримала доступ до документів Liechtensteinische Landesbank AG — одного з найбільших банків Ліхтенштейну, країни, яка славиться своєю банківською таємницею.
Запит стосувався рахунків та інвестиційних портфелів компаній-нерезидентів та особисто Олександра Шніра за період з 2019 по 2025 роки. Ці документи мають показати реальні фінансові потоки — хто, скільки і коли переводив гроші, які компанії насправді контролювалися однією групою, і як саме працювала вся офшорна конструкція.
Вибір Ліхтенштейну для таких операцій не випадковий. Ця крихітна альпійська країна між Швейцарією та Австрією десятиліттями була притулком для тих, хто хотів сховати свої статки від податкових органів. Хоча в останні роки міжнародний тиск змусив Ліхтенштейн стати більш прозорим і співпрацювати зі слідчими органами інших країн, процес отримання інформації все одно займає багато часу.
На відміну від попередньої справи, де Андрій Волков несподівано був звільнений від відповідальності, це провадження досі триває. І саме воно може розкрити найцікавіше — повну картину того, як працювала міжнародна офшорна мережа, через яку Фукс та його партнери виводили мільярди.
Показово, що Олександр Шнір, незважаючи на свою ключову роль у побудові фінансової архітектури схеми, продовжує жити в Україні. У його власності — квартира в елітному будинку на вулиці Миколи Хвильового в Києві та приватний будинок площею понад 500 квадратних метрів у селі Гореничі під Києвом з двома земельними ділянками. Його компанії формально працюють — ТОВ «М0Д44 ВОРК» навіть показує в звітності дохід близько 800 тисяч гривень на рік, хоча це краплі в морі порівняно з тими сумами, які проходили через його руки.
Як Павло Фукс ледь не зупинив київське метро, заробляючи мільярди на його боргах
Коли в 2017 році пасажири київської підземки чекали на станціях на чергові потяги, мало хто здогадувався, що метрополітен перебуває за крок від колапсу. Рахунки комунального підприємства були заарештовані, вся виручка йшла на погашення боргу, а сума заборгованості перевалила за майже два мільярди гривень. І знову в центрі цієї історії виявився Павло Фукс.
Справа розпочалася ще в далекому 2009 році, коли київський метрополітен уклав договір лізингу з компанією «Укррослізинг» на постачання 100 вагонів. Частину вагонів виготовив Крюківський завод, решту — російські «Вагонмаш» та «Метровагонмаш». На той момент це виглядало як звичайна угода — місто потребувало оновлення рухомого складу, лізингова компанія надавала фінансування.
Але диявол, як завжди, був у деталях. Договір містив умови, які при зростанні курсу валют перетворювали звичайну заборгованість на фінансову кабалу. І коли після 2014 року долар різко подорожчав, борг метрополітену почав рости як снігова куля з гори. До 2017 року основний борг становив понад 500 мільйонів гривень. Але завдяки штрафним коефіцієнтам, передбаченим договором, загальна сума з урахуванням пені та штрафів перевалила за 1,8 мільярда, а за деякими оцінками наближалася до 2 мільярдів гривень.
У 2017-2018 роках суди за позовами «Укррослізингу» заблокували рахунки метрополітену. Це означало, що вся виручка, яку щодня приносили мільйони пасажирів, купуючи квитки та жетони, йшла не на зарплати працівникам, не на ремонт і обслуговування, не на електроенергію для поїздів — а прямісінько на рахунки лізингової компанії. Київ опинився на межі транспортної катастрофи. Метрополітен не міг нормально функціонувати, коли всі його гроші вилучалися примусово. Загрожувала зупинка роботи підземки — транспортної артерії, якою щодня користуються сотні тисяч киян.
Саме в цей момент з’ясувалося, що за «Укррослізингом» стоїть Павло Фукс. Згодом компанія змінила назву на «Австро-Угорська Лізингова Компанія» — назва, яка мала надавати бізнесу більше респектабельності та натякати на європейське коріння, хоча насправді це була та сама структура. За версією СБУ, яка в січні 2024 року відкрила кримінальне провадження за цим епізодом, Фукс та пов’язані з ним особи отримали контроль над групою компаній саме для того, аби реалізовувати права вимоги до метрополітену. І механіка тут була простою — чим більше нараховується пені та штрафів, тим більше грошей можна вичавити з комунального підприємства.
Слідство кваліфікує цю діяльність як можливі диверсійні дії, відмивання коштів та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. І якщо з першими двома пунктами все більш-менш зрозуміло, то податкова складова схеми виглядає особливо цинічно, бо, за висновками слідства, гроші, які «вичавлювалися» з метрополітену, виводилися за кордон через мережу іноземних компаній, при цьому податки в Україні фактично не сплачувалися. Формально управління групою здійснювалося з України, операції проводилися з українським комунальним підприємством, але іноземні компанії в структурі мали всі ознаки номінальних — створених виключно для мінімізації податків.
Йдеться про ухилення від податку на прибуток на десятки мільйонів гривень. При цьому слідчі виявили підозрілі боргові зобов’язання, які можуть свідчити про легалізацію коштів, у тому числі з російським слідом. Враховуючи, що частина вагонів постачалася російськими заводами, а Фукс сам має тісні зв’язки з росією та російське громадянство, це припущення виглядає цілком логічним.
Метрополітен, тим часом, намагався вибратися з фінансової ями. Керівництво подавало апеляції, боролося в судах за скасування заборон на використання вагонів, але машина вже працювала — кожен місяць сума боргу збільшувалася, а рахунки залишалися заблокованими.
Переломний момент настав у 2023-2025 роках, коли суди почали скасовувати попередні рішення та дозволяти поворот виконання на користь метрополітену. Це означало, що гроші, які роками стягувалися з комунального підприємства, мали бути повернуті назад. Але чи будуть вони повернуті насправді — велике питання. У середині 2025 року правоохоронці здійснили останні слідчі дії у справі, отримавши доступ до банківських рахунків Фукса та членів його родини за кордоном. Саме ці дані мають показати, куди поділися мільярди, витягнуті з київської підземки.
Скільки майна Фукса залишилось в Україні
Не дивлячись на таку кількість шахрайських схем та збитків державі Павло Фукс відповідальності за це не поніс. Більше того, в Україні залишається його майно — деяке взагалі недоторкане, інша частина, хоч і заарештована, але фактично продовжує знаходитись у власності та управлінні близьких людей Фукса.
Наприклад, маєток у Козині на вулиці Старокиївській, 35/18 під Києвом, про який вже згадувалось. Він записаний на третю дружину російсько-українського бізнесмена Олександру Петрову, громадянку росії, що працювала моделлю у Москві.
Після арешту в рамках кримінального провадження по групі компаній «Інвестохілс», шість земельних ділянок на березі Дніпра загальною площею 0,75 гектарів та житловий будинок площею майже 2500 квадратних метрів, в якому облаштований власний кінотеатр, тренажерна зала та масажний салон, були передані Агентству з розшуку та менеджменту активів для пошуку управителя для цього маєтку. Однак, АРМА не раз проводила конкурс на управителя, але кожен раз безуспішно (як це часто буває з АРМА). Тож маєток фактично продовжує залишатись в руках дружини Фукса, а значить, і його самого.
Але, як ви могли здогадатись, якщо дружина Фукса вже третя за рахунком, то були і перші дві. На його першій дружині Тетяні Кудіній, звісно ж, громадянці рф, яка сьогодні, судячи з її фото в соціальних мережах, живе в Монако, за даними BlackBox OSINT, в Україні майна немає — в росії ж на неї оформлений цілий автопарк з Mercedes-Benz та Rolls-Royce Phantom.
А от друга дружина Фукса Олександра Нікітіна, хоч і була цивільною, але залишилась з цілим посагом майна в Україні загальною вартістю в майже 8 млн доларів США. У 2015-2017 роках на Нікітіну було оформлено справжній міні-комплекс нерухомості в елітному житловому комплексі «Софійська Брама» в самому центрі Києва, за кілька кроків від Софійського собору.
Дві квартири — одна площею 177 квадратних метрів вартістю близько 1,7 мільйона доларів, друга п’ятикімнатна площею понад 300 квадратних метрів, яка тягне на 2,8 мільйона. До цього — три паркомісця в підземному паркінгу та частка в нежитлових приміщеннях будинку площею понад 1400 квадратних метрів.
Окремо — дачний будинок площею понад 800 квадратних метрів у закритому містечку «Бобер» під Києвом з земельною ділянкою, вартість якого оцінюється ще в 2,8 мільйона доларів. Плюс квартира в Севастополі — нагадування про те, коли саме Фукс активно вів бізнес на півострові до його окупації.
У 2024 році Нікітіна отримала у спадщину, ймовірно після смерті матері, ще кілька об’єктів нерухомості — квартири в Києві та Бучі загальною вартістю близько 400 тисяч доларів. У її власності також Land Rover Range Rover 2013 року випуску.
Ці активи, які явно є способом легалізації брудних грошей Фукса, за даними BlackBox OSINT, дивним чином не стали предметом вивчення в рамках кримінальних проваджень щодо підсанкційного бізнесмена та залишились поза увагою правоохоронців. Тож, вони продовжують бути у власності другої дружини Павла Фукса, і, скоріш за все, приносити дохід від оренди, забезпечуючи безбідне життя родині бізнесмена в Лондоні, куди, за даними ЗМІ, Нікітіна з дітьми виїхала на початку війни разом з Павлом Фуксом.
Як громадянин рф Павло Фукс продовжує викачувати український газ під час війни
Здавалося б, після санкцій, внесення до бази «Миротворець», історії з роботою на російські спецслужби та втечі з країни Павло Фукс мав би назавжди втратити доступ до свого майна та, тим паче, українських ресурсів. Але найцинічніша частина його історії полягає в тому, що навіть під час повномасштабної війни з росією частина українських газових родовищ залишається під контролем структур, пов’язаних із російським бізнесменом Павлом Фуксом.
За даними розслідувачів громадської організації «Нон-Стоп», йдеться про десятки газових родовищ у Полтавській та Харківській областях — стратегічні активи, які за Конституцією мають належати народу України. Фактично ж вони перебувають в орбіті бізнес-інтересів людини, яка має російське громадянство, веде спільний бізнес у Москві з родиною соратника Януковича та малювала свастики в Харкові напередодні вторгнення.
Йдеться про ту саму компанію «Голден Деррік», контрольний пакет якої викупив пов’язаний із Фуксом кіпрський офшор Hartlog Limited, після чого компанія була перейменована на «East Europe Petroleum», і якій через суди вдалося відновити низку ліцензій на користування надрами, які раніше були втрачені або анульовані.
Надалі спецдозволи переоформлювалися на нові афілійовані компанії — так, щоб заплутати сліди і максимально ускладнити їх повернення державі. Кожна нова структура формально виглядала як окремий незалежний бізнес, насправді ж усі нитки вели до однієї групи бенефіціарів.
Тим часом у 2018 році Державна служба геології та надр України раптом почала щедро роздавати спеціальні дозволи на користування надрами. Причому не через прозорі аукціони, а через механізм апробації — процедуру, яка дозволяла обійти конкурентні торги.
За даними видання «Наші Гроші», неофіційним куратором Держгеонадр у той період була саме команда Павла Фукса. А видачею спецдозволів для його компаній займався Ігор Абрамович — тоді народний депутат від ОПЗЖ, партії, яку згодом заборонили за колабораціонізм.
Державне бюро розслідувань згодом підозрювало службових осіб Держгеонадр та Міненерго в зловживанні службовим становищем. Із 23 фірм, які отримали спецдозволи в 2018 році, 16 пройшли через схему апробації в обхід аукціонів. І всі вони, за версією ДБР, пов’язані з Павлом Фуксом.
Список компаній виглядає як справжня мережа — «Твинс Груп», «Еліон інвест», «Наєр компані», «Прайс компані», «Сабсоіл компані», «Надра ойл груп», «Віленда-ресурс 2000», «Надра сервіс інвест», «Трендс сістем», «Голдвін груп», «Фартіс трейд», «Кердін груп», «Дісанс», «Західбудімпекс», «Газ-інвест актив» та «Аталан». Шістнадцять фірм, кожна з яких отримала доступ до українських надр без жодної конкуренції.
Особливу увагу розслідувачі звернули на три компанії — «Сенс-Д», «Еліон Інвест» та «Твинс груп», які наприкінці серпня 2018 року без аукціону отримали спецдозволи на нафтогазові площі в Полтавській області. За цими фірмами, за даними слідства, може стояти оточення Фукса разом із колишнім заступником голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександром Кацубою.
Ім’я Кацуби в цій історії додає ще один токсичний елемент. Цей чиновник відомий як спонсор забороненої в Україні партії Анатолія Шарія та учасник корупційних схем часів Курченка-Януковича. Його підозрюють у розкраданні мільярдів гривень із «Нафтогазу». І ось тепер виявляється, що саме він міг допомагати Фуксу отримувати доступ до українських надр.
Якщо «Еліон Інвест» та «Твинс груп» не показують жодної фінансової діяльності — схоже, вони були створені лише для отримання ліцензій, — то «Сенс-Д» продовжує активно працювати. Компанія має діючу ліцензію і отримує доходи на десятки мільйонів гривень щороку.
Що ж виходить? Україна веде оборонну війну проти росії. Павло Фукс внесений до бази «Миротворець» як агент російських спецслужб, на нього накладені санкції РНБО, його справи розслідують СБУ та Бюро економічної безпеки. Але при цьому структури з його орбіти досі мають доступ до стратегічних українських ресурсів і продовжують видобувати газ. А гроші від продажу українського газу — ресурсу, який за Конституцією належить народу, — осідають на рахунках осіб, пов’язаних із росією.
Це вже не просто корупційна схема. Це питання національної безпеки. Коли людина, яку американське ФБР та українська розвідка називають агентом російських спецслужб, продовжує контролювати українські надра під час війни — це означає, що система державного контролю дала збій на всіх рівнях.
І найстрашніше, що навіть після всіх розслідувань, публікацій та кримінальних проваджень ніхто так і не зміг остаточно перерізати ці зв’язки. Фукс спокійно живе в Лондоні, Кацуба уникає відповідальності, а десятки мільйонів гривень щороку продовжують текти через компанії, які отримали свої ліцензії завдяки корумпованим чиновникам і обхідним схемам.
