Історія з виведенням з найбільшого на той момент українського банку «ПриватБанк» майже 2 млрд доларів та подальшою його вимушеною націоналізацією у 2016 році досі залишається найгучнішою на фінансовому ринку України за часи її незалежності. Через 10 років після цієї грандіозної афери Ігор Коломойський, один з колишніх власників «Приватбанку», з вересня 2023 року перебуває в київському слідчому ізоляторі в очікуванні вироку, а от другий колишній співвласник банку та бізнес-партнер Коломойського Геннадій Боголюбов — досі на свободі. Як так сталось та на чому Геннадій Боголюбов після масштабного розграбування «Приватбанку» продовжує заробляти в Україні — в новому розслідуванні BlackBox OSINT.
Як Геннадій Боголюбов став одним з найбагатших людей України
Геннадій Боголюбов — один із найвпливовіших українських бізнесменів, мільярдер, який разом з Ігорем Коломойським створив легендарну групу «Приват» і перетворив її на справжню фінансово-промислову імперію. Боголюбов, родом з Кам’янського, після закінчення Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту починав кар’єру як звичайний інженер-будівельник у тресті «Дніпровськпромбуд». Але його історія почалась не з цього, а з того, коли на початку 1990-х, Боголюбов разом з Ігорем Коломойським зайнявся торгівлею комп’ютерною технікою та оргтехнікою з Азії, відкривши компанію «Сентоза». Саме ці перші гроші та зв’язки допомогли у 1992 році заснувати «ПриватБанк».
З часом навколо банку виросла група «Приват», що охопила десятки напрямків: від нафтопереробки та роздрібної торгівлі пальним до металургії та феросплавів. Боголюбов та його партнери активно брали участь у приватизації 90-х — отримали контроль над ключовими підприємствами, як-от Нікопольський завод феросплавів, Марганецький і Орджонікідзевський ГЗК, Дніпропетровський метизний завод. Окремо виділявся нафтогазовий напрямок — через «Укрнафту» та «Укртатнафту». А на міжнародній арені Боголюбов зміцнив позиції групи, отримавши контроль над австралійською Consolidated Minerals — одним із найбільших постачальників марганцевої руди у світі, який пізніше, у 2016–2017 роках, придбала китайська Tian Yuan Manganese.
До націоналізації «ПриватБанку» в грудні 2016 року Боголюбов залишався одним із головних акціонерів банку — його частка перевищувала 40%. Саме тоді його статки оцінювалися в мільярди доларів, а в рейтингах видань «Forbes», «НВ» та інших він регулярно входив до ТОП-5 найбагатших українців. Тримався на цих позиціях Боголюбов до самого повномасштабного вторгнення — у 2021 році Forbes оцінював його статки в $1,7 млрд — це п’яте місце серед всіх українців.
Як Боголюбов з Коломойським розграбували Приватбанк
Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов перетворили «ПриватБанк» на справжню машину з виведення мільярдів доларів — одну з найбільших і найскладніших фінансових афер в історії незалежної України. За оцінками розслідувань і судових рішень, з банку було виведено щонайменше $1,9 млрд (а з урахуванням відсотків збитки перевищили $4–5,5 млрд), що врешті призвело до націоналізації банку в грудні 2016 року.
Основна схема працювала роками — з початку 2000-х і аж до 2016-го — і називалася «рециркуляцією» кредитів. Суть була простою, але геніально заплутаною: банк видавав величезні кредити компаніям-«пустушкам», які контролювалися самими акціонерами Боголюбовим і Коломойським або їхніми людьми. Ці фірми не вели реальної діяльності, а лише слугували прокладками. Гроші перераховувалися офшорним структурам (переважно на Британських Віргінських островах, у Великій Британії, Сент-Кіттс і Невіс) за фіктивні контракти на постачання товарів — від пальмової олії та марганцевої руди до яблучного концентрату чи нафти. Товарів, звісно, ніхто ніколи не бачив і не постачав.
Ключовим елементом була кіпрська філія «ПриватБанку» — фактично «банк у банку». Українські компанії отримували кредити в Україні, переказували валюту як «передоплату» на Кіпр, а звідти гроші йшли далі в офшори через SWIFT. Кіпрські регулятори бачили це як внутрішні операції банку, а українські — як звичайні перекази в філію, тому нічого не блокували. За вісім років через цю філію пройшло понад $5,5 млрд під фіктивними угодами. Катерина Рожкова, перша заступниця голови НБУ, пізніше прямо назвала кіпрський офіс «виключно проектом для відмивання грошей».
Щоб приховати дірку, схема крутилася в циклі: новими кредитами гасили старі, створюючи ілюзію, ніби позичальники повертають гроші. Кожні 90 днів (термін валютного контролю) кошти «поверталися» назад і відразу йшли новим циклом — часто з додатковими траншами для покриття втрат на конвертації та податки. Все це виглядало як нормальний бізнес для поверхневої перевірки, але насправді було фінансовою пірамідою всередині банку.
Напередодні націоналізації дірка стала критичною: зобов’язання банку сягали $6 млрд, а реальних коштів було лише $70 млн. Банк тоді обслуговував третину всіх депозитів країни, мав близько 13 млн фізичних вкладників і півмільйона корпоративних клієнтів. Паніка вкладників могла спричинити повний крах, тому держава не мала вибору.
Коломойський і Боголюбов пропонували націоналізувати банк без оголошення банкрутства, щоб потім важко було довести їхню провину в судах. НБУ наполягав на відповідальності: або акціонери закривають дірку самі, або банк йде на ліквідацію. Переговори тягнулися майже два роки, але прогресу не було. Під час однієї з ключових зустрічей Коломойський агресивно погрожував: якщо НБУ піде на оголошення «ПриватБанку» банкрутом, він емігрує до Ізраїлю і «дістане» керівництво звідти.
Високий суд Англії в 2025 році визнав Боголюбова і Коломойського винними в шахрайстві, що призвело до збитків банку у розмірі майже $3 млрд. Суд зобов’язав сплатити ці гроші банку як компенсацію до 24 листопада 2025 року, але колишні власники банку цього не зробили, через що «ПриватБанк» перейшов до примусового виконання рішення англійського суду в різних юрисдикціях включно з Україною.
Сьогодні Коломойський сидить у СІЗО з 2023 року — через підозру як у заволодінні 5,8 млрд грн так і у замаху на вбивство адвоката. Геннадій Боголюбов же встиг втекти з України у 2024 році, після чого потрапив під санкції РНБО разом з Коломойським в 2025 році. За наявними даними, Боголюбов оселився у столиці Австрії — Відні.
Як Генадію Боголюбову вдалось втекти з України
24 червня 2024 року Геннадій Боголюбов сів у поїзд «Київ — Хелм» і спокійно перетнув український кордон у пункті пропуску «Ягодин». За кілька годин він уже був у Польщі, а звідти, вірогідно, попрямував до Австрії. Як це йому вдалось — військовозобов’язаному під час дії військового стану?
За версією слідства, олігарх для цього використав чужий паспорт громадянина України серії FG 724806, виданий на ім’я 67-річного Миколи Купріяновича Сюмака. За даними Державного бюро розслідувань, яке за фактом втечі Боголюбова відкрило кримінальне провадження, на прикордонному контролі начальник групи інспекторів Макаренко В.Д. спеціально організував процес так, щоб інспекторка, яка перевіряла документи, фізично не бачила обличчя пасажира. У системі з’явилися дані про перетин кордону саме пенсіонером Сюмаком, і поїзд рушив далі.
Що цікаво, підвозила Боголюбова до київського залізничного вокзалу його дружина Еміне Джапарова — журналістка кримськотатарського походження, колишня перша заступниця міністра закордонних справ України, яка на той момент займала посаду постійного представника України при міжнародних організаціях у Відні. Після цього вона втратила всі свої державні посади.
9 липня 2024 року ДБР оголосило Генадію Боголюбову підозру за двома статтями: ч. 3 ст. 357 КК України (незаконне заволодіння паспортом) та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 332 КК України (організація незаконного переправлення особи через державний кордон), по яким йому «світить» покарання до семи років позбавлення волі. 10 липня Боголюбова оголосили в міжнародний розшук, а в листопаді Печерський районний суд Києва заочно обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
2025 рік переніс справу на міжнародний рівень. 13 червня у Відні відбулися перші екстрадиційні слухання. Захист одразу почав грати на процесуальних моментах: мовляв, перетин кордону був законним, а тим часом у ЗМІ стали з’являтися оцінки, що український екстрадиційний запит має формальні недоліки та слабке обґрунтування, та підозри, що це робиться спеціально, аби провалити його екстрадицію.
Так, за інформацією ЗМІ, запит міг бути «злитий» за 300 тисяч доларів, а сформульований він так, що буквально грає на руку захисту Боголюбова: у тексті є формулювання, які самі по собі викликають сумніви в серйозності намірів України домагатися видачі олігарха. Крім того, запит містить слабку доказову базу і не має вироків у пов’язаних справах — зокрема, досі немає остаточного рішення щодо прикордонника Володимира Макаренка, який нібито допоміг з перетином кордону. Тому шанси на екстрадицію Генадія Боголюбова на сьогодні виглядають вкрай низькими.
Як Геннадій Боголюбов з Ігорем Коломойським працювали на росію під час війни
Паралельно з цим у лютому 2025 року Служба безпеки України відкрила нове кримінальне провадження № 22025000000000141 за фактом пособництва державі-агресору, вчиненого групою осіб за попередньою змовою. За версією слідства, Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський через своїх бізнес-партнерів і підконтрольні офшорні структури продовжували заробляти на російській економіці навіть після початку повномасштабного вторгнення.
Схема, яку інкримінують олігархам, виглядає так: через британську компанію JKX OIL & GAS LIMITED та її дочірні структури українські менеджери контролювали дві російські фірми у місті Майкоп в республіці Адигея — газовидобувне підприємство ООО «Южгазэнерджи» та ООО «Кейтеринг-юг», що надавало послуги громадського харчування.
Ці компанії вели активну господарську діяльність і продавали сировину та продукцію безпосередньо державній корпорації ПАО «Газпром». Встановлено, що вже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в період з липня 2022 року по квітень 2023 року ООО «Южгазэнерджи» видобуло природного газу та конденсату та поставило його «Газпрому» на суму 1,5 млрд російських рублів — майже 20 млн доларів США.
Тобто іншими словами поки росія запускала по Україні ракети, Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський продовжували забезпечувати російський «Газпром» сировиною, а російський бюджет — податками. За даними Федеральної податкової служби рф, лише у 2022 році «Южгазэнерджи» перерахувала до бюджету рф понад 400 млн рублів податків і зборів. Загалом з 2014 по 2022 рік пов’язані з групою компанії сплатили в російську казну приблизно 100 мільйонів доларів.
СБУ чітко вказує на коло ключових осіб — усі вони топ-менеджери JKX і одночасно давно пов’язані з групою «Приват» Боголюбова та Коломойського. Наприклад, член ради директорів JKX Марк Кацнельсон — колишній заступник голови «Укрнафтобуріння» (компанія, що до 2023 року була у власності Боголюбова, Коломойського, Хомутинника і Фукса), що в березні 2025 року намагався втекти з України по тій самій схемі Боголюбова — за чужим закордонним паспортом.
Голова ради директорів JKX з 2018 по грудень 2025 року Михайло Бакуненко тривалий час очолював найбільшу приватну газовидобувну компанію «Укрнафтобуріння» та був директором з розвитку та стратегії «Укрнафти». Що цікаво, особистий мобільний номер Бакуненка в додатку GetContact асоційований з підписами Mikhail ot Mindich Timur, Миндич Тимур. Окрім того, в лютому 2022 року Бакуненко був присутній на дні народження Ігоря Коломойського, гостем якого також був Тимур Міндіч, що разом, ймовірно, вказує на їхній близький та сталий зв’язок.
Так само Андрій Пасішник — головний виконавчий директор JKX, більше 10 років перебував на керівних посадах у компаніях «Укртранснафта», «Укргазвидобування» та «Нафтогаз України». Або Віталій Дороган, який до квітня 2025 року був власне генеральний директором JKX OIL & GAS LIMITED, станом на 2021 рік перебував на посаді заступника фінансового директора ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», яка до 2023 року належала групі «Приват» Боголюбова-Коломойського, а сьогодні передана в управління державі.
Всі вони проходять фігурантами у справі про пособництво державі-агресору, і всі вони пов’язані тим, що є топ-менеджерами групи «Приват». Вони фактично керували російськими активами через багаторівневий офшорний ланцюг (Велика Британія — Нідерланди — Британські Віргінські острови). Формально власність виглядала складно, але реальний контроль залишався в українських бенефіціарів.
Слідство вважає, що саме ця вертикаль забезпечувала безперебійну роботу російських компаній, які прямо годували державний сектор рф. Гроші від «Газпрому» йшли в офшори, а звідти — назад у кишені українських олігархів. Тобто під час війни, коли вся країна збирала на дрони і бронежилети, бізнес-партнери Боголюбова продовжували «прокачувати» російську економіку.
У лютому 2025 року СБУ провела серію невідкладних обшуків: 19 лютого — за місцями проживання фігурантів, 20 лютого — в автомобілі Mitsubishi Outlander Кацнельсона. 24 лютого суд дозволив обшук у квартирі Бакуненка в Києві. Було вилучено телефони, документи, доступи до корпоративних систем.
Однак, з літа 2025 року справа «застигла», досудове розслідування по ній практично не рухається вже понад півроку, і в судовому реєстрі майже не з’являється нових процесуальних документів. Тим часом фігуранти справи, зокрема Бакуненко, Дороган, та Пасішник, досі залишаються на керівних посадах в українських компаніях групи «Приват» або пов’язаних структурах. Деякі з них продовжують керувати активами, які приносять мільйонні прибутки. Таким чином, кримінальне провадження № 22025000000000141, яке мало стати одним із найгучніших доказів роботи на росію українських олігархів під час війни, наразі перебуває в режимі глибокої коми, і поки невідомо, чи буде колись реанімовано.
Як Геннадій Боголюбов продовжує заробляти в Україні попри кримінальні справи та санкції
У лютому 2025 року Рада національної безпеки і оборони України запровадила проти Боголюбова та Коломойського безстрокові персональні санкції — блокування всіх активів і повне обмеження економічної діяльності в Україні. Однак, незважаючи на це, Боголюбов залишається бенефіціаром ряду прибуткових компаній в Україні — як в енергетичній сфері, так і видобувній.
Так, Боголюбов є співвласником 50% ТОВ «Кварцит ДМ» — компанії, що з 1999 року видобуває кварцит на Васильківському родовищі в Дніпропетровській області. Разом з ним у бізнесі — Тімур Міндіч, якому належить інша половина підприємства. З 2022 року справи у компанії стали йти гірше: якщо у 2021 році її дохід складав 31,2 млн грн, то у 2024 році — лише 10,3 млн грн. Крім того, після запровадження санкцій проти Міндіча у листопаді 2025 року Держгеонадра наказом № 463 від 16 грудня 2025 року ще й призупинила дію спеціального дозволу на видобування.
Але це — лише половина картини. Адже паралельно існує ПрАТ «Товкачівський ГЗК», що займається видобутком щебеню, де частка Боголюбова становить 33,15%, — і там жодного призупинення немає. Підприємство не просто працює, а активно розвивається: виробничу потужність нарощено з 600 тисяч до мільйона тонн гірської маси на рік, запущено ділянку помелу, збудовано цех переробки деревної тріски. У листопаді 2025 року компанія похвалилася продовженням лабораторного свідоцтва до 2030 року — і демонструє повну готовність постачати продукцію державним замовникам.
Справжній же масштаб бізнесу Боголюбова зосереджений в енергетиці — і тут цифри вже зовсім інші. Йому через ланцюжок офшорних структур належить 31,1% у ПрАТ «Львівобленерго» — компанії, що контролює розподіл електроенергії для всієї Львівської області. Разом з ним у цьому бізнесі — Ігор Суркіс (43,23%) та Оксана Марченко (14,83%), дружина проросійського політика Віктора Медведчука. Так, стратегічний енергетичний актив західного регіону країни, що воює, залишається у руках підсанкційних осіб та їхніх партнерів, і Боголюбов з Медведчуком фактично є бізнес-партнерами.
Так от щорічно доходи та прибутки «Львівобленерго» зростають в середньому на 25%: якщо у 2022 році компанія заробила 4,7 млрд грн, то за 2024 рік ця сума становила вже 7,2 млрд грн. Чистий прибуток тим часом збільшився з 34,1 млн грн у 2022 році до 861,7 млн грн у 2024 році.
Тобто поки держава намагається дістати Боголюбова з Австрії та притягнути до відповідальності за найгучніший грабунок банку в історії, він разом з дружиною зрадника Медведчука заробляє на стратегічному підприємстві майже мільярд гривень на рік. Крім того, з 2017 року по сьогодні компанія отримала близько 15 млрд грн за державними тендерами. Простіше кажучи: гроші українських платників податків та споживачів електроенергії формують статки людини, проти якої держава запровадила санкції.
Та сама історія і з АТ «Прикарпаттяобленерго», що обслуговує Івано-Франківську область, та має ідентичну структуру власності: Суркіс — 41,76%, Боголюбов — 31,36%, Марченко — 14,6%. Оборот у 2024 році — 4,2 млрд грн, чистий прибуток — 537,2 млн грн.
Крім того, «Львівобленерго» має ще два дочірні підприємства — «Львівенергорембуд» і «Львівенергоком». Перше виконує будівельні та ремонтні роботи в енергетичній сфері, і його оборот за 2025 рік склав 182,6 млн грн. Друге — більш різнопрофільне: інжинірингові послуги, виробництво пластикових пломб та лічильникових шаф, і навіть готель «Морозко» у Славському. Оборот «Львівенергокому» за 2025 рік — 801,4 млн грн.
Боголюбов також має долю в страховому бізнесі. У ПрАТ СК «Інгосстрах» він має частку у 31,4%. Це — страхова компанія, ліцензії якої на сьогодні вже припинені, а сама вона перебуває у процедурі банкрутства. Судячи з її фінансової звітності, доходів компанія не генерує, проте роками фіксується чистий прибуток: 65 млн грн у 2022-му, 21,5 млн — у 2023-му, 24,5 млн — у 2024-му.
Звідки гроші у банкрута без ліцензії — питання, на яке відповідь може ховатись в тому факті, що, за версією правоохоронців, саме через «Інгосстрах» напередодні націоналізації «ПриватБанку» у грудні 2016 року було терміново переказано близько 223 млн грн — і виведено за кордон буквально за добу до визнання банку неплатоспроможним.
Як члени родини Генадія Боголюбова брали участь в його схемах з ПриватБанком
Хтозна, можливо частки в бізнесах Боголюбова найближчим часом будуть примусово конфісковані на користь «ПриватБанку» в рамках виконання рішення лондонського суду. Бо, що характерно, на сьогодні на Генадія Боголюбова в Україні не зареєстровано жодного майна — ані нерухомості, ані автомобілів.
В той же час велика кількість майна записана на його колишніх дружин та на дітей. Наприклад, на Олену Боголюбову — першу дружину олігарха. У її власності — маєток у Козині площею понад 900 квадратних метрів та величезна квартира в Дніпрі на вулиці Шаумяна площею 786 квадратних метрів. Плюс два автомобілі — Mercedes-Benz SL 500 і Toyota Land Cruiser 200.
З 2017 року Олена Боголюбова, чий чоловік розграбував свій банк, тепер судиться з державним «ПриватБанком», намагаючись стягнути з нього понад 700 мільйонів гривень. Суди першої та апеляційної інстанцій частково стали на її бік. Справа нині на розгляді Верховного Суду. Якщо держава програє — виплата ляже на плечі платників податків.
Катерина Чернявська, донька Генадія та Олени Боголюбових, на сьогодні є громадянкою Великої Британії, хоча в Україні зареєстрована як ФОП із видом діяльності «оренда нерухомості». Нерухомості у неї справді вистачає. Тільки в одному елітному будинку на вулиці Грушевського, 9А в Києві впродовж 2019-2020 років вона придбала дві квартири — 246 і 339 квадратних метрів — та шість гаражних місць. Крім того, на неї записана ще одна квартира площею 200 квадратних метрів в Києві на вулиці Івана Федорова, та нежитлове приміщення 110 квадратів — на вулиці Володимирській.
Загальна вартість її київських активів, за підрахунками BlackBox OSINT, складає близько 5 мільйонів доларів. Їздить вона на Lexus RX 450H 2020 року. Її чоловік Дмитро Чернявський — колишній керівник НСК «Олімпійський», що у своїй час потрапив у низку корупційних скандалів довкола реконструкції стадіону до Євро-2012 та звинувачень у можливому потрійному громадянстві.
Рідна сестра Боголюбова — Наталія Шейхетова — формально виглядає скромніше: не має корпоративних прав, не зареєстрована як підприємець. Але на папері за нею — чотири об’єкти нерухомості у Дніпрі та Києві загальною площею понад 700 квадратних метрів. Утім, всі вони перебувають під іпотекою — заставою за позиками від одного й того ж кредитора: рабина Рафаеля Рутмана. Загальна сума «фінансової допомоги» — 246 мільйонів гривень. При цьому Рутман вже ставав власником нерухомості сестри Боголюбова — зокрема ділянки і будинку на Боричевому Току. Хто такий цей кредитор? Впливовий рабин руху Хабад, виконавчий голова Федерації єврейських громад України. У 2025 році він святкував день народження Тимура Міндіча разом із Геннадієм Боголюбовим — так би мовити, у вузькому колі близьких людей.
Наталія — не просто сестра Генадія Боголюбова. Вона — учасниця його схем у «ПриватБанку». За даними BlackBox OSINT, вона безпосередньо фігурувала у матеріалах кримінального провадження, як людина, що у жовтні 2016 року з двох рахунків в кіпрському відділенні «ПриватБанку» переказала 10 мільйонів доларів на особистий рахунок Ігоря Коломойського в тому ж кіпрському відділенні «ПриватБанку» з призначенням платежів «кредитний договір».
«Всього за декілька днів після отримання цих коштів Ігор Коломойський переказав 6 мільйонів доларів США на рахунок підставної компанії Southbay Enterprises Limited в Швейцарії. В листопаді 2016 року Наталія Боголюбова переказала ще понад 11 мільйонів доларів США на кіпрський рахунок Ігоря Коломойського, і через кілька днів після цього Геннадій Боголюбов переказав ще 2 мільйони доларів США на кіпрський рахунок Коломойського. Через кілька днів після цих переказів, в листопаді Ігор Коломойський переказав 6 мільйонів доларів США на рахунок тієї ж підставної компанії Southbay Enterprises Limited в Швейцарії, і ще понад 7 мільйонів доларів США — на рахунок компанії Stalmag Spolka z Ograniczona в кіпрському відділенні АТ КБ «ПриватБанк». Ці операції були проведені напередодні націоналізації АТ КБ «ПриватБанк» в грудні 2016 року», — йдеться в матеріалах справи.
У схемах Боголюбова та Коломойського брав участь і чоловік Наталії Шейхетової Станіслав Шейхетов, який контролює будівельний холдинг «Індепенденс», що зводив преміальні житлові комплекси в Києві та Дніпрі — у тому числі головний офіс «ПриватБанку» і стадіон «Дніпро-Арена». Шейхетов також є директором кіпрської компанії Mervinox Holding Ltd, через яку простежується зв’язок Генадія Боголюбова з його хорватським п’ятизірковим готелем Radisson Blu Resort & Spa, який він намагався приховати від лондонського суду.
Крім того, підконтрольне Шейхетову ТОВ «АК «Перлина» є співзасновником «Митилени», серед учасників якої — ТОВ «Приват Сервіс Центр». Останній виведений на офшор Ravenscroft Holdings Limited. За даними розслідувань, саме через цей офшор лише за три місяці було виведено з «ПриватБанку» 1,8 мільярда доларів. Серед власників того ж «Приват Сервіс Центру» фігурує офшор Shevconn Holdings Ltd, пов’язаний із компаніями «Техспецмонтаж» і «Прадо» — через які з «ПриватБанку» було виведено відповідно 47 і 73 мільйони доларів. Шейхетов, таким чином, опинився в одній корпоративній павутині з інструментами масштабного виведення активів.
Разом з тим, як відомо, Геннадій Боголюбов очолює Дніпровську єврейську громаду, а Станіслав Шейхетов входить до її наглядової ради. За даними СБУ, через структури цієї громади могли відмиватися кошти, виведені з «ПриватБанку». Рабин Рафаель Рутман — той самий, що видав сестрі Боголюбова «позики» на 246 мільйонів гривень під заставу нерухомості, — є одним із ключових гравців цього кола.
Тож, як бачимо, не зважаючи на вже відомі факти, що вказують на систематичні продумані до деталей механізми грабунку «ПриватБанку», до яких Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов підключили велику кількість людей, в тому числі своїх родичів, сам Боголюбов по сьогодні залишається недоторканим, продовжує перебувати на свободі та й далі заробляє мільйонні статки на українській енергетиці (як це робить і інший герой наших розслідувань Костянтин Григоришин) та видобутку українських корисних копалин.
