Поки Сагунівська сільська територіальна громада отримує відзнаки на міжнародних форумах у Києві, а саме Бодяненко Ірину Сагунівську сільську голову, та звучать гучні слова про підтримку оборони, всередині самої громади назріває конфлікт, який ставить під сумнів цей публічний образ. Місцеві депутати та мешканці озвучують серйозні претензії до дій керівництва громади, які, якщо підтвердяться, можуть свідчити про системні проблеми в управлінні.
Структура ради та виконавчого комітету
За словами представників депутатського корпусу, у громаді було передбачено близько 1 мільйона гривень на створення Алеї слави загиблих військових. Однак станом на сьогодні цей проєкт так і не реалізований. Кошти, як стверджують заявники, не були використані за призначенням. У зв’язку з цим виникають логічні питання: де наразі перебувають ці гроші, чи були вони перерозподілені, і хто саме ухвалював рішення щодо їх фактичного невикористання.
Черкаси долучилися до ІІ Міжнародного форуму згуртованості 2026
Не менш гострою є ситуація із підтримкою військових. У громаді нібито діє програма, яка передбачає виплату 15 тисяч гривень кожному мобілізованому. Водночас частина мешканців заявляє, що ці кошти або не виплачуються взагалі, або надаються вибірково. Якщо це відповідає дійсності, постає питання не лише ефективності програми, а й прозорості її реалізації: скільки військових фактично отримали допомогу, які суми були виплачені і чи існує відкрита фінансова звітність.
Ще більш чутливим є питання допомоги родинам загиблих військових. У публічному просторі звучать твердження, що громада не забезпечує належної підтримки, зокрема не бере на себе витрати на поховання та не надає фінансової допомоги сім’ям. Такі заяви потребують негайної перевірки, адже йдеться про базові соціальні зобов’язання громади перед тими, хто втратив найрідніших у війні.
Окремий блок претензій стосується фінансового управління. Деякі місцеві активісти заявляють, що громада фактично живе без повноцінно затвердженого бюджету, а ключові рішення ухвалюються через виконавчий комітет. Якщо ця інформація підтвердиться, це може свідчити про порушення бюджетного процесу і вимагатиме правової оцінки.
Також лунають заяви щодо позиції керівництва під час голосувань про виділення коштів військовим. Зокрема, депутати стверджують, що відповідні рішення не підтримувалися. Перевірити це можна через аналіз протоколів сесій і результатів голосувань.
Серед інших озвучених проблем — можливі збої в роботі соціальних служб, недостатня підтримка людей похилого віку та суперечливі питання взаємодії з релігійними громадами. Водночас частина формулювань, які використовуються у публічному просторі, є емоційними і потребує обережної перевірки, щоб відокремити факти від оцінок.
Усі ці заяви формують різкий контраст із публічним іміджем громади, яка отримує нагороди за підтримку оборони. Саме тому ситуація потребує не політичних оцінок, а чітких відповідей на конкретні питання. Зокрема: який реальний обсяг допомоги було надано військовим, як використовуються бюджетні кошти, чому не реалізовані окремі рішення і чи відповідає діяльність органів місцевого самоврядування чинному законодавству.
Станом на момент підготовки матеріалу публічна позиція керівництва громади щодо цих звинувачень відсутня або не була надана. Водночас очевидно, що ситуація виходить за межі внутрішнього конфлікту і потребує уваги контролюючих органів та правоохоронних структур.
У підсумку історія Сагунівської громади виглядає як типовий для України контраст: гучні відзнаки на національному рівні та серйозні запитання на місцях. І головне тут не в інформаційному шумі чи критиці, а в тому, чи відповідає реальний стан справ тим заявам, які звучать зі сцени.
Потребно також узнати хто був ініціатором на нагороду такої непорядної сільської голови і провести службове розслідування і наказати цих людей.
