Від фронтових портретів і документальних колажів до сучасного іконопису — українські митці перетворили мистецтво на потужний інструмент правди, культурної дипломатії та національного спротиву російській агресії
Прописні істини стосовно значення живописного мистецтва у нашому існуванні беззаперечно свідчать, що воно відіграє незамінну роль у житті будь-якої людини, впевнено слугує надпотужним джерелом емоційного розвантаження, вміло розвиває образне мислення і формує позитивний естетичний смак. Живописні твори здатні й прикрашати наш буденний простір, і вкрай глибоко впливати на свідомість, і спонукати до філософських роздумів. Додаткових (більш розширених та вагомих) функцій це мистецтво набуло в буремні для Украіни воєнні часи сьогодення. Сучасне українське живописне та візуальне мистецтво стало вельми потужною зброєю, що не лише фіксує страшні злочини російської агресії, але й транслює всій планеті правду про війну, розпочату путінською росією проти незалежної України.
Наразі українські художники перетворилися на образотворчих літописців, які (за допомогою фарб та пензлів) документують (іноді навіть нестерпну) біль, страшні руйнування та героїчний спротив нашого народу, трансформують патріотичне сприйняття воєнних подій у візуальні образи.
Роль сучасного живописного мистецтва в боротьбі України проти російської агресії, насправді, – неоціненна! Адже з перших днів повномасштабного вторгнення українські митці відмовилися від традиційного лояльного гасла: «Мистецтво заради мистецтва». Їхня творчість стала вагомою частиною інформаційного спротиву української нації та її культурної дипломатії.
Безсумнівно, художні картини виконують одразу кілька критично важливих функцій у перебігу цієї війни з точки зору справедливої боротьби нашого народу.
По-перше, візуалізують документування рашистських злочинів. Тобто живописні твори фіксують жорстку реальність (зруйновані ворогом міста, воєнні злочини агресорів), не даючи світу забути чи втомитися від теми російсько-української війни.
По-друге, відбувається так званий терапевтичний вираз людських емоцій. Живописне полотно допомагає суспільству пережити реальні страх, гнів і розпач, трансформуючи їх у віру в нашу перемогу, до якої веде складний тернистий шлях.
По-третє, впевнено прогресує культурна дипломатія. Ми спостерігаємо багаточисельні художні виставки, які проходять по всьому світу і які доступно (мистецькими методами) пояснюють справжню українську ідентичність та реальність нашої боротьби проти російських агресорів.
Звісно, перелік видів творів сучасних українських художників – доволі широкий. Вітчизняні митці працюють у різних стилях та техніках: від традиційного живопису до цифрової графіки.
Спробую навести найяскравіші приклади того, як художники реагують на непрості виклики воєнної сучасності.
1. Леся Хоменко, серія картин «Макс в армії»
«Уявна відстань»
Леся Хоменко народилася 1980 року в Києві, Україна. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури у 2004 році. 2005-2006 – резиденція в Центрі сучасного мистецтва Києво-Могилянської академії, Київ; 2008 – резиденція в LIA («Leipzig International Art Program»), Лейпциг. Співзасновниця та учасниця групи Р.Е.П. (з 2004) та кураторської групи Худрада (з 2008). Входила до шорт-листа Премії PinchukArtPrize (2009, 2011 та 2013), Future Generations Art Prize з групою Р.Е.П. (2012), заснованої Віктором Пінчуком, та Премії імені Казимира Малевича (2012 та 2016).
Її роботи знаходяться в публічних колекціях, серед яких Музей Людвіга (Угорщина), Art Collection Telecom ( Німеччина) та Альбертінум ( Німеччина). Роботи пані Лесі були показані на кількох персональних і групових виставках, зокрема в Українському музеї в Нью-Йорку, Нью-Йорк (США); Альбертінумі, Дрезден (Німеччина); паралельній події 59-ї та 60-ї Міжнародної художньої виставки Венеціанської бієнале, Венеція (Італія); Європейському парламенті (Бельгія); Музеї Фолькванг (Німеччина); Фрідман Галереї, Нью-Йорк (США). Роботи пані Хоменко висвітлювали та рецензували The New York Times, The Washington Post, The New Yorker, The Art Newspaper та Frieze, серед інших.
Пані Леся брала участь у програмах резиденцій Oasis Pointe Residences, Маямі, США (2022 – 2023): Martha MOCA Artist Residency, NJ, USA (2022); Emergency Residency Ujazdowski Castle, Warsaw, PL (2022); Робоча Кімната, Івано-Франківськ, UA (кураторка та учасниця, 2022); Зальцбурзька міжнародна літня академія образотворчого мистецтва, Зальцбург, AT (2020); LIA (Leipzig International Art), Лейпциг, DE (2008); Центр дослідження візуальної культури, Київ, UA (2005-2007).
Пані Леся створила серію живописних робіт, присвячених воїнам-добровольцям. Портрети (серед яких юристи, IT-фахівці, інженери, живописці) художниці надсилав її чоловік, який пішов воювати на фронт. Ці роботи увійшли до масштабної виставки «Це Україна: Захищаючи свободу», показавши світові героїчне обличчя українського спротиву.
2. Яна Кононова, документальні фотографії та колажі «Ізюмський ліс»
«Ізюмський ліс»
Яна Кононова народилася на острові Піраллахи в Каспійському морі, (Азербайджан). Під час Нагірно-Карабаської війни її родина емігрувала в Україну.
Має академічну освіту в галузі суспільних наук і ступінь доктора філософії у соціологічних науках. Вона закінчила фотошколу Віктора Марущенка, а потім навчалася на довготривалому курсі фотографії, організованому Image Threads Collective (США). У 2019 року пані Кононова отримала премію Bird in Flight Prize у номінації «Відкриття року», а у 2022-ого стала лавреаткою премії Hariban Award від студії Benrido. У 2023 року вона стала номінаткою міжнародної програми для фотографів FUTURES 2023 від голандської інституції FOTODOK. Її роботи експонувалися у Бостонському музеї образотворчих мистецтв, Бостон (США), Музеї комунікації у Берліні (Німеччина), у FOTODOK, Утрехт (Голандія).
Художниця переосмислює документальні кадри деокупованих територій Харківської області. Її проєкт про ексгумацію тіл в Ізюмі виводить документальний кадр на рівень високого художнього узагальнення. Концентруючись на обличчях працівників ДСНС на тлі темного лісу, вона створює сильний візуальний документ людської трагедії та гідності.
3. Нікіта Тітов, плакати
«Памʼять»
Народився 1973-ого, відомий український художник, плакатист, ілюстратор, театральний художник. Перший плакат «Країна народжується» зробив під час Майдану (2013).
Нікіта Тітов працює зі «швидкими відповідями» на події на фронті. Роботи Нікіти Тітова відрізняються лаконічністю, але влучають прямо в серце, стаючи символами стійкості.
4. Микола Мединський, ікони
«Святий мученик Назарій»
Фронтовий капелан Микола Мединський, член Національноі Спілки художників України, священик художник, іконописець, блогер, громадський діяч.
Своїми духовними живописними роботами він прагне закарбувати духовні цінності християнства для майбутніх поколінь, користуючись сучасним поглядом на споконвічні іконописні традиції та канони.
Отож, сучасне українське образотворче мистецтво – це не просто мистецьке відтворення дійсності, це – напрочуд дієвий інструмент боротьби української держави за свою незалежність.
А кожна живописна картина є вельми потужним голосом України на планеті Земля, який вщент руйнує російські пропагандистські фейки та впевнено доводить непереможність українського героїчного духу.
Тетяна КРЕМЕШНА-МОРАЧЕВСЬКА
