Хто санкціонував варварство на Липинського В’ячеслава, 4-В?
У буферній зоні Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО прямо зараз відбувається тихе вбивство унікального 4-поверхового флігеля архітектора М. Гарденіна. Поки комерційні структури буквально розривають будівлю зсередини, Міністерство культури України пішло на «дно» та свідомо ігнорує запити журналістів.
Як 5 днів перетворити на місяць мовчання в охоронній зоні
Коли на кону стоїть фізичне виживання історичного флігеля в охоронній зоні ЮНЕСКО кожен день має значення. Закон України «Про доступ до публічної інформації» дає розпоряднику всього 5 робочих днів на відповідь. Але в кабінетах Мінкульту вигадали власну «юриспруденцію». Щоб сховати документи та прикрити ділків, чиновники одним розчерком пера перейменували незручний інформаційний запит медіа на звичайне «звернення громадян» і продовжили строк розгляду до 30 днів.
Варварство в реальному часі
Історичний будинок за адресою місто Київ, вул. Липинського Вячеслава, 4-В уже не просто під загрозою — протягом 14 років його знищують щодня на очах у киян. Реальна картина навколо пам’ятки архітектури є катастрофічною.
Руйнування фасаду промисловим обладнанням. У підвальних приміщеннях флігеля засіли комерційні структури. Вони встановили потужне промислове устаткування, постійні вібрації якого безповоротно руйнують унікальний автентичний фасад будівлі.
Окрім гігантських промислових витяжок, автентичний фасад флігеля архітектора М. Гарденіна спотворено самовільною прибудовою додаткової вхідної групи. Пробивший старовинну стіну, варвари змонтували громіздкий металевий заґратований павільйон із навісом, який веде у підвальні приміщення. Цей металевий монстр повністю руйнує архітектурний ансамбль будинку, закриває елементи історичної кладки та перетворює пам’ятку в охоронній зоні ЮНЕСКО на занедбаний склад. Саме на цей капітальний архітектурний вандалізм Мінкульт вирішив «відповідати» цілих 30 днів.
Ба більше, новобудову, зведену з тильного боку будинку, незаконно, «по-живому» під’єднали до інженерних мереж історичного флігеля. Для цього у фундаменті та опорних стінах пам’ятки архітектури тупо пробили наскрізні отвори, що несе пряму загрозу обвалу всієї конструкції.
Це не просто порушення правил експлуатації — це відвертий кримінал та свідоме нищення культурної спадщини міста.
У розпорядженні редакції «Нашої версії» наявні фотодокази того, на що комерсанти перетворили стіни садиби архітектора М. Гарденіна. Старовинну цегляну кладку буквально «прошили» металевими анкерами, щоб закріпити масивні промислові витяжні труби та вентиляційні короби, які тягнуться від самого підвалу до даху будівлі. Це обладнання не просто спотворює зовнішній вигляд пам’ятки — під час роботи воно створює постійний вібраційний фон, який крок за кроком руйнує опорні стіни та призводить до розходження тріщин по фасаду. Саме цю страшну картину чиновники Мінкульту намагаються приховати від журналістів, затягуючи надання відповідей.
Схема чиновницького саботажу: як Мінкульт ховає документи
Аби зупинити це варварство та з’ясувати, чому столичний Департамент охорони культурної спадщини закриває на це очі, 18 травня 2026 року «Наша версія» направила офіційний Запит на отримання публічної інформації безпосередньо до Міністерства культури України.
Журналісти поставили міністерству чіткі запитання: чи проводилися перевірки цих фактів, чи виносилися приписи про припинення руйнівних робіт і чому будівлю досі не захищено на найвищому державному рівні?
Реакція Мінкульту виявилася класичним проявом кругової поруки. Уже наступного дня, 19 травня 2026 року, заступник міністра культури Євген Лавро та виконавець Ольга Пахомова видають лист № 257/ЗМІ-304/26-ЗПІ. Вони цинічно заявили, що гострі питання медіа про руйнування будинку… «потребують створення нової інформації та опрацювання норм законодавства». На цій підставі запит журналістів незаконно перевели у статус звичайного «звернення громадян» та продовжили строк розгляду до 30 днів.
Подвійне правопорушення: коли мовчання стає співучастю
Штучне затягування часу за умов, коли будинок на Липинського, 4-В руйнується промисловими вібраціями, — це вже грубе порушення закону. Проте чиновники пішли далі.
Встановлений ними самими 30-денний строк розгляду закінчився ще 18 червня 2026 року. На календарі — кінець червня. Жодної відповіді, жодного документа на адресу редакції від відомства Т. Бережної так і не надійшло. Міністерство просто грає у мовчанку.
У такій ситуації кожен день зволікання Мінкульту — це пряме підігрування комерсантам. Поки чиновники ігнорують закон, промислові машини у підвалі продовжують добивати фундамент і фасад історичної садиби.
Особлива небезпека та цинізм дій посадовців Міністерства культури України полягає в тому, що історичний флігель №4-В по Липинського В’ячеслава розташований в межах буферної (охоронної) зони об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відповідно до ст. 5, 22, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», будь-яке втручання, реконструкція чи зміна функціонального призначення будівель у цій зоні перебувають під прямим державним контролем Мінкультури. Таким чином, штучне затягування часу та продовження строку розгляду запиту до 30 днів розпорядником відбулося щодо об’єкта, який охороняється міжнародним правом, що завдає прямої шкоди міжнародному іміджу України.
Скарга Омбудсмену та заява міністру
Редакція «Нашої версії» не дозволить чиновникам своєю бездіяльністю допомагати нищити історію Києва. Офіційно направлено скаргу про адміністративне правопорушення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з вимогою: порушити проти заступника міністра Є. Лавро та виконавця О. Пахомової провадження за ст. 212-3 КУпАП (Порушення права на інформацію) та скласти адмінпротокол.
Одночасно супровідну вимогу надіслано особисто міністру культури Т. Бережній з вимогою негайно припинити саботаж підлеглих, змусити їх надати документи та ініціювати внутрішнє службове розслідування.
Ми не дамо зам’яти справу знищення флігеля Архітектора Миколи Гарденіна. Руйнівники фасаду та чиновники, які їх прикривають своєю мовчанкою, мають понести відповідальність. «Наша версія» чекає на реакцію Секретаріату Омбудсмана та готує матеріали для правоохоронних органів.
Далі буде.
