Чергова страшна аварія на трасі в Березанському районі Миколаївщини забрала життя 12 людей. За кожною цифрою статистики стоять людські долі, сім’ї, діти, батьки та друзі, які вже ніколи не дочекаються своїх рідних додому.
Слідство має встановити безпосередні причини трагедії: технічний стан транспортних засобів, дії водіїв, погодні умови та інші обставини. Проте суспільство має право поставити ширше питання: чи могла ця трагедія не статися, якби держава та місцева влада роками приділяли більше уваги безпеці цієї траси?
Кровавий рахунок небезпечної дороги
Автошлях Одеса — Миколаїв давно користується сумною репутацією серед водіїв. Високе транспортне навантаження, значна кількість вантажного транспорту, відсутність роздільних бар’єрів на окремих ділянках та обмежені можливості для безпечного обгону створюють постійні ризики.
Експерти з безпеки дорожнього руху неодноразово наголошували: сучасні магістралі між великими містами повинні мати щонайменше чотири смуги руху та фізичне розділення зустрічних потоків транспорту. Відбійники часто стають тією межею, яка відокремлює звичайну ДТП від масової загибелі людей.
Натомість жителі регіону роками спостерігають іншу картину. У містах продовжують реалізовуватися проєкти благоустрою, встановлюються нові огорожі, укладається тротуарна плитка, проводяться роботи, важливість яких часто викликає дискусії серед громадськості. Водночас стратегічно важливі траси залишаються небезпечними.
Питання до чиновників
Суспільство має право запитати у представників місцевої влади Миколаївської та Одеської областей, а також у профільних державних органів, відповідальних за розвиток транспортної інфраструктури:
- скільки коштів було спрямовано на підвищення безпеки траси Одеса — Миколаїв за останні роки;
- чи існують затверджені проєкти розширення дороги до чотирьох смуг;
- які заходи вживалися для зменшення аварійності;
- чому на окремих ділянках досі відсутні сучасні бар’єрні огородження та безпечні транспортні розв’язки.
Адже якщо аварії на певній дорозі відбуваються регулярно, це вже не лише питання помилок окремих водіїв. Це питання системної безпеки.
Другий фронт трагедії — медицина
Окремої уваги заслуговує готовність системи екстреної медичної допомоги до подібних катастроф.
Під час масштабних ДТП вирішальними стають перші хвилини після аварії. Саме від швидкості надання допомоги часто залежить, чи виживе постраждалий.
Водночас у громадськості виникають питання щодо медичної інфраструктури Березанського напрямку:
- чи достатньо бригад екстреної медичної допомоги працює в районі;
- чи існують мобільні пункти реагування на масові ДТП;
- чи забезпечені медичні заклади сучасними реанімаційними відділеннями;
- чи достатньо травматологічних потужностей для одночасного прийому великої кількості постраждалих;
- чи створені резерви донорської крові та плазми;
- чи відповідає потребам регіону матеріально-технічне оснащення центру екстреної медичної допомоги.
Кожна хвилина затримки може коштувати людського життя.
Час для рішень
Трагедія в Березанському районі повинна стати не черговим інформаційним приводом, який забудуть через кілька днів, а сигналом для негайних дій.
Потрібна комплексна державна програма модернізації траси між Одесою та Миколаєвом із розширенням найбільш небезпечних ділянок, облаштуванням роздільних відбійників, сучасним освітленням та системами контролю руху.
Не менш важливим є посилення мережі екстреної медичної допомоги вздовж стратегічних автошляхів півдня України.
Загиблі вже не повернуться додому. Але влада всіх рівнів має зробити все можливе, щоб наступна трагедія не забрала ще десятки життів.
Бо головне питання сьогодні звучить просто: скільки ще людей повинно загинути, перш ніж безпека на цій дорозі стане справжнім пріоритетом держави?
В контексті — Трагедія на трасі М-14: 12 загиблих і знову питання до безпеки дороги
4 липня на трасі М-14 «Одеса — Мелітополь — Новоазовськ» у Березанському районі Миколаївської області сталася одна з наймасштабніших дорожніх трагедій останніх років. Внаслідок зіткнення маршрутного мікроавтобуса Mercedes Sprinter із вантажівкою Volvo загинули 12 людей, ще шестеро отримали травми різного ступеня тяжкості.
За даними правоохоронців, аварія сталася близько 7:40 між селами Красне та Нечаяне. Спочатку повідомлялося, що водій мікроавтобуса втратив керування, виїхав за межі проїзної частини, після чого транспортний засіб перекинувся та опинився на зустрічній смузі, де сталося лобове зіткнення з вантажівкою.
Втім, у ході розслідування правоохоронці озвучили іншу версію подій. За попередніми даними, причиною аварії могло стати порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля Nissan Murano, який виїхав на зустрічну смугу та створив аварійну ситуацію для маршрутного автобуса. Після ДТП водія Nissan було розшукано та затримано. Наразі вирішується питання щодо оголошення йому підозри.
Найбільший удар прийняли на себе пасажири мікроавтобуса. На місці трагедії загинули водій та вісім пасажирів. Ще троє постраждалих померли вже у лікарні, незважаючи на зусилля медиків. Серед травмованих опинилася також 15-річна дівчина.
У зв’язку з трагедією в Миколаєві було оголошено День жалоби. Відомо, що серед загиблих та постраждалих були працівники КП «Миколаївелектротранс» та члени їхніх родин.
Однак ця аварія вкотре порушує питання не лише про дії конкретних водіїв, а й про загальний стан безпеки на трасі М-14. Навіть якщо слідство встановить безпосередню вину окремих учасників дорожнього руху, залишається відкритим питання: чому одна з найважливіших транспортних артерій Півдня України продовжує залишатися місцем регулярних смертельних ДТП?
Експерти вже багато років наголошують на необхідності модернізації траси, розширення її до чотирьох смуг руху, встановлення роздільних відбійників та створення сучасної інфраструктури безпеки. Проте чергова трагедія свідчить про те, що системні проблеми досі залишаються невирішеними.
Не менш гостро постає й питання готовності системи екстреної медичної допомоги до реагування на катастрофи такого масштабу. Час доставки постраждалих до лікарень, наявність сучасних реанімаційних відділень, резервів донорської крові та спеціалізованих травматологічних центрів часто визначають, чи матиме людина шанс на життя після важкої аварії.
Слідство встановить безпосередніх винуватців ДТП. Але суспільство має право вимагати відповіді й на інше питання: чому після численних смертельних аварій на трасі Одеса — Миколаїв держава досі не створила умов, які б мінімізували ризик подібних трагедій у майбутньому?
Це не перша трагедія: історія повторюється
Найстрашніше в цій історії те, що нинішня трагедія — не випадковість, а черговий епізод багаторічної серії смертельних аварій на трасі М-14 Одеса — Миколаїв.
Лише кілька років тому, у вересні 2021 року, неподалік села Красне Березанської громади сталася одна з наймасштабніших аварій на цій самій дорозі. Тоді рейсовий мікроавтобус зіткнувся з вантажівкою. За офіційними даними, загинули дев’ять людей, ще восьмеро отримали травми.
Минуло кілька років. Змінилися чиновники, змінилися уряди, змінилися керівники профільних служб. Але не змінилася сама дорога.
Після тієї трагедії суспільству обіцяли зробити висновки, посилити безпеку, зменшити аварійність. Однак сьогодні ми знову бачимо десятки людських жертв на тому самому напрямку.
Саме тому виникає закономірне питання: якщо на одній і тій самій трасі регулярно відбуваються ДТП з великою кількістю загиблих, чи достатньо було зроблено державою для усунення причин такої аварійності?
Йдеться не про встановлення вини у конкретній дорожньо-транспортній пригоді — це компетенція слідства та суду. Йдеться про відповідальність за стан інфраструктури. Адже сучасні автомагістралі такого навантаження у більшості європейських країн обладнані чотирма смугами руху, роздільними відбійниками, сучасним освітленням та системами організації дорожнього руху.
На жаль, траса Одеса — Миколаїв і сьогодні на багатьох ділянках залишається дорогою підвищеної небезпеки.
Тому суспільство має повне право поставити незручні запитання до органів влади, відповідальних за розвиток транспортної інфраструктури:
- чому проєкт реконструкції цієї стратегічної траси досі не завершений;
- скільки коштів було витрачено на другорядні об’єкти благоустрою, тоді як одна з найнебезпечніших доріг країни роками потребує капітальної модернізації;
- коли на трасі з’являться чотири смуги руху, сучасні відбійники та безпечні транспортні розв’язки;
- чому після трагедії 2021 року не були реалізовані системні рішення, які могли б зменшити ризик нових масових аварій.
Людське життя повинно коштувати дорожче за будь-які декоративні паркани, нову тротуарну плитку чи інші проєкти благоустрою. Бо поки чиновники звітують про освоєння бюджетів, траса Одеса — Миколаїв продовжує збирати свій кривавий урожай.
