Репортаж шеф-редактора BILD із секретного підрозділу безпілотних систем показує, як українські FP-1 щоночі вирушають у багатогодинні місії, завдаючи ударів по стратегічних об’єктах країни-агресора та демонструючи нову філософію війни
Українські далекобійні безпілотники FP-1 дедалі частіше досягають стратегічних цілей у глибокому тилу Росії. Репортаж BILD із секретного підрозділу БПЛА розкриває, як працюють українські оператори, чому дрони стали одним із найефективніших інструментів сучасної війни та як технологічна перевага змінює баланс сил.
«Ми захищаємо нашу країну та нашу свободу». Шеф-редактор BILD побував в українському підрозділі БПЛА, який завдає ударів по Росії.
Посеред ночі на полі на сході України панує зловісна тиша. Українські військові під зоряним небом готують безпілотники до ударів по Росії. Дрони FP-1, схожі на маленькі гвинтові літаки, чекають свого часу.
Люди, які ведуть тут війну безпілотників, останніми місяцями досягли того, що бойові дії раптово пішли не на користь Москви. В українців знову з’являється надія, бо удари по нафтових об’єктах у Росії переносять війну туди, де вона почалася. BILD дозволили протягом однієї ночі супроводжувати український «1-й окремий центр безпілотних систем», який діє в умовах найсуворішої таємності.
Майже опівночі ми виїжджаємо з Дніпра на схід до фронту. Година їдемо путівцями до покинутого будинку. Звідти інша машина відвозить нас на поле. Там, нарешті, перед нами опиняються вони — українські безпілотники FP-1. Військовий із позивним «Фенікс» пояснює принцип їхньої роботи: «По суті, це зовсім звичайний літак. Як цивільний літак він має двигун і навігаційні системи, які вказують йому шлях до мети». Двигуни таких БПЛА часто належать до класу двигунів малих літаків. Після запуску безпілотники більше не керуються. «Ними не керують дистанційно. Вони виконують заздалегідь запрограмовану місію», — розповідає Фенікс.
Цієї ночі безпілотники подолають до 2000 кілометрів. Куди саме вони полетять, військовий не каже. Ми не знаємо, скільки інших безпілотників буде запущено цієї ночі в Україні. Скільки українських військових стоять на інших полях та програмують свої цілі. Для подолання російської ППО потрібно більше однієї атаки. Дрони летять хвилями, виконують маневри та вводять оборону в оману, щоб у результаті частина безпілотників вразила свої цілі.
«Фенікс» пояснює, наскільки небезпечна кожна місія: «Ми завжди виходимо з того, що самі можемо зазнати атаки. Тому вживаємо максимальних заходів безпеки». Заходи безпеки, тобто збереження в таємниці всіх наших маршрутів забезпечують нам безсонну ніч. Але, можливо, вони також рятують життя.
Солдати оснащують безпілотники вибухівкою, готують їх до запуску та відходять. Двигун звучить як великий мопед. Раптом лунає гучне шипіння. Перший безпілотник злітає. Потім такі. Протягом кількох хвилин вони один за одним зникають у зоряному небі та відлітають до Росії.
Поки ми сидимо на полі, я запитую себе: наскільки це небезпечно? І як росіяни досі не виявили нас за допомогою своїх розвідувальних БПЛА? За кілька хвилин після запуску ми зустрічаємо командира підрозділу. Те, що самі військові будь-якої миті можуть стати метою, для нього повсякденна загроза: «Звичайно, це високий ризик. Росія розуміє величезний ефект нашої роботи. Тому ми самі є важливою метою».
Безпілотники FP-1, каже командир, «це великі літаки з великим корисним навантаженням». Польоти здійснюються практично щоночі: «Кожної ночі. Залежно від планування, мети та маршруту».
На питання, чому Україна зараз випереджає Росію у війні безпілотників, він відповідає без вагань: «Бо право на нашому боці. Тому що ми захищаємо нашу країну та нашу свободу. У нас немає іншого вибору, окрім як бути кращим».
Потім командир прощається. Солдати збирають своє спорядження та зникають у темряві. Високо над ними безпілотники FP-1 продовжують летіти у напрямку Росії — годинами, глибоко в російський тил. Наступного ранку російські державні ЗМІ повідомляють про нові атаки безпілотників на нафтопереробні заводи. Щонайменше один із багатьох безпілотників, запущених учора з полів України, прорвався.
