Дівчина, яка приховувала від мами правду про фронт, загинула зі зброєю в руках, виконуючи свій військовий обов’язок
Днями минуло два роки по загибелі юної українки. Юлія Бояновська віддала життя за Україну у 19 років. Вона була серед тих молодих українців, які опинилися на передовій не заради слави, а тому, що країну потрібно було захищати. Її останні слова матері — «Все люкс» — сьогодні звучать особливо боляче. Юлія більше не повернеться додому, але її ім’я має залишитися в українській пам’яті.
12 серпня 2024 року вона прийняла свій останній бій біля Греківки на Луганщині. Їй було лише 19 років. Юлія Бояновська — боєць 3-ї штурмової бригади. Дівчина, яка постійно була там, де найгарячіше: передова, штурми, піхота. Авдіївка, Луганський і Донецький напрямки…
Юлія берегла маму й майже не розповідала їй про справжню небезпеку. Казала, що їхня бригада далеко від передової, десь у тилу під Харковом. Не хотіла, щоб мама хвилювалася. Востаннє вони говорили в неділю ввечері. Юлія попередила, що їх відправляють на позиції щонайменше на п’ять днів.
Мама запитала те, що питала завжди:
— У тебе все добре?
— Все люкс, — відповіла донька.
Тільки цього разу в голосі вже чулася втома…
А у вівторок вранці мама дізналася найстрашніше. Юлії більше немає. Вона загинула в бою, зі зброєю в руках, виконуючи свій військовий обов’язок.
Її більше не обійме мама. Не дочекається тато. Не зустріне вдома молодший брат. Не повернеться їхня «квіточка»… Їй було всього 19 років.
Юлія віддала своє життя за Україну — за можливість для інших жити, працювати, любити, обіймати рідних і просто прокидатися вранці.
Війна забирає найкращих. Але вони не мають помирати вдруге — у нашій пам’яті.
Пам’ятаймо Юлію Бояновську. Пам’ятаймо кожного й кожну, хто віддав найдорожче за Україну.
Світла пам’ять тобі, Юліє. Дитино, зіронько, лебідонько…
Лети. Твоє ім’я назавжди має залишитися серед тих, кому Україна завдячує своїм життям.
