24 лютого 2022 року армія РФ розпочала широкомасштабну війну проти України. Буча та Ірпінь, Маріуполь й Одеса, Харків й Ізюм, Київ і Бахмут… Бої, окупація, звільнення, масові поховання, прощання із загиблими. Фотосвідчення від кореспондентів Радіо Свобода: війна очима тих, хто був у самому її епіцентрі.
Знищена російська техніка на вулиці Вокзальній у Бучі, фото від 1 березня 2022 року. (Автор: Сергій Нужненко, фотокореспондент Радіо Свобода)
Сергій Нужненко написав: «Це одна з перших колон російської армії, яка увійшла в Бучу. Фото було зроблено 1 березня. 3 березня місто окупувала російська армія».
«27 лютого я побачив у Telegram відео знищеної колони російської техніки в Бучі. Дізнався від колег про можливі маршрути до міста й 1 березня ми поїхали туди. Всі були розгублені, ніхто не розумів, що відбувається й чого очікувати. Це було за два дні до того, як місто окупували. Я не можу не запитувати себе: чи ті люди, з якими я розмовляв – і яких я закликав евакуюватись і які запевняли мене, що все буде добре – взагалі досі живі».
Російські війська не змогли оточити чи захопити Київ, і зрештою вийшли з регіону
Еймос Чаппл написав: «Ця фотографія була зроблена менш ніж за три тижні до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну та практично знищила Маріуполь. Було дивно бути там тоді й чути, як місцеві жителі говорять, що вони відчувають, що вторгнення РФ можливе, продовжуючи жити звичним життям»
Російська армія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року
Агресія Росії проти України розпочалася наприкінці лютого 2014-го із захоплення Криму
Сергій Нужненко написав: «Межа між смертю та життям. На горизонті палає і димить окупована Буча. Мирні жителі, які потрапили в пастку, намагаються втекти від бойових дій, виходять, одягнені у все біле, з білими прапорами в руках»
Нужненко написав: «18 червня у Києві відбулося прощання з відомим громадським активістом і журналістом Романом Ратушним. Серед мовчазного натовпу скорботних, які прийшли вшанувати його пам’ять, було чимало заплаканих облич. У день російського вторгнення Ратушний брав участь у боях під Києвом, а згодом пішов до війська».
«5 липня Ратушному виповнилося б 25 років. 9 червня він загинув у бою під Ізюмом, воюючи за свою країну. Особисто я не був знайомий із Романом, хоча наші дороги не раз перетиналися на різних акціях протесту в Києві, де він завжди брав участь…Жоден вогонь не може спалити полум’я, Романе!»
Мар’ян Кушнір написав: «Основний театр бойових дій перемістився на схід України, зокрема в Донецьку та Луганську області. Українські війська маневрують засіяними полями Донбасу. Доки військові ЗСУ тримають свої лінії оборони, внаслідок обстріл армією РФ горять і гинуть посіви»
Сергій Нужненко: «В окопі на передовій ми говорили про історію, про давнину, про те, як Денис проводив розкопки на півдні і вчив молодь берегти культурну спадщину. Ми разом сміялися, що він тепер археолог на Донбасі. Війни без чорного гумору не буває, а журналісти на війні подекуди є єдиними невійськовими людьми, з якими бійці можуть зустрітися і згадати минуле життя, яке здається таким далеким»
Геннадій Афанасьєв був кримським активістом, який виступив проти незаконної російської анексії півострова і був заарештований ФСБ, У російській в’язниці Афанасьєв провів два роки. Потім у 2014-2018 рока був автором Крим.Реалії.
Із перших днів широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Геннадій Афанасьєв взяв до рук зброю: спочатку захищав Київ, а потім воював на Харківщині і Донбасі. Загинув на Луганщині.
