Душа шукала втіху у сльозі,Просила радість плакати й сміятись.Схилила очі вмити у росі.Щоб краще їй у сяєві сіяти.Зайшла до мрій свого веління,Душа себе навчилась рятувати.Без чар і див до свого стремління,Навчила серце вірити й кохати.Ласкавим ритуальним жестом світ,Зробила долю ясним світобожим.Поклала на стежину дивоцвіт,Що має сонячне цвітіння Боже.Тепер душа небесами злита,Блаженна віра в сонячній покрові.Богиня мрій зорями прошита,Готова люд змінити для любові.Шляхи відкрити мудрим на добро,Яскравий образ злагоді створити.Щоб щастя з миром всюди зацвіло,Потрібно Україну всім любити! Іван Іванович Давиденко
ДУША СЕБЕ НАВЧИЛАСЬ РЯТУВАТИ
