Свята Тетяна, диякониса римської церкви, прийняла мученицьку смерть за віру в Ісуса Христа. Її подвиги, молитви та стійкість перед тортурами стали прикладом незламності для християн усього світу.
Мужність святої Тетяни: як віра перемогла тортури та язичницьких богів
12 січня – день святої Тетяни. Свята мучениця Тетяна народилася в знатній римській сім’ї – її батько тричі обирався консулом. Він був таємним християнином і виховав дочку відданою Богу і Церкві. Досягнувши повноліття, Тетяна не стала виходити заміж і всі свої сили віддала Церкві. Вона була поставлена дияконисою в одному з римських храмів і служила Богові, в пості й молитві доглядаючи за хворими і допомагаючи нужденним. Свою праведність їй належало увінчати вінцем мучеництва.
Коли Римом почав правити шістнадцятирічний Олександр Север (222-235), вся влада зосередилася в руках лютого ворога і гонителя християн Ульпіана. Кров християнська полилася рікою. Схоплена була і диякониса Тетяна. Коли її привели в храм Аполлона, щоб змусити принести жертву ідолу, свята помолилася – і раптово стався землетрус, ідола рознесло на шматки, а частина храму обрушилася і придавила жерців і багатьох язичників. Біс, що мешкав в ідолі, з криком біг від того місця.
Тоді стали бити святу діву, викололи їй очі, але вона терпіла все мужньо, молячись за своїх мучителів, щоб Господь відкрив їм духовні очі. І Господь почув молитви Своєї раби. Катам побачили, як чотири Ангели оточили святу і відводили від неї удари, і їм було чути Голос з небес, звернений до святої мучениці. Всі вони, вісім чоловік, увірували в Христа і впали до ніг святої Тетяни, просячи відпустити їм їхній гріх проти неї. За сповідання себе християнами вони були піддані тортурам і страчені, прийнявши Хрещення кров’ю.
На другий день святу Тетяну знову підали мукам: її оголили, били, стали різати бритвами її тіло, і тоді з ран замість крові потекло молоко і в повітрі розлилися пахощі. Мучителі знемогли і заявили, що хтось невидимий б’є їх самих залізними палицями, дев’ять з них тут же померли. Святу кинули до в’язниці, де вона молилася всю ніч і з Ангелами воздавала хвалу Господу. Настав новий ранок, і святу Тетяну знову привели на суд.
Уражені мучителі побачили, що після стількох страшних мук вона з’явилася абсолютно здоровою і ще більш сяючою і прекрасною, ніж раніше. Її стали вмовляти принести жертву богині Діані. Свята зробила вигляд, що згодна, і її привели до капища. Свята Тетяна перехрестилася і стала молитися, — і раптом пролунав сильний удар грому, і блискавка спопелила ідола, жертви і жерців.
Мученицю знову жорстоко катували, а на ніч знову кинули до в’язниці, і знову до неї з’явилися Ангели Божі і зцілили її рани. На наступний день святу Тетяну привели в цирк і випустили на неї голодного лева; звір не торкнувся святої і став лагідно лизати її ноги. Льва хотіли загнати назад в клітку, і тут він розтерзав одного з мучителів.
Тетяну кинули у вогонь, але і вогонь не пошкодив мучениці. Язичники, думаючи, що вона чарівниця, обстригли їй волосся, щоб позбавити її чарівної сили, і замкнули в храмі Зевса. Але сили Божої не можна відняти. На третій день прийшли жерці в оточенні натовпу, готуючись принести жертви. Відчинивши храм, вони побачили поваленого в прах ідола і святу мученицю Тетяну, яка радісно закликала Ім’я Господа Ісуса Христа. Всі тортури були виснажені, їй винесли смертний вирок, і мужня страдниця була усічена мечем. Разом з нею, як християнин, був страчений і її батько, який відкрив їй істини віри Христової.
