З 24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, країна зіткнулася з масштабними гуманітарними та медичними викликами. Однією з найбільш гострих проблем є забезпечення медичної допомоги пораненим, у тому числі травматології. Конфлікт призвів до значного збільшення кількості постраждалих, що поставило перед системою охорони здоров’я країни завдання, які до цього здавалися неможливими. У цьому контексті травматологія опинилася на передовій боротьбі за життя та здоров’я громадян та військовослужбовців.
1. Збільшення числа травм
Однією з основних проблем травматології за умов воєнного часу стало різке збільшення кількості травм. Механізми травм за умов війни значно відрізняються від громадянського часу. Поранення, отримані внаслідок артилерійських обстрілів, авіаударів, вибухів та інших військових дій, часто характеризуються високим ступенем тяжкості та різноманіттям ушкоджень. Це може включати не лише звичайні переломи, а й ушкодження органів, ампутації кінцівок, черепно-мозкові травми, опіки, а також поєднані травми, що значно ускладнює процес лікування та реабілітації.
2. Перевантаження медичної системи
У перші місяці повномасштабної війни українська система охорони здоров’я опинилася на межі навантаження. Лікарні та медичні установи, які традиційно займалися лікуванням хронічних захворювань та профілактикою, змушені були адаптуватися до нових умов. Безліч медустанов, розташованих у районах бойових дій, було зруйновано чи сильно пошкоджено, що додатково погіршило проблему.
Разом з тим, у воєнні часи лікарі стикаються з нестабільністю у постачанні медикаментів, складнощами з доступом до сучасного обладнання та нестачею фахівців, таких як хірурги та травматологи. Це робить лікування поранених складнішим, а прогноз для пацієнтів більш невизначеним.
3. Необхідність мобільних госпіталів та реанімації
На тлі руйнування стаціонарних лікарень, армія та медичні служби України почали розгортати мобільні шпиталі, що дозволило забезпечити оперативне лікування у безпосередній близькості від ліній фронту. Це рятує життя, оскільки поранення в бою потребує негайного втручання для запобігання смерті від втрати крові чи шоку.
Однак мобільні госпіталі часто обмежені в ресурсах та потужності, що позначається на якості надання медичної допомоги. Більше того, лікарні в тилу також переживають велике навантаження, приймаючи постраждалих та опрацьовуючи великі потоки пацієнтів.
4. Проблеми з реабілітацією
Одним із важливих аспектів, з яким зіткнулася травматологія в Україні в умовах воєнного часу, є реабілітація. Після тяжких поранень, ампутацій, опіків та інших ушкоджень, пацієнти потребують тривалої реабілітації для відновлення функціональності органів та кінцівок. Однак через продовження конфлікту і брак ресурсів, процес реабілітації постраждалих значно утруднений.
Крім того, величезні проблеми виникають із забезпеченням протезуванням та реабілітаційними пристроями для людей, які перенесли ампутації. Протези не завжди доступні у необхідній кількості, а процеси адаптації та навчання використання протезів потребують часу, який часто обмежений.
5. Психологічний аспект травматології
Важливим елементом відновлення після травм є психоемоційна підтримка. Військові травми, особливо серед солдатів, часто супроводжуються не лише фізичними ушкодженнями, а й тяжкими психологічними наслідками, такими як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Безліч військовослужбовців та цивільних осіб, які пережили жахливі події війни, страждають від психологічних травм, що потребує комплексного підходу до лікування, включаючи психологічний супровід та соціальну адаптацію.
Для травматологів важливо враховувати цей аспект у процесі лікування, що потребує додаткових зусиль щодо взаємодії з психотерапевтами та іншими фахівцями.
6. Сучасні технології та міжнародна допомога
В умовах війни Україна активно використовує сучасні технології, такі як телемедицина, 3D-друк для створення протезів та використання інноваційних методів у хірургії. Водночас Україна отримує значну допомогу від міжнародних організацій та країн-партнерів, які надають медичні матеріали, обладнання та навчають українських спеціалістів сучасним методам лікування.
7. Проблеми на майбутнє
Після закінчення військових дій українська травматологія зіткнеться з необхідністю відновлення та модернізації медичної інфраструктури, покращення освітніх програм для медичних фахівців, а також з великим потоком пацієнтів, які потребують реабілітації. Багато громадян і військовослужбовців, які пережили тяжкі поранення, вимагатимуть довготривалого лікування та соціальної підтримки.
Також, на тлі досвіду війни, Україна має продовжити роботу з розвитку медицини катастроф, поліпшення системи мобілізації ресурсів та підготовки до можливих нових загроз.
Висновок
Проблеми травматології в Україні за умов воєнного часу стали важливим викликом для всієї системи охорони здоров’я. Незважаючи на численні труднощі, українські лікарі та медперсонал виявляють героїзм та професіоналізм, а міжнародна допомога та впровадження нових технологій відіграють ключову роль у порятунку життів та відновленні здоров’я поранених. Очікується, що післявоєнний період вимагатиме значних зусиль для відновлення медичної інфраструктури, реабілітації потерпілих та зміцнення системи охорони здоров’я загалом.
ЛИТВИНЕНКО АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ ЛІКАР ОРТОПЕД-ТРАВМАТОЛОГ, спецкор, журналіст УкрПрес інфо
