Дві трагічні події, що відбулися в Лондоні та російському смоленську, мали глибокий вплив на міжнародні відносини та внутрішні політичні процеси обох країн.
Йдеться про отруєння Олександра Литвиненка у 2006 році у Лондоні та катастрофу з польським президентом Лехом Качинським у 2010 році у Смоленську. На перший погляд, ці події можуть здатися непов’язаними, проте аналіз їхнього контексту та впливу на політичну ситуацію у Східній Європі, а також реакції міжнародної спільноти дозволяє виявити кілька важливих паралелей та взаємозв’язків.
Коли я свого часу порушував цю тему, ніхто не сприймав серйозно зв’язок двох трагічних подій, зараз 2025 рік, минуло 19 років після вбивства Олександра Литвиненка і 15 після загибелі Леха Качинського, через призму часу і подій викристалізовує очевидність зв’язку двох злочинів.
Отруєння Литвиненка: політичний контекст та наслідки
Олександр Литвиненко був колишнім співробітником фсб росії, який емігрував до Великобританії та став активним критиком російського уряду. У 2006 році його було отруєно полонієм-210, радіоактивною речовиною, яка залишила явні сліди і призвела до його смерті. Ця подія стала міжнародним скандалом, оскільки Литвиненко звинуватив російську владу, зокрема президента володимира путіна, у своїй смерті.
Політичний контекст отруєння
Литвиненко полягав у його відкритій опозиції російському режиму та його викриттях щодо корупції у російських владних структурах та злочинних діях, включаючи передбачувані зв’язки з мафією. Литвиненко був символом опозиції у вигнанні і його смерть стала потужним сигналом для всіх, хто критикував кремль.
У відповідь на вбивство Литвиненка Великобританія зажадала офіційних пояснень від росії та розпочала судовий розгляд, який ще довго залишався темою для міжнародних дебатів. Однак російська влада відкинула всі звинувачення, що лише посилило напруженість у відносинах між двома країнами.
Катастрофа з президентом Качинським: політичний контекст та наслідки
Катастрофа з польським президентом Лехом Качинським, що сталася 10 квітня 2010 року, коли його літак розбився при спробі посадки в Смоленську, також дуже вплинула на міжнародні відносини та внутрішню політику Польщі. На борту були високопоставлені представники польського уряду, військові та культурні діячі, що зробило катастрофу особливо значущою для польського народу.
Всупереч офіційній версії, згідно з якою причиною катастрофи став людський фактор і погані погодні умови, низка теорій змови виникла навколо цієї події. Деякі з них стверджували, що катастрофа могла бути організована за участю зовнішніх сил, у тому числі й росії, що тільки посилило політичну напругу між Москвою та Варшавою. Незважаючи на численні розслідування, остаточні висновки про можливу причетність російської сторони до інциденту залишилися спірними, але катастрофа з Качинським вкотре наголосила на складності та чутливості відносин між сусідніми країнами.
Загальні риси та можливі зв’язки. Політичне підґрунтя та тиск на опозицію
І Литвиненко, і Качинський були пов’язані з російсько-польськими відносинами та певною політичною лінією, яка мала на увазі конфлікт інтересів між владою та незалежністю. Литвиненко був затятим критиком російської влади, що могло спричинити його вбивство, а Лех Качинський, як президент Польщі, активно виступав проти впливу Росії у Східній Європі, особливо в контексті геополітичної конкуренції з НАТО та ЄС та активно підтримував Україну. .
Міжнародний контекст та міжнародні наслідки
Обидві події стали важливими моментами у контексті відносин росії із Заходом. Отруєння Литвиненка та смерть Качинського стали причиною загострення дипломатичних відносин. Ці трагедії продемонстрували, як політична боротьба, а також боротьба за вплив у Європі та на пострадянському просторі може призводити до жорстких та драматичних наслідків. Важливо відзначити, що адміністація путіну і сам кривавий диктатор таким чином протестував рівень реакції західного світу. Коли він зрозумів, що його злочини викликають лише «заклопотаність», почав активно вести мілітаризацію Росії. І в 2014 році починається перший етап атак на Україну, з анексією Криму, Донецька та Луганська, Захід знову «турбувався» і ось накопичивши і сфокусувавши сили 24 лютого 2022 року розв’язує повномасштабне вторгнення в Україну, яку планував захопити за 3 дні. Спочатку Європа та США роблять затяжну паузу, ну а потім розуміють, що загроза рухається в їхній бік, стали надавати військову та гуманітарну допомогу Україні.
Анексія Абхазії та геополітичний аспект
Важливо відзначити ще один факт, який лежить у спектрі геополітичної кухні, це збройний конфлікт росії проти незалежної Грузії 8 серпня ста 2008 року (08.08.2008) москаль любить гарні дати. В результаті вторгнення росія відбирає і анексує грузинські території, зокрема Абхазію, тоді Захід також «турбувався», і тоді росія остаточно визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії, що в міжнародному праві розглядалося як акт агресії, що порушує територіальну цілісність Грузії. Надалі росія почала активно підтримувати Абхазію, включаючи військове та економічне втручання, що можна розглядати як ознаки анексії. Черговий тест на імпотенцію (у перекладі з латини безсилля) колективний захід пройшов.
Теорії змови та недовіра до офіційних версій
В обох випадках виникли конспірологічні теорії, які вказували на можливу причетність російської влади. Отруєння Литвиненка було сприйнято як «жорстка помста» за його викриття, а катастрофа з Качинським – як можлива спроба нейтралізувати лідера, який відкрито критикував Росію та активно пидидримовав Україну. Ці теорії посилювали недовіру до офіційних версій і в суспільстві, і в політичних колах.
Реакція світової спільноти
Реакція західних країн на обидві події також мала важливе значення для подальших відносин із Росією. В обох випадках міжнародне співтовариство висловлювало стурбованість діями Росії, що вплинуло на імідж країни на світовій арені та призвело до подальшої ізоляції російського уряду на тлі звинувачень у порушенні прав людини.
Висновок
Незважаючи на незв’язаність подій, отруєння Литвиненка і катастрофа з Лехом Качинським можуть бути інтерпретовані як прояви політичного тиску і боротьби за владу, в яких росія відігравала центральну роль. Ці трагедії підкреслюють глибокі розбіжності між країнами Східної Європи та росії, а також складну та багатошарову геополітичну боротьбу, яка визначала не лише взаємини між державами, а й долі окремих політичних постатей. А позитивний тест на внутрішні фобії та безсилля Заходу та США дало карт-бланш (фр. carte blanche) — (необмежені повноваження) та впевненість у своїй величі терористу № 1 розпалити третю світову війну. Щоб закрити «скриньку пандори» і запхати в нього ініціатора світового «кіпішу» доведеться добряче попрацює і об’єднається. Однак Україна у геополітичному клінчі однозначно стане переможцем!
p.s: Відносно слабка політика Заходу стосовно росії, це призвело до остаточного згортання в самій росії, вбивства опозиційних лідерів, таких як Борис Нємцов, Олексій Навальний та багато інших, тисячі сидять за ґратами, це призвело до розширення геополітичних претензій у всьому світі, на всіх континентах. Плюс розгортання дезінфомаційних атак, включно з впливом на вибори ключових міжнародних фігур. Доцільно було б переглянути політику ключових держав щодо росі, путіна та його оточення, які стали розмахувати ядерною палицею (санкції, як ми спостерігаємо, не дають потрібних результатів), активно підтримувати Україну в усіх напрямках.
Олексій Воронцов/Платонов головний редактор інформагентства «УкрПрес»
