Мене завжди дратувало, що нас — вибачте за прямоту — тримають за лохів. Не просто за легковірних, а за таких м’ясистих, доглянутих, із гарною мармуровістю. І, здається, влада цим процесом щиро насолоджується.
Зазвичай журналіст має бути “об’єктивним”, “незалежним”, “четвертою владою” — але, знаєте, коли тебе десятий місяць поспіль ставлять у позу “потерпи, це на благо держави”, навіть у найстриманіших прориває.
Чергове дно, пробите з фірмовим зеленим блиском
Цього разу президентська команда досягла нового рівня — енергетичного пекла. Масований російський обстріл знову занурив країну в темряву, але замість “висновків і відповідальності” ми спостерігаємо знайому виставу: САП, НАБУ, ДБР — усі в строю, усі “на службі”, але не державі, а команді Зеленського.
Поки лікарні та школи виживають на генераторах, а пенсіонери сидять при свічках, “незалежні антикорупціонери” виводять за кордон старого друга президента — Тимура Міндіча. Так-так, того самого, про якого ще рік тому майже ніхто не чув.
Іронія долі: десять місяців чекали, поки ворог виб’є енергосистему, — і саме тоді, коли країна темніє, хтось тихо тікає під прикриттям “технічного збою” на кордоні. Програмне забезпечення впало? Збіг? Ага, як і завжди.
МіндічGate, або Як енергетичний “друг дитинства” став символом липкої доби
Міндіч — не просто персонаж тіні. Це міст між бізнесом, владою та старими схемами, який зараз вирішили перерізати, але не для очищення — а щоб відпустити “свого”, поки інші сидять на гачку.
НАБУ і САП героїчно “вели справу”, “збирали матеріали” — аж поки не настав момент, коли фігурант чудесним чином опинився “десь там, у теплі”.
Деркач — привид минулого, що гріє теперішніх
Тут на сцені з’являється старий знайомий — Андрій Деркач, нині російський сенатор, раніше — український “енергетичний диригент”. Саме його родина володіла офісом у центрі Києва, де, за даними НАБУ, вели “чорну бухгалтерію” та відмивали гроші з енергетичних схем.
І тут — найсмачніше.
ХА-ХА-ХА, як каже народ, в самому центрі столиці, під носом у “борців з корупцією”, роками працював офіс по відмиванню грошей. І що — ніхто не бачив, не чув, не кавував поруч із “фігурантами”?
Зелена повітряна кулька, що скидає баласт
Усе це схоже на цинічну, але логічну операцію. Президент просто позбувається непотрібного баласту, аби політ ще трохи тривав. Міндіч, як і десятки інших “зелених стартаперів”, виконав свою функцію — і тепер став токсичним.
А тим часом — “дойка” тих, хто ще щось створює
З іншого боку, поки “свої” зникають за кордоном, чесних підприємців влада системно доїть через ручні силові органи. НАБУ, САП, ДБР і навіть “антикорупційний суд” ВАКС перетворилися на важелі політичного рекету. Їх запускають проти тих, хто ще працює, платить податки, створює робочі місця — щоб показати “боротьбу з корупцією” для телевізора. І кожен такий підприємець — новий цап-відбувайло в імені влади, проти свого ж народу.
Фінал: “тепле розлучення лохів”
І от тепер, коли вся країна сидить у темряві, президентська команда святкує чергове “тепле розлучення” — не з олігархами, не з корупцією, а з народом. Нас, лохів, офіційно “розвели” ще раз — акуратно, без шуму, під акомпанемент гудіння генераторів.
