Офіційна відповідь столичного Департаменту охорони культурної спадщини викликала нові запитання щодо обліку історичної забудови та можливого приховування фактів
Матеріал аналізує документи, судову практику та технічні матеріали, які, на думку авторів розслідування, суперечать офіційній позиції посадовців. У центрі уваги — історична садиба Гарденіна, можливі будівельні втручання та питання відповідальності державних органів.
Хто замовив гру в дурня навколо садиби архітектора М. Гарденіна по вул. В’ячеслава Липинського, 4-В?
Коли державне міністерство та столичний департамент одночасно починають грати в дурня з пресою та громадою, це означає лише одне: на кону — колосальний корупційний банк. Поки Міністерство культури України на чолі з Тетяною Бережною героїчно витрачало 30 днів на «опрацювання норм законодавства» (намагаючись затягнути час і сховати документи від журналістів), естафету чиновницького шулерства перехопив столичний Департамент охорони культурної спадщини (ДОКС) КМДА. Очільниця ДОКС Марина Соловйова вирішила піти ва-банк, підписавши офіційну відповідь № 066-3229 від 13.07.2026, яка тепер стане головним козирем для детективів НАБУ у справі про службовий підлог.
Сліпота на чотири поверхи, або як ДОКС КМДА «стер» житловий будинок
Якщо Мінкульт у відповідь на руйнацію садиби М. Гарденіна просто вибув із гри та пішов на дно, то ДОКС КМДА спробував переписати самі правила технічного обліку столиці. Отримавши запит від ІА «Наша версія», Марина Соловйова підписала документ, у якому чотириповерховий історичний прибутковий будинок по вул. В’ячеслава Липинського, 4-В офіційно перейменували на… «двоповерховий господарчий флігель на третій лінії забудови».
Журналісти та мешканці змушені констатувати: у чиновників КМДА під час наближення до інтересів забудовників відбувається миттєва атрофія зорового нерва. Вони умисно «стерли» з паперів два верхні поверхи цегляної кладки 1917 року побудови. Для ДОКС чотири капітальні поверхи, де живуть люди, — це просто «сарай на третій лінії забудови», який можна безкарно віддати під ніж комерсантам.
Мотив цього паперового шулерства очевидний: вивести будівлю з-під дії Закону України «Про охорону культурної спадщини», щоб ділки могли безперешкодно освоювати підвали.
Судова прeюдиція проти корупційної амнезії
Окремим шедевром чиновницької відписки є звіт інспектора ДОКС, який вийшов на місце і впевнено заявив: «будівельних та фасадних робіт на об’єкті не виявлено».
Журналісти вирішили освіжити пам’ять Марині Соловйовій за допомогою судових рішень, які мають вищу юридичну силу, ніж фантазії її інспекторів:
Доказ №1 (про ресторан-привид). ДОКС уперто називає підвал «господарським». Проте Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 у справі №826/1696/13-а чітко зафіксовано: у цих приміщеннях ще з 2012 року функціонує гігантський ресторанний комплекс площею 276 кв. м з промисловими гарячими цехами. Потужні витяжки, які буквально прошили автентичний фасад будівлі до самого даху, вібрують там уже 14 років. Але інспектори ДОКС, очевидно, проходять повз них із заплющеними очима.
Доказ №2 (про підземний бункер та 9-річну схему). Поки ДОКС пише про «відсутність робіт», тільки сліпий не помітить пробиті в історичному стрічковому фундаменті отвори. Через капітально збудовану підземну залізобетонну розподільчу камеру «по-живому» у зношені та перевантажені ресторанним господарством мережі будинку №4-В врізали комунікації сусідньої новобудови № 4-Г (літ. В).
Для пані Соловйової це «новина», але Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі № 761/43277/17 доводить: КМДА та її структури офіційно зафіксували скарги мешканців на цю схему нелегальної врізки ще у серпні 2017 року. Чиновники знають про злочин 9 років, але продовжують писати пресі, що «нічого не відбувається» і настирливо цитувати статтю 19 Конституції України, в межах якої вони начебто діють.
Часовий вакуум для забудовника
У своїй відписці директорка ДОКС визнає: Департамент ухвалив «обґрунтоване рішення» про те, що будинок 4-В має історичну цінність і на нього треба скласти облікову картку. Але далі починається чистий блеф: картка підпорядкованим КНМЦ досі не складена, бо ДОКС… «забув» встановити для них бодай якісь дедлайни.
Це свідоме створення штучного часового вакууму. Поки підлеглі пані Соловйової роками малюватимуть одну картку, забудовники підривають фундамент, запускають через підвал важкі промислові стоки ресторану та остаточно знищують історичну будівлю в буферній зоні ЮНЕСКО. А потім ДОКС просто розведе руками: «Ой, не встигли взяти під охорону».
Відписки КМДА спрямовано до НАБУ
Редакція інтернет-видання «Наша версія» офіційно повідомляє керівництво ДОКС КМДА та Міністерства культури: час для ваших витончених знущань над законом, над історичною спадщиною, над киянами вичерпано.
Ваш офіційний лист № 066-3229, де занижено поверховість будинку та приховано підземне будівництво, більше не є відповіддю на запит ЗМІ. Відсьогодні цей документ стане головним речовим доказом у кримінальному провадженні за фактом службового підроблення (ст. 366 КК України), службової недбалості (ст. 367 КК) та умисного руйнування пам’яток (ст. 298 КК).
Повну доказову базу — включаючи оригінали техпаспорту БТІ, преюдиційні судові рішення 2013 та 2019 років, а також фотофіксацію залізобетонного бункера у дворі — офіційно скеровано до Національного антикорупційного бюро України, детективи якого вміють повертати чиновникам зір значно краще, ніж журналістські запити.
Нагадаємо про електронну петицію №13613 від 19.06.2025 року: «Звільнити Марину Соловйову з посади директорки Департаменту охорони культурної спадщини КМДА»
Очільниця Департаменту охорони культурної спадщини КМДА — Марина Соловйова — системно дискредитує памʼяткоохоронну політику Києва.
Замість боротьби з тими, хто руйнує історичні будівлі, вона подає позови проти громадських організацій, які ці будівлі захищають. Не реагує на масове знищення спадщини столиці. Не ініціює системних рішень, які мали б це зупинити. У міській раді досі лишається не прийнятим рішення про заборону зносу старовинних будівель віком понад 100 років. Використовує адмінресурс, аби заважати ініціативам відновлення памʼяток.
За її керівництва Департамент:
• погоджує будівництво на місці памʼяток — Садиба Ницке, Верхній Вал, 4; Київське повітове земство, Рейтарська, 37; Лісопильня Сніжка, Турівська, 29а та ін.;
• не реагує на фактичне знесення памʼяток за намальованими фасадами (Будинок Тарнавського, 1870, Андріївський узвіз, 26; Крамниці Давидова 1825, Сагайдачного, 16/5);
• затягує розгляд подань про надання охоронного статусу — розглядаючи облікові документації роками, якщо історична будівля в сфері інтересів великих забудовників.
Вважаємо, що така поведінка є несумісною з посадою очільниці Департаменту, що мав би оберігати культурну спадщину від знищення. Тому, згідно зі ст. 40 ч. 1 п. 3 Кодексу законів про працю України, прошу звільнити Марину Соловйову з посади директорки Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
Її бездіяльність і політика суперечать Закону України «Про охорону культурної спадщини» та інтересам територіальної громади міста Києва.
Кличко відхилив петицію про звільнення директорки ДОКС Марини Соловйової
Мер Києва Віталій Кличко відхилив петицію про звільнення Марини Соловйової з посади директорки департаменту охорони культурної спадщини (ДОКС) КМДА. Попри те, що документ набрав необхідні 6 тисяч голосів, у статусі петиції зазначено «Не підтримано». У відповіді міський голова послався на вимоги законодавства про державну службу. Таким чином міський голова столиці став спільником чергового порушника вищезгаданого закону.
