Заціни́ть масштаб. Поки держава роками розповідає суспільству про боротьбу з шахрайськими кол-центрами, поки силові структури демонструють боротьбу між собою за контроль над тіньовими фінансовими потоками, а влада готує черговий законопроєкт, який «колись» має остаточно вирішити проблему, НАБУ вирішило не чекати.
4 вересня Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура заявили про проведення спецоперації з викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолює посадовець Офісу Генерального прокурора. Йдеться про можливе «кришування» мережі шахрайських кол-центрів та легалізацію майна.
І тут починається найцікавіше.
За даними джерел «Української правди», НАБУ та САП затримали Сергія Кропиву. У медіа його називали начальником кібердепартаменту ОГП, однак актуальні деклараційні дані вказують на іншу посаду — заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора.
Сам Офіс Генерального прокурора підтвердив, що антикорупційні органи проводять слідчі дії у зв’язку з можливою причетністю одного з його працівників до протиправної діяльності, пов’язаної з роботою шахрайських кол-центрів. В ОГП заявили про готовність надати слідству всю необхідну інформацію та повідомили, що працівника, щодо якого перевіряється можлива причетність, буде відсторонено.
Тобто маємо ситуацію, яка виглядає майже сюрреалістично: антикорупційний орган приходить із силовою операцією безпосередньо до структури, яка за своєю природою повинна боротися зі злочинністю та забезпечувати законність.
І це вже далеко не просто історія про черговий нелегальний кол-центр.
Поки влада готує закон — НАБУ приходить із обшуками
Тема шахрайських кол-центрів давно перетворилася в Україні на окрему тіньову індустрію. Людей телефонними маніпуляціями змушують віддавати гроші, оформлювати кредити, передавати банківські дані та фактично добровільно віддавати власні заощадження.
При цьому боротьба з такими структурами роками нагадує гру в «бий своїх, щоб чужі боялися».
Одні силовики звітують про ліквідацію кол-центрів. Інші відкривають кримінальні провадження. Треті приходять із перевірками. А самі кол-центри тим часом продовжують з’являтися знову й знову.
На цьому тлі президент Володимир Зеленський 2 вересня вніс до Верховної Ради законопроєкт №16014, який передбачає посилення кримінальної відповідальності за організацію електронно-комунікаційних шахрайських організацій — так званих шахрайських кол-центрів — та залучення до участі в них.
Законопроєкт зареєстрований. Далі — парламент, комітети, голосування, підпис, набрання чинності.
Тобто проблема, яка існує роками, знову отримала законодавчу відповідь у форматі: «ми зараз усе врегулюємо».
А НАБУ тим часом просто прийшло в Офіс Генпрокурора.
Сергій Кропива: кар’єра, яка заслуговує окремої уваги
Ім’я Сергія Кропиви вже не перший рік фігурує у публікаціях українських журналістів.
У 2022 році «Українська правда» писала, що тодішня генеральна прокурорка Ірина Венедіктова створила новий департамент Офісу Генпрокурора, який мав одночасно займатися економічними злочинами та кібербезпекою. Очолив його без конкурсу Сергій Кропива, який до цього працював у кіберполіції. При цьому заступником керівника кіберполіції був Денис Колесник — чоловік Ірини Венедіктової.
Саме це кадрове рішення свого часу викликало питання у журналістів щодо можливого конфлікту інтересів та особливостей кар’єрного злету Кропиви.
Але сьогодні ситуація отримала зовсім інший вимір.
Той самий чиновник, який свого часу перейшов із кіберполіції до Офісу Генпрокурора, тепер опинився в центрі спецоперації НАБУ та САП, яка стосується можливого «кришування» шахрайських кол-центрів.
Якщо підозри слідства підтвердяться в суді, це буде не просто черговий корупційний епізод. Це буде історія про те, як людина з правоохоронної системи могла опинитися по інший бік барикад.
А тепер — майновий пазл
Окремого розслідування заслуговує й майновий блок історії.
У відкритих джерелах раніше публікувалися матеріали про нерухомість, яка належить родині Кропиви. Зокрема, журналісти писали про придбання матір’ю Сергія Кропиви Валентиною земельної ділянки площею близько 0,1 га в Лісниках та будинку площею понад 258 квадратних метрів.
Також повідомлялося про іншу нерухомість родини, включно з об’єктами на Черкащині та в Одесі.
Ще цікавіше виглядають активи батька Сергія Кропиви — Василя.
За даними опублікованих журналістських матеріалів, він у 2024 році став власником квартири в київському районі Unit City, а у квітні 2025 року придбав будівлю площею близько 500 квадратних метрів у Боярці. Автори матеріалу стверджують, що в цій будівлі працює спортивний клуб Grafitgym.
Також повідомлялося, що у 2023 році Василь Кропива став засновником ТОВ «Ортіго», де йому належить 70% частки. Основний вид діяльності підприємства — оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.
Ці факти самі по собі не доводять незаконного походження майна чи причетності родини до будь-яких злочинів. Але в контексті нинішньої спецоперації НАБУ вони безумовно заслуговують на перевірку — насамперед щодо походження коштів, відповідності доходам та можливих зв’язків між активами й службовою діяльністю.
Ще один важливий нюанс
Є й проблема з ідентифікацією самого Кропиви.
У відкритому реєстрі НАЗК є декларації різних людей із прізвищем Кропива та різними по батькові. Тому під час аналізу майна та декларацій необхідно дуже уважно розрізняти Сергія Андрійовича Кропиву та Сергія Васильовича Кропиву, аби не приписати одному чиновнику активи іншої людини з таким самим прізвищем. Наприклад, декларація Сергія Васильовича Кропиви за 2025 рік вказує його нинішнє місце роботи в Офісі Генерального прокурора.
І це, до речі, чудовий привід для журналістського розслідування: підняти всю кар’єру, декларації, майнові зміни, родинні зв’язки, бізнес-активи та службові контакти чиновника за останні роки — від кіберполіції до Офісу Генпрокурора.
«Діп-стейт» починається там, де свої контролюють своїх?
Українське суспільство вже давно втомилося від історій, у яких боротьба з корупцією перетворюється на боротьбу між різними силовими групами.
Особливо цинічно це виглядає тоді, коли паралельно лунають повідомлення про конфлікти навколо контролю над тіньовим бізнесом, кол-центрами та фінансовими потоками.
Замахи, кримінальні розбірки, силові конфлікти, історії з кол-центрами — усе це створює картину держави, де окремі правоохоронці іноді можуть опинятися занадто близько до тих, кого вони повинні контролювати.
І ось тут виникає головне питання.
Якщо НАБУ сьогодні приходить у сам Офіс Генерального прокурора через можливе «кришування» шахрайських кол-центрів, то хто контролював контролерів до цього?
Це питання вже не до одного Сергія Кропиви.
Це питання до всієї системи.
Бо можна написати десять законів проти кол-центрів. Можна посилити відповідальність. Можна створити нові департаменти, робочі групи й міжвідомчі комісії.
Але якщо злочинний бізнес отримує «дах» усередині самої правоохоронної системи, жоден закон не працюватиме.
Тому зараз суспільству потрібні не чергові красиві заяви.
Потрібні прізвища, докази, гроші, активи, телефонні контакти, фінансові потоки та судові вироки.
І якщо слідство НАБУ доведе те, про що воно заявляє зараз, це може стати однією з найбільш показових справ останнього часу.
Бо тоді питання буде вже не в тому, скільки кол-центрів закрили.
