Рубрика: Культура

«Негаснуче світло…» Ті квітучі поля, кучеряві ліси і діброви, Увертюри дощу, вальсування опалого листя… Ця велична краса, ця безсмертна нетлінна основа, Як і твоя душа досконала, довершена, чиста… І минають віки, і минають царі і придворні, І минають ілюзії ма́рних і пафосних мрій, Не минає любов, та, що істинна, не бутафорна, Не минає краса тих одвічних безмежних стихій… І сьогодні твій час дарувати себе цьому світу, Серед тиші віків, пізнавати свою глибину, Бо у тобі — душа, те нетлінне, негаснуче світло Що пройде крізь віки, і запалить для когось свічу……

Не зникне вічний слід, який залишать світлі люди… А я люблю простих людей…Таких, які говорять щиро.Які сміються до дітей,Не мріють про розкішну віллу.Які недоліки своїЗнаходять сили визнавати.У них всередині боїВедуться з темінню завзято.А я люблю людей простих,Які уміють пробачати.Таких, що бачать власний гріхІ вміють вчасно промовчати.Людей, які живуть життям.Саме живуть, а не існують.Їм не потрібен зайвий крам,Вони кохання не купують.Людей, які своє плечеПідставлять у скрутну годину.І не згадають вам про це,Як час якийсь потому сплине.Людей, що світяться добром,Говорять правду просто в очі.Не зловживають за столомІ помсти кривдникам не хочуть.Людей, які…

Мамина хустка Все минає з часом і з роками Змінюється мода і пісні, А в матусі хустка з тороками Схована у скрині десь на дні. Біла пелюстка, червона пелюстка – В’ється мереживо без кінця. Мамина хустка, мамина хустка, Як вона доні моїй до лиця! Сплетені віночком ніжні квіти Квітнуть, наче долі оберіг, А бабусі теплий літній вітер Спомини приносить на поріг. Біла пелюстка, червона пелюстка – В’ється мереживо без кінця. Мамина хустка, мамина хустка, Як вона доні моїй до лиця! Ніжні, добрі і ласкаві руки Білу хустку, мов вінок, зав’ють,…

Олександр Микитович Дмитрук — письменник, вінницький краєзнавець, власний кореспондент Національної радіокомпанії України у Вінницькій області. Заслужений журналіст України. Народився 6 лютого 1957 року на Вінниччині. Закінчив Вінницький національний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. Активіст козацького руху за відродження духовної спадщини Українського козацтва, козак Вінницького козацького полку ім. І. Богуна. Автор, співавтор, упорядник низки документальних книг. Творчість Видрукував історичні романи «Тризна» (2007), «Іван Богун — полковник» (2008, 2010), «Отаман Яків Шепель» (2009), «Честь і плаха» (2012), пригодницький роман «Золотий вовк» (2014), «Чорна берегиня» та податковий детектив «Сліди на Печерську» (2010), а також есе «Іван Богун: життя героя»…

Барське гончарство Як відомо з історичних та науково-дослідницьких джерел, в місті Бар здавна існував гончарний промисел. В музейних і приватних зібраннях зберігається численна кількість зразків продукції барського гончарного промислу, які легко впізнати за їх стилістичними ознаками форми, розпису і технологічною якістю матеріалу. Вироби барських майстрів являють собою цілісне явище суспільної культурної спадщини. Культурну спадщину Вінниччини неможливо уявити без художніх надбань гончарів Бару. Вироби барських майстрів гончарства сьогодні прикрашають музейні експозиції видатних музеїв України і Росії. Витоки художніх традицій барських гончарів, вочевидь, сягають далеких середньовічних часів. Проте естетика гончарного розпису барчан і…

Персональна виставка знаної на Вінниччині мисткині Оксани Городинської проходила у виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею. У експозиції представлені 50 творів. Серед них живописні роботи, писанки, але найбільше – витинанок. Їх мисткиня створює усе своє життя, працюючи у різних техніках. Це витинанки як традиційного розміру – стандартного аркуша, так і більш масштабні роботи. Об’єднує їх тема – український орнамент, легенди та міфи. Свою цьогорічну виставку пані Оксана вирішила присвятити ювілею Лесі Українки і назвала її «Я – українка» на знак солідаризації з позицією поетеси. Як розповідає завідувачка сектору виставкової роботи Вінницького обласного…

«Вийди, матінко, з хати Невісточку вітати. То ж твоя невісточка, Розпущена кісочка, У рутянім віночку Склонила головочку» Гнат Танцюра не лише збирав фольклор, він будив у народі кращі сили, виховував його, приносив людям радість. «Признатися, – писав він, – я їх люблю, і вони мені відповідають батьківською, материнською ніжністю». Гнат Танцюра – автор великої і цінної фоль-клористично-етнографічної праці «Весілля в селі Зятківцях» (вийшла друком у 1997 році завдяки зусиллям науковця і письменника Миколи Дмитренка). Ця праця посідає серед інших подібних особливе місце. Це розумів і сам фольклорист, коли писав, що…

Мати молиться в небо на рідного сина Зупиніться, поети! Чекайте, не треба… Мати вийшла на ґанок і дивиться в небо. Мати дуже висока, древніша од космосу, На плечі в неї райдуга гнеться коромислом. Приймачі підбадьорливо сиплють прогнози. Мати мовчки ковтає просолені сльози. Мати вірить не дуже професорським викладам: Ще ж немає од серця точнішого приладу. І тривога їй кригою пада на серце: «А як з космосу чорного син не повернеться?» О, тоді він для хлопців – одвічною зіркою, Будуть пафосні вірші і оклики в збірках! Будуть довгі романи й поеми,…