Інформація про затримання колишнього очільника УАФ знову повернула до публічного простору тему його політичного оточення, родинних зв’язків із Олександром Петровським та ефективності державних механізмів перевірки посадовців
Матеріал досліджує, як спортивна кар’єра Андрія Павелка перепліталася з політикою та владою, які питання виникали до нього ще кілька років тому, хто ставав на його захист і чому нинішні повідомлення про кримінальне провадження можуть вимагати нових пояснень від представників тодішньої політичної еліти. Автор наголошує, що остаточні висновки повинні ґрунтуватися виключно на встановлених фактах, доказах і рішеннях суду.
Втеча не допомогла — у Словаччині затримали ексочільника УАФ Андрія Павелка
Новини про затримання у Словаччині колишнього президента Української асоціації футболу Андрія Павелка у справі, що, за повідомленнями ЗМІ, стосується підозри у виведенні майже 300 млн гривень коштів організації, знову привернули увагу до його політичної біографії та кола зв’язків.
Протягом багатьох років Павелко був не лише президентом Федерації футболу України та Української асоціації футболу, а й народним депутатом України, очолював бюджетний комітет Верховної Ради та входив до політичної команди Петра Порошенка.
Ще до нинішніх подій журналісти звертали увагу на його близькі особисті стосунки з дніпровським бізнесменом Олександром Петровським (Налекрешвілі), відомим під прізвиськом «Нарік». Різні журналістські розслідування та публікації описували Петровського як особу, яку протягом багатьох років пов’язували з кримінальним середовищем Дніпра. Водночас важливо зазначити, що значна частина цих тверджень ґрунтувалася на журналістських матеріалах, заявах правоохоронців та інших джерелах, а не на обвинувальних вироках суду.
Фактами, які не заперечувалися, залишаються родинні зв’язки між сім’ями Павелка та Петровського після шлюбу їхніх дітей, а також їхня неодноразова спільна участь у публічних заходах.
Від політичної підтримки до кримінальних підозр: чи не настав час відповісти на незручні запитання?
У 2018 році, коли навколо діяльності Павелка вже виникали публічні дискусії, окремі народні депутати, зокрема Артур Палатний, відкрито стали на його захист, називаючи критичні публікації «фейковим компроматом» та заперечуючи наявність конфлікту інтересів щодо його роботи в UEFA Events. Тоді також наголошувалося, що членство Павелка в органах управління UEFA Events не передбачало отримання дивідендів.
Нагадаємо, ФФУ (нині УАФ) висміяла «юриста», що звинуватив Павелка у конфлікті інтересів через посаду в UEFA Events. У Федерації тоді поясняли, що компанія UEFA Events є неприбутковою. А сам Павелко, обіймаючи посаду члена Ради директорів UEFA Events, не отримує за це жодних дивідендів.
Однак сьогодні ситуація виглядає інакше. Якщо повідомлення про кримінальне провадження та затримання підтвердяться у судовому процесі, закономірно виникають питання не лише до самого Павелка, а й до його політичного оточення.
Чи проводилася належна перевірка людини, яка обіймала одну з ключових парламентських посад і представляла Україну в міжнародних футбольних структурах?
Чи не повинні сьогодні пояснити свою тодішню публічну підтримку ті народні депутати, які категорично відкидали будь-яку критику на адресу Павелка?
І нарешті, чи готові колишні керівники держави та політичної сили, до якої належав Павелко, відповісти на питання, чи враховували вони суспільний резонанс навколо його зв’язків і репутаційних ризиків під час його перебування на високих державних посадах?
Відповіді на ці питання мають даватися не в площині політичних заяв, а на основі встановлених фактів, результатів розслідувань і судових рішень. Саме це є необхідною умовою суспільної довіри до влади та принципу невідворотності відповідальності.
Довідка редакції
Інформація про Олександра Петровського (Налекрешвілі), відомого як «Нарік», як людину, яку протягом багатьох років пов’язували з кримінальним середовищем Дніпра. Нарік брав активну участь у рекеті 1990-х, є згадки в матеріалах МВС як лідера ОЗУ, а також про те, що його ім’я фігурувало в контексті низки резонансних кримінальних справ. Водночас зазначається, що обвинувальних вироків щодо нього за цими епізодами не було, а згодом він позиціонувався як бізнесмен і меценат.
Петровський почав регулярно з’являтися поруч із представниками української влади та церковного керівництва. Найбільший резонанс викликала його присутність під час подій, пов’язаних із отриманням Томосу про автокефалію Православної церкви України, а також його участь у публічних заходах за участю президента Петра Порошенка та митрополита Епіфанія.
Андрій Павелко, тодішній народний депутат, голова бюджетного комітету Верховної Ради та президент Федерації футболу України, згадується як людина, що мала близькі особисті зв’язки з Петровським. У 2017 році їхні сім’ї породичалися: донька Петровського Богдана вийшла заміж за сина Павелка Микиту. Після цього вони неодноразово з’являлися разом на публіці, зокрема на відомому фото з Кубком Ліги чемпіонів УЄФА в церкві.
Також у будинку Павелка було виявлено безліч ікон. Можливо, за допомогою них футбольний корупціонер намагався примиритися зі своїми гріхами, яких, очевидно, було багато. Як не згадати свата Павелка — авторитета Нарика, який до війни старанно будував імідж «православного мецената» і штучно «допомагав церквам». До речі, часто Петровський «благодійничав» разом з Павелко саме в компанії церковників.
Петровський мав не лише бізнесові та церковні контакти, а й доступ до впливових політичних діячів. Дружні та родинні зв’язки між Павелком і Петровським, а також спільна участь у публічних заходах свідчили про близькість Петровського до тодішньої політичної еліти.
На жаль, кримінальне минуле Петровського-Наріка і його свата Павелка, висвітлене в журналістських розслідуваннях та заявах правоохоронців і свідченнях анонімних джерел, так і не мало логічного завершення в українському правосудді. Обвинувальних вироків суду суспільство так і не дочекалось.
В’ячеслав КОВТУН
