Рубрика: Культура

Храми Мій дід Михайло був храмостроїтель. Возводив храми себто цілий вік. Він був чернець, з дияволом воїтель, печерник, боговгодний чоловік. Він був самітник. Дуже був суворий. Між Богом — чортом душу не двоїв. І досі поминають у соборах: храмостроїтель Михаїл. Жив у землі, мовчущий не во злобі. Труждався сам, нікого не наймав. Він працював до поту на возлоб’ї і грошей зроду шеляга не мав. Ті тридцять срібних теж були грошима. Це гріх. Це сльози діви Міріам. Він був святий. Він жив непогрішимо. І не за гроші будував свій храм. Різьбив…

Історія одного кохання… Моє кохання з присмаком ожини Летить у мрію з криком журавлиним І падає серпанком серед нив. П’ючи ранкову – до сп’яніння – просинь, Мене вертає у достиглу осінь… Світлана Травнева Чи можна відчути повноту людського щастя не пізнавши силу кохання?.. Не відчувши його нестримно-жагучий подих та проникливу присутність у кожній частинці душі і тіла?.. Барський міський художній аматорський театр представив унікальну виставу за творами поетеси Світлани Травневої «Кохання, як воно є», створену в рамках проекту «Театр рівності» за підтримкою Українського культурного фонду. Вражаюче дійство захоплює в пристрастні…

Культура Київської Русі – яскраве явище європейської середньовічної культури Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. В часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного Передуралля та Волго-Окського межиріччя. Київська Русь підтримувала політичні, економічні й культурні відносини з ближніми і далекими сусідами – з Великим Степом і Візантійською імперією, з Болгарським царством, Польським, Чеським…

Я не скорюсь, я йду, я ще палаю! Ще дихаю, ще борюсь через раз, ще сили не покинули навіки. Вже вік не той, щоб бути напоказ, а потайки в кишені носиш ліки. На зломі днів, епох і поколінь, Живеш, крокуючи у ногу з часом. Гартований і твердий як кремінь, вже не підвладний речам і образам. Обтесує, вибілює життя, здається, що замилюються очі. Буває підведе серцебиття, і ноги крутить на погоду серед ночі. Але той внутрішній, незламний, сильний дух, не піддається вітрам і негоді. Так, стала менша, звісно менша сила рук,…