Політична криза в Білорусі триває вже два місяці — якщо рахувати з дня виборів 9 серпня. Спробуємо розібратися, які висновки можна зробити за підсумками двох місяців протестів.
Влада відновила контроль над ситуацією в країні
Якщо розкол їй і загрожував, то цей період вже в минулому. Загалом білоруська політична система показала свою стійкість і запас міцності — багато в чому завдяки силовому блоку і волі самого Лукашенка. Як і очікувалося, проти державного «лома» в опозиції не знайшлося прийому.
А особисті якості самого Лукашенка не дозволяли припускати «януковичівський» варіант розвитку подій. Ця воля до влади і готовність захищати до останнього свої ідеали і досягнення (якими б вони не були) значною мірою мотивували і силовиків. Ще одним мотиватором для згуртування силовиків стало насильство з боку протестувальників у перші дні протестів (сутички, наїзди автомобілями) і цькування в усі наступні.
Плюс те, що, як опозиція думала, спрацює на розкол — пропозиція фінансової компенсації за звільнення. Це було сприйнято як 30 срібняків за порушення присяги, тобто не перехід у стан протестуючих з ідейних міркувань, а оплачена зрада. Чиновники ж не побачили для себе ніяких перспектив переходу — опозиція нічого конкретного не пропонувала, а чиновники люблять чіткість і передбачуваність.До того ж бюрократи-професіонали будуть затребувані за будь-якого розкладу. Тому робити різкі рухи їм немає ніякого сенсу.Черевики CATРозпродаж чоловічого взуття! Знижки до 70%1 100 грнСмарт-браслет XiaomiАкційна ціна! Браслет Mi Smart Band 4 лише 659 грн.Замовте і собіМультитул Хiaomi стане в пригоді завджи! Зараз найкраща цінаІнструментиЧоловіку на подарунок за кращою ціною! Для побутових задач220 грн
Влада перехоплює ініціативу у протестувальників
Яскравий приклад — таємна інавгурація. З одного боку, опозиції не дали підготуватися до заходу, в результаті протест вийшов хаотичний, а з іншого — влада зняла інтригу з датою закінчення повноважень за попереднім терміном. Тобто небезпечних розвилок для Лукашенка більше не залишилося. І тепер влада буде нав’язувати свій порядок денний з конституційною реформою.
Всередині владної системи йде розбір польотів за підсумками виборчої кампанії і післявиборчих протестів
Оргвисновки будуть зроблені — система і раніше показувала свою адаптивність і здатність хоча б частково вивчати уроки своїх проколів. Однак ці висновки будуть зроблені не зараз — бо це підірве монолітність держапарату і створить непотрібні тертя в той час, коли загроза політичної нестабільності до кінця не ліквідована. А поки ми будемо спостерігати реакцію в її контрреволюційному сенсі.
У опозиції майже не залишилося важелів впливу на ситуацію
Немає політичного центру, який би представляв протестувальників, немає структур, немає єдиної території протесту. Замість цього є самопризначена Координаційна рада, в якій визначальну роль відіграють представники «старої опозиції» і яка намагається виконувати представницьку функцію, не впливаючи на ситуацію в «полі». Функція координації протесту все ще залишається за телеграм-каналом Nexta.
Прикметно, що ні Координаційна рада, ні Тихановська і її радники, ні Nexta не намагаються займатися проєктуванням, створенням більш-менш конкретних програм для різних груп населення. Неідеологічні меседжі для максимально широкої аудиторії — може, і гарний хід в рамках раптової електоральної революції проти набридлого режиму, але при затяжному протесті такий підхід починає працювати проти його організаторів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ«Вікно можливостей» для Путіна: якою є стратегія РФ щодо Білорусі
Коли дія революційної екзальтації починає минати, з’являється потреба осмислити перспективи і реальні можливості. Одних гасел і мемів тут вже недостатньо. В цьому плані цей протест сильно відрізняється від спроб 2006 і 2010 років — тоді намагалися описувати бажане майбутнє.
З важелів впливу на владу в опозиції залишилася тільки вулиця
Вуличний протест трансформувався: відбулася його карнавалізация, він підкреслено неагресивний і хаотичний. Акції вихідного дня все більше нагадують колективну терапію після отриманої травми в перші дні після виборів. І хоча масовість вуличних акцій дещо знижується (неможливо підтримувати революційний ентузіазм на тому ж рівні кілька місяців шляхом безцільного ходіння вулицями), та все ж говорити про «видихання» протесту явно передчасно. Білоруський протест йде вглиб і набуватиме інших форм.
