Порошенка не випустили за кордон до угорського премʼєра і відверто проросійського політика – пана Орбана.
Маленькі звірятка, які загортають лайно у фольгу на шоколадній фабриці, спочатку почали бігати і підстрибувати до стелі з істерикою, що нібито гетьман і не збирався до Орбана і все це наклеп з метою паплюження світлого (в їхній уяві) образу «батька нації». Зрештою, навіть прихильники Петра Олексійовича розуміють як в Україні сприймається Орбан – як відвертий поплічник Путіна і будь-які зустрічі з ним, тим більше потаємні – це далеко не те, що прикрашає і додає репутаційних бонусів.
Можливо Петру Олексійовичу, який досі зберігає контроль за чималим медіа-ресурсом, і вдалося б переконати українців у тому, що з Орбаном він зустрічатися не планував… Але у Орбана були змушені підтвердити – пʼятий Президент України таки мав приїхати на зустріч.
Тобто маємо два варіанти: Петро, як кіт Шредінгера, одночасно мав їхати і не мав їхати, або він банально бреше. Схиляюся до другого: Порошенко мав доповісти Орбану, а точніше через Орбана іншим зацікавленим особам, котрі, на жаль, наявні не лише у Москві, про свою готовність очолити кампанію із примушення України до миру. Досвід підписання капітулянтських мінських умов у нього вже є. Хотів би помилитися, але…
Подивимося на заяви нинішнього оточення Порошенка та його колишніх підлеглих. Вони сіють «зраду» і відверто капітулянтські настрої, розхитують країну, готують державу до смути і здачі ворогу. Ось кілька прикладів.
Льоша Гончаренко, колишній одеський регіонал, який роками топив за «русский язык» та Януковича, а тепер нардеп ПЄС, каже: «Я дуже стурбований. Чому? Подивіться на фронт. Він не змінюється. Рік не змінюється. Але за це заплачено величезною кількістю життів… Україна не може воювати «скільки треба». Це буде катастрофа».
І що тепер, Алєксєй? Давайте зупинимось? Здамо все і візьмемося за руки з путіним?
«У нас не буде угоди капітуляції Росії в найближчі роки. Вона може бути колись, але не в найближчі роки. Тому забудьте про будь-які оформлені таким чином репарації», – це все слова екс-посла у США за часів Порошенка пана Чалого.
Далі більше.
Головнокомандувач ЗСУ часів Порошенка пан Муженко дає ось таку оцінку діям українських військових: «Ми всі очікували, що вдало проведемо цей контрнаступ цього року та вийдемо на державні кордони України 1991 року. Ну, мабуть, це була помилка».
Цікаво, а коли Петро Олексійович заявляв, що закінчить АТО за тиждень, це не було помилкою?
Не пасе задніх і Павло Клімкін – екс-керівник МЗС України часів президентства Порошенка: «Люди втомилися. Ми маємо бути чесними. Минулого року була впевненість, можливо надмірна впевненість. Наразі люди відчувають, що це класична війна на виснаження».
Ну і? Що пропонуєте, пане? Нормандський формат?
Словом, якщо послухати оточення Сивочолого Гетьмана, Україні час підписувати акт про капітуляцію…
Базікання всій цих «петрушек» про втому та переговори, звісно, не приведуть до переговорів, але «вікно Овертона» привідчиняє і підживлює відповідні настрої середовищі «втомлених від війни», передусім тих, які готові на будь-який варіант її завершення аби якнайшвидше запрацювали аеропорти і можна було вибратися «попити кави до Відня». Фірташ пригощає як і минулого разу, Петре Олексійовичу?
Словом, комусь відверто кортить влаштувати «Майдан-3» і «Мінськ-3», з усіма наслідками для державного суверенітету та територіальної цілісності України, видається цим персонажам цілком прийнятною платою.
Цим людям не потрібна перемога України.
Ну, у такому контексті самопозиціювання Порошенком себе як «гетьмана» не позбавлено рації – деякі з таких «гетьманів», про яких Тарас Шевченко писав у відверто зневажливому тоні, насправді, не гребували розплачуватися Україною, правами та вольностями козацькими за отриману з рук московитів гетьманську булаву. Правда, більшість з них пізніше завершували життя десь у російських вʼязницях…
Між іншим, за подібні заклики можна і до української вʼязниці потрапити… Розмови про «Мінськ-3» можуть для когось закінчитися 111 ст. ККУ, де дуже зрозуміло написано: «Державна зрада».
