Год: 2023

Остаточне завершення 300-літньої провокативної полеміки з приводу походження історичного етноніму «Україна» — назви нашої держави від слів «окраїна, країна, край, крайна». По-перше, в Україні немає слова «окраїна», а є слово «околиця». По-друге, географічний центр Європи знаходиться в центрально-європейській країні Україна в Закарпатті, в Рахові. По-третє, жодна країна-сусід в Х-ХІІІ ст. не могла сперечатися з могутньою імперією східних слов’ян УКРАЇНА-РУСЬ, яка в середньовіччі конкурувала з Священною Римською імперією на заході і Візантійською імперією на півдні. По-четверте, в Київський Руси не було Новгородського краю, Київської окраїни, Чернігівської країни, Переяславської крайни, а були…

Душа шукала втіху у сльозі,Просила радість плакати й сміятись.Схилила очі вмити у росі.Щоб краще їй у сяєві сіяти.Зайшла до мрій свого веління,Душа себе навчилась рятувати.Без чар і див до свого стремління,Навчила серце вірити й кохати.Ласкавим ритуальним жестом світ,Зробила долю ясним світобожим.Поклала на стежину дивоцвіт,Що має сонячне цвітіння Боже.Тепер душа небесами злита,Блаженна віра в сонячній покрові.Богиня мрій зорями прошита,Готова люд змінити для любові.Шляхи відкрити мудрим на добро,Яскравий образ злагоді створити.Щоб щастя з миром всюди зацвіло,Потрібно Україну всім любити! Іван Іванович Давиденко

Материнська молитва, у якій молитвенниця благає Бога захистити та зберегти її сина-військового, який знаходиться на передовій лінії нашої країни. Вона просить Бога дати йому силу та мужність, щоб він міг впоратися з будь-якою складною ситуацією, з якою стикнеться на передовій захищаючи територіальну цілісність України. Матір також молиться за всіх військовослужбовців, які захищають нашу країну. О, мій милий Боже, дивіться на мого сина, який зараз знаходиться на передовій лінії захисту нашої країни. Його серце наповнене відвагою і вірою в перемогу, а моє серце наповнене тривогою та занепокоєнням за його життя.Охороняй його,…

Земля рідненька в батьківськім краю,Де біла хата очеретом крита.Де ластівка оселю в’є свою,Де стежка долі квітом оповита.Долини в неї віддані красі,Буяють в травах росами умиті.Калина в гронах, верби у сльозі,Шепочуть в тиші вишні соковиті.Як мати рідна для дітей своїх,Хліба на полі злотом сповивала.В лісах ховала від наруги їх,Коли біду розлючену пізнала.Ковток води шукала у річках,Сіянь усім просила в блискавиці.Пісні свої несла на сопілках,Земля-матуся рідна чарівниця.З ім’ям твоїм родилася душа,Вітрець свободи на земні огроми.Молінь свята до Бога поспіша,Щоб дати дітям радощі свідомі.Сповила мову голосом батьків,Створила ліру ласкою такою.Поклала в душу солов’їний…